УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/850/13Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"08" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Сектор державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у м. Феодосія, Комунального підприємства «Феодосійське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Республіканський комітет по земельних ресурсах відділу Держкомзему України у м. Феодосія, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 квітня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2011 року ДП «Придніпровська залізниця» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Сектор державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у м. Феодосія, КП «ФБРтаТІ», РК по земельних ресурсах відділу Держкомзему України у м. Феодосія, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0291 га за адресою АДРЕСА_1 у придатний для використання стан, знесення самовільно збудованих на земельній ділянці будівель та споруд, знесення встановленої бетонної огорожі, відновлення межових знаків.
Позов мотивований тим, що ДП «Придніпровська залізниця» було надано у постійне користування земельну ділянку згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 000261 від 25.05.2004 року площею 82,1596 га для обслуговування залізничного транспорту у АДРЕСА_1. 22 липня 2009 р. при обстеженні зазначеної земельної ділянки було встановлено, що суміжні землекористувачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які володіють на праві спільної сумісної власності двома суміжними земельними ділянками, частково поза межами своєї земельної ділянки збудували триповерховий дерев'яний будинок, що є територією майстерень водопостачання залізниці, допустивши порушення ст.91 ЗК України. Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, проведеною 25 жовтня 2010 р. управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, було встановлено, що земельна ділянка площею 0,04 га по Чорноморській набережній, 6 самовільно зайнята ОСОБА_6 під будівництво та обслуговування дерев'яних будинків на землях, які належать ДП «Придніпровська залізниця». ДП «Кримське управляння геодезії, картографії і геоінформаційних систем» на замовлення позивача були виконані роботи по визначенню порушення меж у натурі та встановлено, що відповідачами порушені межі земельної ділянки ДП «Придніпровська залізниця» загальною площею 0,0291 га. Це призвело до зменшення ширини проїзної частини до майстерень і створило небезпеку для руху транспорту.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08 квітня 2013 року задоволено позов ДП «Придніпровська залізниця». Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_8 повернути ДП «Придніпровська залізниця» самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0291га, що розташована у полосі відводу залізниці за адресою АДРЕСА_1. та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно збудованих будівель, споруд, бетонної огорожі та відновити межові знаки. З ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 107,30 грн. по 53,65 грн. з кожного.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 09 квітня 2013 року виправлено описку у рішенні суду, а саме: судовий збір стягнуто у розмірі 54,00 грн. по 27,00 грн. з кожного відповідача та ухвалою від 27 травня 2013 року виправлена описка в прізвищі відповідача ОСОБА_6
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на те, що споруди, що знаходяться на спірній земельній ділянці неправильно визначені судом як самочинні, оскільки всі об'єкти нерухомості введені в експлуатацію та зареєстровані. Суд не звернув увагу на те, що зазначене майно є предметом іпотеки і їх знесення суттєво впливає на права банку, однак ТОВ «Український промисловий банк» не був залучений до участі у справі. Суд не прийняв до уваги, що зазначений спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки відповідачі є суб'єктами підприємницької діяльності, спір виник щодо розташування та експлуатації нерухомого майна, яке використовується виключно у господарській діяльності.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_6 та його представника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Придніпровська залізниця» відповідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 000261, виданим на підставі рішення Феодосійської міської Ради 25 сесії 24 скликання від 25.03.2004р. № 1381, є постійним користувачем земельної ділянки площею 82.1596 га в м.Феодосії з цільовим призначенням для обслуговування залізничного транспорту (а.с. 10).
Відповідачі є співвласниками суміжних земельних ділянок. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 061696 від 26.12.2003 р. та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 061690 від 26.12.2003 р. належить земельна ділянки площею 0,1524 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку. Вони також є співвласниками земельної ділянки площею 0,0945 га за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 071912 від 25.04.2003 р. та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 071913 від 25.04.2003 р. з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с.6-9).
Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, здійсненою Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель АРК від 25.10.2010 року, акт № 650, встановлено самовільне захоплення та використання СПД ОСОБА_6 під будівництво та обслуговування басейну на землях Придніпровської залізниці за адресою: АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 0,04 га (а.с.11). Вказаний факт підтверджено і актом № 650/1 від 25.10.2010 року, складеним тією ж установою, в якому вказано, що земельна ділянка площею 0, 04 га за адресою АДРЕСА_1, самовільно зайнята та використовується СПД ОСОБА_6 під розміщення готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.12).
Згідно ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як встановлено ст. ст. 125-126 ЗК України право власності на земельну ділянку а також-право постійного користування земельною ділянкою і право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації таких прав та підтверджується державним актом на право власності або державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Судовою земельно-технічною експертизою № 2452 від 28.02.2013 р., проведеною Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що земельні ділянки, які належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, виходять за межі, які встановлені державними актами, та накладаються на земельну ділянку, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Придніпровська залізниця» на 0,0291 га. На земельній ділянці площею 0,0291 га розташовані наступні будівлі та споруди - частина житлового будинку літ. "А" площею 3,6 кв.м.; частина житлової прибудови літ. "А3" площею 3,5 кв.м.; частина фінської лазні літ. "Д" площею 59,0 кв.м.; навіс літ. "И" площею 22, 5 кв.м. та огорожа товщиною 0,2 м уздовж цих споруд (т.1 а.с.198-209).
На підставі цих встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельна ділянка площею 0, 0291 га є самовільно зайнятою відповідачами, згідно приписів ст. 376 ЦК України на цій земельній ділянці здійснено самовільне будівництво, відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачу, тому суд зобов'язав відповідачів повернути вказану земельну ділянку позивачу та зобов'язав відповідачів привести ділянку у придатний для використання стан, знести самовільно збудовані будівлі та споруди, знести встановлену бетонну огорожу, відновити межові знаки.
Погодитися з рішенням суду не можна, виходячи з наступного.
Відповідно з ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки,повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.12.2006 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками житлового будинку рекреаційного типу загальною площею 2602,5 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.91).
З акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.11.2006 року вбачається, що вказаний будинок прийнятий в експлуатацію як житловий будинок рекреаційного типу (т.1 а.с. 92-97).
Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 17.06.2011 року в експлуатацію прийняті господарські споруди до житлового будинку рекреаційного типу за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: фінська лазня літ. «Д» загальною площею 146,1 кв.м., навіс літ. «И» площею 22,5 кв.м (т.1 а.с. 126-128).
У п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам роз'яснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо врегулювання та притягнення винної особи до відповідальності.
У висновку експертизи від 28.02.2013 року № 2452 вказано, що з суміщеного плану вбачається розташування на земельній ділянці площею 291 кв.м., частини житлового будинку літ. «А» площею 3,6 кв.м., частини житлової прибудови літ. «А-3» площею 3,5 кв.м., частини фінської лазні літ. «Д» площею 59,0 кв.м., навіс літ «И» площею 22,5 кв.м., уздовж усіх цих будівель збудована огорожа (т. 1 а.с. 203).
Зобов'язуючи відповідачів знести самовільні будівлі та споруди, суд не визначився, які конкретно будівлі та споруди слід знести та знести їх повністю чи частково.
Суд не прийняв до уваги те, що всі будівлі, які розташовані на земельних ділянках відповідачів, введені в експлуатацію, суд не дослідив питання щодо співмірності загальних площ будівель та їх частин, що розташовані на спірній земельній ділянці площею 291 кв.м. Зокрема, як вбачається з акту прийняття в експлуатацію будинку, експлікації та декларації, загальна площа будинку з мансардою літ. «А», «А-1», «а-2», «А-3», «а» складає 2602,5 кв.м., тоді як на спірній земельній ділянці за висновками експертизи знаходиться лише частина житлового будинку літ. «А» площею 3,6 кв.м., частина житлової прибудови літ. «А-3» площею 3,5 кв.м. Загальна площа фінської лазні літ. «Д» складає 146,1 кв.м., а на спірній земельній ділянці знаходиться лише 59,0 кв.м. (т. 1 а.с. 95, 203, 128).
Не з'ясоване питання стосовно розміщення бетонної огорожі відносно спірної земельної ділянки та її довжина, яка підлягає знесенню. Судом не вказано у рішенні, яким чином слід відновити межі. Не було предметом дослідження також і питання стосовно того, в чому конкретно полягає порушення прав землекористування для позивача, враховуючи те, що всі будівлі та споруди на земельних ділянках відповідачів введені в експлуатацію, а лише незначна частина цих будівель розташована на спірній земельній ділянці.
Розглядаючи пред'явлений ДП «Придніпровська залізниця» позов до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції не перевірив, чи підлягає спір розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є фізичними особами - підприємцями, здійснюють діяльність з розміщення осіб на період відпустки та іншого тимчасового проживання, організації інших видів відпочинку та розваг, надання послуг (т. 2 а.с. 96-100).
Належні відповідачам земельні ділянки площею 0,1524 га та 0,0945 га, а також розташовані на них житловий будинок рекреаційного типу та інші споруди використовуються для здійснення підприємницької діяльності, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 діє готель «ІНФОРМАЦІЯ_1». ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як фізичними особами - підприємцями укладались договори з ДП «Придніпровська залізниця» та ТОВ «Кримзеленхоз» на поставку води для готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т. 2 а.с. 61-63), а ТОВ «Готель «ІНФОРМАЦІЯ_1» в свою чергу укладено договір з ТОВ «Ален Тур Київ» по реалізації путівок (т. 2 а.с. 145-147).
Як свідчить листування між ОСОБА_6 та ДП «Придніпровська залізниця», позивачем також визнається той факт, що за вказаною адресою здійснює свою діяльність готель «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т. 1 а.с. 74).
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суб'єктний склад сторін та предмет спору у справі свідчить про наявність спору, який витікає із господарської діяльності сторін, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 4 частини 1 статті 307 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Керуючись статтями 205, 303, 304, 307, 310, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 квітня 2013 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Сектор державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у м. Феодосія, Комунального підприємства «Феодосійське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Республіканський комітет по земельних ресурсах відділу Держкомзему України у м. Феодосія, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.