4

Категорія: ст.122 ч.1 КК України Головуючий в суді 1-ї інстанції: Коваленко В.О.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року колегія судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гришина Г.А.,

суддів Опрі Л.О., Залізняк Р.М.,

при секретарі Старченко А.І.,

за участю прокурора Щурської І.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги прокурора, представника потерпілого ОСОБА_5 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року, яким

ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноармійська Донецької області, громадянина України, не одруженого, працюючого не офіційно, дітей не маючого, раніше судимого: вироком Красноармійського міського суду Донецької області від 27.11.2006 року за ст. 186 ч. 2. ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, постановою від 19.06.2008 року Красноармійського міського суду скасовано звільнення з іспитовим строком та направлений для відбуття покарання, звільнений 23.09.2011 року на підставі постанови Микитівського районного суду м. Горлівки від 08.09.2011 року на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію» від 08.07.2011 року, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1;

засуджено за ст.122 ч.1 України до 2 років обмеження волі, за ст.125 ч.2 КК України до 1 року обмеження волі. Відповідно до вимог ст.70 ч.ч.1, 2 КК України ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді 2 років 2 місяців обмеження волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік 6 місяців,-

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду 1-ї інстанції, 1 грудня 2012 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_4 знаходились на вулиці неподалік будинку № 29 в мікрорайоні «Шахтарський» у м. Красноармійську Донецької області. Між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник конфлікт, який переріс в бійку, під час якої ОСОБА_2, перебуваючи у стані сп'яніння, наніс ОСОБА_4 не менш одного удару рукою в обличчя, а також удар ногою в область обличчя, чим спричинив йому тілесні ушкодження: закриті переломи нижньої щелепи зліва, оскольчастий перелам нижнього краю лівої орбіти, передньої стінки верхньої пазухи зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості, а також закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закритий перелам кісток носу, гематоми, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що причинили за собою короткочасний розлад здоров'я, які вимагають для свого загоєння термін над 6 днів, але не більше 21 дня.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку в частині цивільного позову. В обґрунтування прокурор зазначив, що при визначенні розміру шкоди, заподіяної злочином потерпілому ОСОБА_4, суд не навів ніяких обґрунтувань щодо суми, яка була стягнута з ОСОБА_2 Судом не прийнято до уваги, що під час судового слідства ОСОБА_2 неодноразово змінював позицію щодо позову, не визнавав у повному обсязі вимоги потерпілого про стягнення з нього 60000 грн., у вироку не наведені докази, які б свідчили про матеріальні витрати потерпілого та підтверджували розмір матеріальної шкоди. Просить вирок в частині цивільного позову скасувати, залишивши його без розгляду, надавши можливість потерпілому ОСОБА_4 заявити позов в порядку цивільного провадження.

В апеляційній скарзі представника потерпілого ОСОБА_5 ставиться питання про скасування вироку. Апелянт вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ст.ст.122 ч.1, 125 ч.2 на 122 ч.1, 296 ч.ч.1, 2 КК України, постановити новий вирок та призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі за максимальною санкцією статей без застосування ст.75 КК України.

На апеляційну скаргу прокурора представником потерпілого ОСОБА_5 подані заперечення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, потерпілого та його представника, які підтримали апеляцію останнього, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду 1-ї інстанції щодо фактичних обставин справи підтверджуються дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

Факт того, що саме ОСОБА_2 в ході бійки умисно спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження не заперечується обвинуваченим та підтверджується показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Згідно висновкам судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: закриті переломи нижньої щелепи зліва, оскольчастий перелам нижнього краю лівої орбіти, передньої стінки верхньої пазухи зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості, а також закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закритий перелам кісток носу, гематоми, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що причинили за собою короткочасний розлад здоров'я, які вимагають для свого загоєння термін над 6 днів, але не більше 21 дня.

Обвинувачений, потерпілий, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 показали, що в бійку переросла сварка яка, виникла з приводу повернення телефону, який втратив ОСОБА_7, і за який знайшла компанія хлопців разом із потерпілим ОСОБА_4 Враховуючи це, суд обгрунтовано визнав, що тілесні ушкодження були спричинені на грунті раптово виниклих неприязливих стосунків. Ці обставини с належною повнотою були підтверджені дослідженими в ході судового слідства доказами. Твердження апеляції представника потерпілого про неповноту слідства колегія суддів вважає безпідставними.

Дії ОСОБА_2 не були направлені на порушення громадського порядку, а тому колегія суддів вважає, що твердження апеляції представника потерпілого про те, що їх необхідно кваліфікувати за ст.296 КК України, як хулиганство, не грунтуються на матеріалах справи.

Судом встановлено, що всі тілесні ушкодження були спричинені потерпілому в короткий час, в ході дій обвинуваченого, які охоплювались єдиним умислом, а тому їх необхідно квалифікувати із врахуванням найбільш тяжких наслідків, тобто умисного спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а кваліфікація за ч.2 ст.125 КК України в частині спричинення легких тілесних ушкоджень є зайвою та підлягає виключенню. Колегія суддів вважає необхідним кваліфікувати дії обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК України як умисне спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

В мотивувальній частині вироку суд 1-ї інстанції зазначив, що вважае, що із урахуванням викладених даних, конкретних обставин справи виправлення і перевихування обвинуваченого можливо без відбування покарання реально, а тому вважає можливим застосувати правила ст.ст.75, 76 КК України.

Але в супереч вимогам ст.374 КПК України суд 1-ї інстанції фактично не мотивував своє рішення про звільнення засудженого від відбуття покарання.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, який віднесено до категорії середньої тяжкості.

В якості обтяжучих покарання обставин слід врахувати скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також рецидив злочинів.

В якості обставини, що пом'якшує покарання колегія суддів враховує щире каяття обвинуваченого.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Красноармійського міськкого суд від 27.11.2006 г. ОСОБА_2 було засуджено за ст.ст.186ч.2,75 КК України до 4 років позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком в 2 роки. Постановою Красноармійського міськсуду від 19.06.2008 р. звільнення від відбуття покарання було скасовано і ОСОБА_2 було направлено в місця позбавлення волі для відбуття покарання. Постановою Микитівсього районного суду м.Горлівки від 8 вересня 2011 р. ОСОБА_2 звільнено з місця позбавлення волі на підставі ст.2 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 р.

Зазначено свідчить про те, що до обвинуваченого раніше застосовувалось звільнення від відбуття покарання за умисний злочин, але він не виконав умови іспитового строку, відбував покарання у вигляді позбавлення волі. Та не зважаючи на те, що його по амністіі було звільнено з місця позбавлення волі, ОСОБА_2 належних висновків не зробив, не бажає висти законослухняний спосіб життя, знов вчинив умисний злочин. За таких обставин колегія суддів вважає, що без реального застосування покарання виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо.

В зв'язку із чим вирок суду 1-ї інстанції в частині призначення покарання відповідно до вимог ст.ст.407, 420 КПК України підлягає скасуванню із постановленням апеляційним судом нового вироку.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, колегія суддів враховує ступень тяжкості скоєного, зазначені обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання, дані про особу винного, який позитивно характеризується, не має постійного, офіціального джерела доходів. Із врахуванням наведеного, колегія суддів важає необхідним обрати покарання у вигляді обмеження волі.

Вироком суду 1-ї інстанції було задоволено позивну заяву потерпілого ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 10000 грн та на відшкодування моральної шкоди 60000 грн. Але будь-якого обгрунтування цього рішення судом в мотивувальній частині вироку не наведено.

Потерпілим апеляційному суду надані чеки, які підтверджують його витрати в сумі 2284 грн 97 коп на придбання ліків, які необхідні були під час лікування травми, спричиненої ОСОБА_2 Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.127 КПК України колегія суддів вважає неохідним частково задовольнити вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі доведеного.

В наслідок спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_4 спричинені значні фізичні страждання, він знаходився на стаціонарному лікуванні, переніс операції, було порушено нормальний хід його життя. Тому колегія суддів вважає що потерпілому спричинена значна моральна шкода. Враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, ступень моральних страждань потерпілого, керуючись вимогами ч.1ст.1167 ЦК України судова колегія вважає неохідно частково задовольнити вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди та стягнути на відшколування моральної шкоди 15000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.407, 420 КПК України, колегія суддів

З А С У Д И Л А:

Апеляції задовольнити частково.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 97 коп та на відшкодування моральної шкоди 15000 (п'ятнадцять) тисяч гривень. В решті позивних вимог потерпілого відмовити.

Крім того виключити з вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року відносно ОСОБА_2 як зайву квалификацію дій ОСОБА_2 за ч.2ст.125 КК України, а в частині призначення обвинуваченому покарання цей же вирок - скасувати.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.1ст.122 КК України до двох років обмеження волі.

Строк покарання обчислювати з моменту звертання вироку до виконання.

В решті вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня його проголошення до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільник та кримінальних справ.

Судді