Справа № 279/580/13-к Головуючий у 1-й інст. Ольшевська Н. В. Категорія ч.2 ст.190 КК України Доповідач Романов О. В.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ухвала

21 жовтня 2013 р.

Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області Романов О.В. перевіривши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 12013060060000392 - прокурора Коростенської міжрайонної прокуратури Павлиги В.В. на вирок Коростеньского міськрайонного суду від 06 вересня 2013 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою технічною освітою, не працюючого, раніше неодноразово судимого,

Встановив:

Вироком Коростенського міськрайонного суду від 06 вересня 2013 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та йому призначено покарання за цим законом у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК шляхом поглинення покарання, призначеного вироком Коростенського міськрайонного суду від 26.04.2013 року йому остаточно визначено до відбуття 3 роки позбавлення волі.

Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням, прокурор у кримінальному провадженні, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання неправильно застосував кримінальний закон.

Покликається на те, що відповідно до ч.2 п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК.

Зазначає, що при постановленні вироку Коростенського міськрайонного суду від 06.09.2013 щодо ОСОБА_2, суд, в порушення вказаних вимог, застосував принцип поглинення однакових за видом і розміром покарань, а саме покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Тому просить з цих підстав вирок Коростенського міськрайонного суду від 06.09.2013 щодо ОСОБА_2 скасувати.

При перевірці поданої прокурором апеляційної скарги на предмет відповідності її вимогам ст.396 КПК України 2012 року, приходжу до висновку про те, що апеляційне провадження по ній в даний час відкрито бути не може, оскільки подана апеляційна скарга не в повній мірі відповідає вимогам кримінально-процесуального закону. При цьому враховую наступне.

Положеннями ч.2 ст.396 КПК України передбачені обов'язкові вимоги до апеляційної скарги, в якій повинно бути зазначено:

1) найменування суду апеляційної інстанції;

2) прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;

4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;

5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;

6)перелік матеріалів, які додаються.

Крім того, в апеляції повинно викладатися конкретне прохання особи, що подає апеляцію, сформульоване з урахуванням того, які рішення суд апеляційної інстанції вправі ухвалити, з урахуванням вимог ст.ст. 407-420 КПК України.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, прокурор у кримінальному провадженні, посилаючись на допущені судом порушення вимог закону, нечітко сформулював свої вимоги, передбачені п.4 ч.2 ст.396 КПК України, оскільки резолютивна частина апеляційної скарги містить лише вимогу про скасування вироку суду.

Між тим, положення ч.1 ст.407 КПК України передбачають, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відсутність чіткого та повного змісту вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, унеможливлює визначення меж перегляду судового рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без руху із наданням апелянту строку для усунення вищезазначених недоліків апеляційної скарги.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.399 КПК України 2012 року, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 12013060060000392 - прокурора прокуратури Коростенської міжрайонної прокуратури Павлиги В.В. на вирок Коростеньского міськрайонного суду від 06 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2, - залишити без руху, надавши апелянту строк до 05.11.2013 року для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків апеляційної скарги.

Копію ухвали, про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно направити прокурору, який подав скаргу.

Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.

Суддя Романов О.В.