УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 104/1058/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Лущеко Л.Г.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

"17" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

Суддів Білоусової В.В., Харченко І.О.

При секретаріПочотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації АР Крим, Василівська сільська рада Білогірського району АР Крим, - про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7

на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 25 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у травні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації АР Крим, Василівська сільська рада Білогірського району АР Крим, - про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 березня 2012 року. Раніше за вказаною адресою вона проживала і була зареєстрована з 13 липня 1987 року як наймач. З 29 липня 2008 року в її квартирі без реєстрації проживають відповідачі ОСОБА_7, її неповнолітній син - ОСОБА_9, 2008 року народження. Відповідач ОСОБА_8 проживає без реєстрації з серпня 2012 року. Їх малолітня дочка - ОСОБА_10 проживає від дня свого народження з ІНФОРМАЦІЯ_1 по теперішній час. Відповідачі проживають в її квартирі без будь-яких правових підстав. Між ними не був укладений договір найму або інші договори, які б надавали їм право на проживання в зазначеній квартирі. ОСОБА_6 неодноразово зверталася до них з вимогою про добровільне звільнення квартири, але вони були проігноровані відповідачами.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 25 липня 2013 року позов задоволено.

Усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_6 житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Виселено з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 без надання іншого приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що між нею та відповідачами з одного боку та ОСОБА_6 з іншого боку склалися фактичні відносини про безстрокове користування житловим приміщенням на підставі усної домовленості і підстав для розірвання договору найма не має.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інтенції виходив із того, що позивачка є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі проживаючи в спірній квартирі без достатньої правової підстави, чинять їй перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном, у зв'язку з чим вони на підставі ст. 391 ЦК України підлягають виселенню без надання їм іншого житлового приміщення.

З такими висновками суду погоджується судова колегія з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 березня 2012 року. Раніше за вказаною адресою вона проживала і була зареєстрована з 13 липня 1987 року як наймач. З 29 липня 2008 року в її квартирі без реєстрації проживають відповідачі ОСОБА_7, її неповнолітній син - ОСОБА_9, 2008 року народження. Відповідач ОСОБА_8 проживає без реєстрації з серпня 2012 року. Їх малолітня дочка - ОСОБА_10 проживає від дня свого народження з ІНФОРМАЦІЯ_1 по теперішній час. Відповідачі проживають в її квартирі без всяких правових підстав.

В сенсі положень ст. ст. 150 ЖК України та ст. 385 ЦК України власник житлового приміщення має право володіння, користування, а також розпорядження ним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідачі не є членами сім'ї власника квартири, не є наймачами квартири, проживають у житловому приміщенні без будь-якої правової підстави.

У добровільному порядку вони не виселяються з житлового приміщення, що підтверджується ігноруванням ними письмового попередження ОСОБА_6 від 19.10.2012р.(а.с.14)

За таких обставин суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення негаторного позову.

Судова колегія не приймає до уваги довід апелянта про наявність між нею та власником квартири договірних правовідносин, а саме договору найма житлового приміщення, оскільки ч.2 ст. 158 ЖК України та ст. 811 ЦК України передбачають письмову форму договору найма. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на якій він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

Однак, сторони не заперечують, що у письмовій формі договору найма між ними не укладалось.

Отже, посилання апелянта про недотримання позивачкою порядку виселення наймачів, передбаченого ст. 168 ЖК України, та відсутність підстав для дострокового розірвання договору найма, не засновано на фактичних обставинах справи та вимогах закону.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вищезгаданим вимогам відповідає, що згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИ Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 25 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :