АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7275/13 Справа № 2/201/1620/13 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,
Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,
При секретарі: Шаботинець С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпровській області Сивокозов Олександр Миколайович про виселення із житлового приміщення і зняття з реєстраційного обліку,
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, орган опіки та Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпровській області Сивокозов Олександр Миколайович, ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним,
за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 24 травня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
19 квітня 2013 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпровській області Сивокозов Олександр Миколайович про виселення із жилого приміщення із зняттям з реєстраційного обліку (а. с. 2-6). В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що 17 вересня 2008 року між ЗАТ „Альфа Банк", найменування якого було змінено на ПАТ „Альфа Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № SМЕ0017284, згідно умовами якого банк надав ОСОБА_2 у кредит грошові кошти у сумі 333 049,00 доларів США зі сплатою 19,64% строком на 60 місяців. 17 вересня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між ЗАТ „Альфа Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки SМЕRS01367/1, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 загальною площею 140,1 кв.м. Дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_3, був наданий дозвіл на укладання вказаних кредитного та іпотечного договорів. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним, утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 01 квітня 2013 року складає 612 578,00 доларів США. Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнський Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" 02 вересня 2010 року винесено рішення, яким з ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором, а саме: заборгованість за кредитом - 376 926,15 доларів США, проценти за користуванням кредитними коштами - 108 482,50 доларів США та пеню - 7 703 721,22 грн. Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист № 6-5053/11 від 21 грудня 2011 року щодо виконання зазначеного рішення. На виконання виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозовим О.М. було описано й арештовано квартиру АДРЕСА_2 яка є предметом іпотеки. В арештованій квартирі на час проведення виконавчих дій були зареєстровані та проживали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_7 Оскільки відповідачі відмовляються у добровільному порядку виселитись з займаної ними квартири, позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідачів з зазначеної квартири та зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
17 травня 2013 року була подана зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк", ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Сивокозов Олександр Миколайович, ОСОБА_3 (а. с. 50-53). В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що з січня 2007 року, тобто з п'ятнадцяти років, проживала разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_3, та вітчимом - ОСОБА_2, у квартирі АДРЕСА_2 Оскільки договір іпотеки, предметом якого стала вказана квартира, був укладений, коли вона була неповнолітньою, даний договір іпотеки був укладений без згоди на це відповідного органу опіки та піклування, у зв'язку з чим вона вважає, що цей договір був укладений між банком та ОСОБА_2 з порушенням законодавства України, що стало причиною звернення до суду з даним позовом, в якому вона просила визнати недійсним вищезазначений договір іпотеки (а. с. 50-53).
Рішенням Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 24 травня 2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпровській області Сивокозов Олександр Миколайович про виселення із жилого приміщення із зняттям з реєстраційного обліку - задоволено.
Виселино ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Знято з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 у відділі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України у Дніпропетровській області.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства ..Альфа-Банк" 114 грн. 70 коп.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного
акціонерного товариства „Альфа-Банк", ОСОБА_2, треті особи: приватний
нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, старший державний виконавець підрозділу примусового виконаний рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Сивокозов Олександр Миколайович, ОСОБА_3 - відмовлено (а.с. 109-114).
В апеляційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення та ухвалення нове рішення, яким відмовити у задоволенні позов банку них вимог в повному обсязі та зустрічний позов задовольнити ( а.с. 120-125, 127-135, 146-154).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 вересня 2008 року між ЗАТ „Альфа Банк", найменування якого було змінено на ПАТ „Альфа Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № SМЕ0017284, згідно умовами якого банк надав ОСОБА_2 у кредит грошові кошти у сумі 333 049,00 доларів США зі сплатою 19,64% строком на 60 місяців. 17 вересня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між ЗАТ „Альфа Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки SМЕRS01367/1, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 загальною площею 140,1 кв.м. Дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_3, був наданий дозвіл на укладання вказаних кредитного та іпотечного договорів. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 01 квітня 2013 року складає 612 578,00 доларів США. Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнський Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" 02 вересня 2010 року винесено рішення, яким з ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором, а саме: заборгованість за кредитом - 376 926,15 доларів США, проценти за користуванням кредитними коштами - 108 482,50 доларів США та пеню - 7 703 721,22 грн. Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист № 6-5053/11 від 21 грудня 2011 року щодо виконання зазначеного рішення. На виконання виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозовим О.М. було описано й арештовано квартиру АДРЕСА_2 яка є предметом іпотеки. В арештованій квартирі на час проведення виконавчих дій були зареєстровані та проживали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_7
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що у порядку виконавчого провадження триває процедура реалізації предмета іпотеки, у вищезазначеній квартирі на час надання довідки зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 23, 57), відповідачі належним чином повідомлялись про звільнення квартири, однак у добровільному порядку звільнити спірну квартиру відмовились, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки права іпотекодержателя порушені.
Однак, колегія суддів з зазначеними висновками в частині задоволення позовних вимог не погоджується.
Встановлено й це убачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг в частині виселення та зняття з реєстрації відповідачів є обгрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов?язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов?язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно роз'яснень, наданих у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Як убачається із п. 45 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку статті 373 ЦПК суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику.
Таким чином, колегія суддів вважає, що задоволені судом 1 інстанції позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки банком не заявлялись, а тому вимоги щодо виселення відповідачів є передчасними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов?язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Однак, суд зазначених норм закону не врахував, та не звернув увагу, що банк з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки не звертався, процедура звернення стягнення на предмет іпотеки не витримана, а тому вимоги щодо виселення відповідачів зі спірної квартири та зняття їх з реєстраційного обліку є передчасними.
Враховуючи, що суд 1 інстанції неправильно застосував норми матеріального права і допустив порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України, як підстави для скасування рішення, то колегія суддів вважає, що в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову в зазначеній частині.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання договору іпотеки недійсним, суд 1 інстанції виходив із того, що, на час укладання спірного договору іпотеки, сторонами було дотримано всіх істотних умов укладання такого правочину, при цьому посилався на те, що по справі не було надано доказів того, що на час укладання спірного договору ОСОБА_4 була зареєстрована у квартирі, що стала предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеному між ПАТ „Альфа Банк" та єдиним власником цієї квартири - ОСОБА_2 за письмовою згодою на це його дружини та матері ОСОБА_4 - ОСОБА_3
При цьому суд правильно керувався ст. 17 ЗУ „Про охорону дитинства", відповідно до якої батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з положеннями ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, оскільки доказів на підтвердження своїх позовних вимог в цій частині позивачкою в позовній заяві не вказано та не надано як суду 1 інстанції так й апеляційному суду, а відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачка не скористалася наданими її правами, не обґрунтувала свої позовні вимоги та не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Доводи апеляційних скарг, що договір іпотеки, предметом якого стала вказана квартира, був укладений, коли ОСОБА_4 була неповнолітньою, без згоди на це відповідного органу опіки та піклування, у зв'язку з чим вони вважають, що цей договір був укладений між банком та ОСОБА_2 з порушенням законодавства України, колегія судів вважає безпідставними, оскільки на час укладання спірного договору ОСОБА_4 не була співвласницею спірної квартири та не була в вищезазначеній квартирі зареєстрована, а тому згода органу опіки та піклування при укладанні договору іпотеки потрібна не була.
Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах в частині відмови в задоволенні зустрічного позову зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його в частині відмови в задоволенні зустрічного позову слід залишити без змін.
Керуючись ст.. 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити часткова.
Рішення Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 24 травня 2013 року в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - скасувати.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпровській області Сивокозов Олександр Миколайович про виселення із житлового приміщення і зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 24 травня 2013 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: