УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1291/13Головуючий суду першої інстанції:Казацький В.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

"15" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П.,

СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керченського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Ленінської районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, про визнання недійсними пунктів розпорядження, визнання недійсними державних актів, зобов'язання повернути земельні ділянки, за апеляційною скаргою заступника прокурора АР Крим на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року Керченський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду з позовом до Ленінської районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, про визнання недійсними пунктів 2-4 розпорядження, визнання недійсними державних актів, зобов'язання повернути земельні ділянки. Позов мотивований тим, що на підставі розпорядження Ленінської РДА № 400 від 20.04.2007 року «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства 15 громадянам (відповідачам) із земель резерву Семисотської сільської ради» відповідачами незаконно отримані у власність земельні ділянки загальною площею 30 га. Оскільки дані земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, тому їх передача для ведення особистого селянського господарства забороняється. Про зазначене порушення законодавства стало відомо у 2013 році після вивчення кадастрової карти України.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 29.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора АР Крим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що відсутність межі прибережної захисної смуги Азовського моря на території Семисотської сільської ради, визначеної проектом землеустрою, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки статтею 88 Водного кодексу України встановлено, що уздовж морів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що п.2 розпорядженням Ленінської РДА від 20.04.2007 року № 400 затверджено проект землеустрою з відводу земельних ділянок 15 громадянам (відповідачам у цій справі) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель резервного фонду Семисотської сільської ради і передано їм у власність земельні ділянки по 2,0000 га пашні кожному із земель резерву за межами населених пунктів, а в п.4 розпорядження вказано: видати державні акти на право власності на земельні ділянки (а.с. 5-6).

На виконання даного розпорядження відповідачам були видані державні акти на право власності на земельні ділянки (а.с. 11-25).

Згідно з копіями технічної документації по відводу земельних ділянок, усі земельні ділянки, що передані у власність відповідачам, дійсно знаходяться в межах 2 кілометрової зони від урізу води (Азовського моря). Але, дана технічна документація містить усі необхідні погодження та висновки, пройшла державну експертизу (а.с. 70-108).

Відповідно до ч.2 ст. 58 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Частиною 3 ст. 60 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 88 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно з ч.ч.5,6 ст. 87 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються КМ України.

Відповідно до п. п. 4,5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою КМУ № 486 від 08.05.1996 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами рад. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України.

Судом першої інстанції правильно визначено, що на час виникнення спірних правовідносин розмір та межі прибережної захисної смуги повинні були встановлюватися за проектами землеустрою по відводу земельних ділянок та повинні були знаходитися в межах водоохоронних зон, розміри і межі яких визначалися окремим проектом землеустрою на основі нормативно-технічної документації.

Разом з тим, як на час передачі у власність відповідачам спірних земельних ділянок, так і на даний час розмір та межі прибережної захисної смуги на території Ленінського району АРК не встановлені. Це підтверджується листами Ленінської РДА від 13.05.2013 року (а.с. 7) та Міськрайонного управління Держземагенства в м. Керчі та Ленінському районі АРК від 22.05.2013 року (а.с. 8).

Таким чином, оскільки на час видачі оспорюваного розпорядження та отримання відповідачами державних актів межа прибережної захисної смуги Азовського моря на території Семисотської сільської ради Ленінського району АРК відповідно до приписів законодавства не була встановлена, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що будь-яких

обмежень щодо виділення земельних ділянок відповідачам у власність не було.

Згідно ч.1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що всі відповідачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а отже набули право власності на спірні земельні ділянки на законних підставах.

За таких обставин суд обґрунтовано, керуючись положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року, враховуючи відсутність винних дій відповідачів у отриманні у власність спірних земельних ділянок, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми ч.3 ст. 60 ЗК України та ч.5 ст. 88 ВК України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки зміни до даних статей були внесені Законом України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02.12.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, і відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Абзацами другим та третім ч. 3 ст. 60 ЗК України (в редакції Закону № 2740-УІ від 02.12.20109 року) визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Але, з відповіді Ленінської районної державної адміністрації від 13.05.2013 року та з відповіді міськрайонного управління Держземагенства у м. Керчі і Ленінському районі АР Крим від 22.05.2013 року вбачається, що така документація не розроблялася в Ленінському районі АР Крим (а.с.7,8).

Отже, за відсутності проектів землеустрою, якими б були встановлені прибережні захисні смуги, Ленінська районна державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень при видачі розпорядження від 20.04.2007 року № 400 про передачу відповідачам у власність земельних ділянок із земель резервного фонду Семисотської сільської ради Ленінського району АР Крим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, яким регулюються дані правовідносини, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора АР Крим відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 29 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.