№ справи:121/3603/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
№ провадження:22-ц/190/6039/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.
при секретарі:Боголюбовій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Державного підприємства Науково-дослідного технологічного інституту приладобудування до ОСОБА_6 про відшкодування збитків,
за апеляційною скаргою Науково-дослідного технологічного інституту приладобудування на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
29 квітня 2013 року ДП НДТІП звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування збитків у розмірі 8 328 грн. 62 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що ДП НДТІП має в своєму складі відокремлений підрозділ позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Ровесник» в смт. Семеїз, вул. Ганського б. 23, м. Ялта, АР Крим. ОСОБА_6 з 13 квітня 2010 року була прийнята на роботу до позивача на посаду бухгалтера Дитячого оздоровчого табору «Ровесник». 19 травня 2011 року з відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. 10 травня 2012 року відповідач була звільнена з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по відокремленому підрозділу позивача встановлено нестача товару у кількості 441 одиниця. Добровільно відповідач сплатити збитки відмовляється. На підставі цього просить суду стягнути з ОСОБА_6 збитки на суму 8328 грн. 62 коп. завданих підприємством.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 22 серпня 2013 року в задоволенні позовних вимог ДП НДТІП відмовлено.
В апеляційній скарзі ДП НДТІП ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 16 липня 2013 року було скасовано ухвалу судді Веденмеєр М.В. Ялтинського міського суду АР Крим від 16 травня 2013 року і передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції, проте справу для нового розгляду канцелярія суду передала також судді Веденмеєр М.В., що є порушенням вимог ст. ст. 20, 21 ЦПК України. На підставі викладеного просить суд задовольнити апеляційну скаргу.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достатніх доказів тих обставин на які він посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог, а саме позивачем не доведену факту, що нестача товару та збитки підприємству були завданні саме ОСОБА_6
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді бухгалтера з 13 квітня 2010 року у Дитячому оздоровчому таборі «Ровесник» ДП НДТІП (а.с. 6).
19 травня 2011 року між ДП НДТІП та ОСОБА_6 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 8). Пунктом 1 вказаного договору передбачено ,що ОСОБА_6 , займаючи посаду бухгалтера, безпосередньо пов'язану зі зберіганням, застосуванням у процесі виробництва основних засобів малоцінних і швидкозношуваних предметів, згідно з відомостями № 1, 2, які додаються.
Наказом № 14-з від 10 травня 2012 року ОСОБА_6 була звільнена з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 7).
31 травня 2012 року наказом № 45 від 31 травня 2012 року у зв'язку з звільненням бухгалтера ПЗОВ «Ровесник» ОСОБА_6 було наказано створити комісію для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей з 01 червня 2012 року по 06 червня 2012 року (а.с. 24).
Актом про інвентаризацію матеріальних цінностей по підрозділу ПЗОВ «Ровесник», який затверджений генеральним директором 20 вересня 2012 року, встановлена нестача у кількості 441 одиниць товару на загальну суму 8328 грн. 62 коп. Тобто відповідачка була звільнена з посади бухгалтера 10 травня 2012 року, а вищезазначений акт встановив недостачу товарів станом на 20 вересня 2012 року після п'яти місяців з дня звільнення ОСОБА_6 (а.с. 25). За звіряльними відомостями, які є додатками до акту інвентаризації була встановлена нестача каструль, стаканів, полотенець, ковдр та іншого ( а.с.26,26а).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини, підприємству, установі, організації у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно зі ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС. Цей Перелік продовжує діяти в Україні і по цей час.
На підставі договору повна матеріальна відповідальність можлива тільки зі збереження майна і інших цінностей, які передані працівнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів про передачу ОСОБА_6 майна та інших цінностей в тому числі, які вказані в звіряльній відомості (а.с. 26-26а).
Доводи апеляційної скарги про те, що справа розглянута неповноважним складом суду є не обґрунтованими та суперечать положенням ч. 1 ст. 21 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦПК України суддя, якій брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції не може брати участь в розгляді цієї самої справи у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 16 липня 2013 року була скасована ухвала Ялтинського міськсуду від 16 травня 2013 року (про визнання позовної заяви неподаною та повернення її заявнику) і питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( а.с. 52). Колегія суддів вважає, що скасування вказаної ухвали суду першої інстанції не є перешкодою для судді щодо розгляду справи по суті.
Інших доводів щодо незаконності судового рішення апеляційна скарга не містить.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Науково-дослідного технологічного інституту приладобудування відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.