УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1340/13Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

"15" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П.,

СуддівАвраміді Т.С.. Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_9, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Феодосійської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та знаття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липня 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовними вимогами до ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та про зняття відповідачки з її неповнолітнім сином з реєстраційного обліку. Вимоги мотивовані тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. Відповідачка зареєстрована постійно у вказаній квартирі з 09.04.2008 року у зв'язку із реєстрацією шлюбу з ОСОБА_7 У особовий рахунок на вказану квартиру внесено неповнолітнього сина відповідачки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 27 листопада 2012 року між позивачем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвано шлюб, вказаним рішенням встановлено, що шлюбні відносини припинено з вересня 2012 року. З серпня 2012 року відповідачка з сином не проживає у вказаній квартирі, вона забрала усі свої речі та з сином перейшла жити до іншого чоловіка, з яким знаходиться у фактичних шлюбних відносинах. У вересні 2012 року відповідачка повідомила, що не має наміру повертатися у квартиру позивачів. Речей відповідачки у квартирі немає, за комунальні послуги вона не сплачує, добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовляється. Оскільки відповідачка більше року не проживає у квартирі, позивачі просили на підставі ст. 405 ЦК України визнати її з неповнолітнім сином такими, що втратили право користування квартирою та зняти їх з реєстраційного обліку.

15 серпня 2013 року до участі у справі у якості третьої особи залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Феодосійської міської ради.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року позов задоволений частково. ОСОБА_10, визнана такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З відповідачки на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 114,70 грн.

В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати в частині не задоволених позовних вимогах та ухвалити в цій частині рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачка разом з дитиною не проживає в квартирі більше року, тому право користування квартирою втратили обоє. Суд неправомірно відмовив у задоволенні позову в частині зняття з реєстраційного обліку відповідачки, оскільки зазначені вимоги не суперечать

ст. 15 ЦПК України, а СГІтаРФО вимагає щоб у рішенні про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, було вказано про зняття цієї особи з реєстраційного обліку.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивачів та їх представника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.02.2008 року, який було розірвано рішенням Феодосійського міського суду від 27.11.2012 року (а.с.11).

Позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.8, 9, 47-48).

У вказаній квартирі зареєстрована відповідачка як дружина позивача ОСОБА_7, а також зареєстрований неповнолітній син відповідачки та позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.31,40).

Відповідачка погодилася з позовними вимогами про визнання її такою, що втратила право користування квартирою і не заперечувала проти зняття її з реєстраційного обліку у спірній квартирі за вказаною адресою.

Враховуючи, що відповідачка визнала позов відносно себе, суд обґрунтовано на підставі ч.2 ст. 405 ЦК України та згідно з роз'ясненнями п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визнав її такою, що втратила право користування жилим приміщенням у спірній квартирі.

Розглядаючи правомірність позовних вимог відносно визнання таким, що втратив право користування зазначеною квартирою неповнолітнього сина ОСОБА_9, суд обґрунтовано, враховуючи положення ст. 29 ЦК України, ст. 160 СК України, зазначив, що місце проживання дитини на теперішній час було визначено за погодженням колишнього подружжя за місцем проживання матері дитини - відповідачки ОСОБА_8 Але, закон надає дитині право обирати самостійно місце свого проживання після досягненням 14 років, до досягнення цього віку дитина не має права вільного вибору свого місця проживання. Враховуючи також і те, що спірна квартира є частково власністю батька дитини - позивача ОСОБА_7, де останній постійно проживає і зареєстрований, тому у майбутньому дитина буде мати право самостійно визначити своє місце проживання як за зареєстрованим місцем проживання батька, так і матері.

Виходячи з цих положень закону, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав вважати, що неповнолітній ОСОБА_9 втратив право користування спірною квартирою у зв'язку з не проживанням там його матері, отже, суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зняття відповідачки ОСОБА_8 з реєстраційного обліку, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстраційного обліку проводиться компетентними органами на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням.

Доводи позивачів в апеляційній скарзі про те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про зняття відповідачки з реєстраційного обліку у належній їм квартирі, оскільки відповідна служба вимагає, щоб у рішенні було вказано про зняття з обліку особи, яку визнано такою, що втратила право користування житлом, не можуть бути підставою для скасування рішення у цій частині, так як порядок зняття з реєстраційного обліку визначений Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Не може бути скасоване рішення суду і в частині відмови у визнанні малолітнього ОСОБА_9 таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки у даній квартирі постійно проживає його батько і по досягненню 14 річного віку дитина самостійно визначить своє місце проживання з одним із батьків, які не проживають разом.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.