ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2013 року Справа № 904/4173/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Цибульська Т.М., представник за довіреністю № 220/963/д від 11.12.12р.;
від відповідача: Єрмолов Є.М., представник за довіреністю № 114 від 14.02.12р.;
від третьої особи: у судове засідання не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 р. по справі № 904/4173/13 (суддя Суховаров А.В.)
за позовом: Міністерства оборони України, м. Київ
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ», м. Дніпропетровськ
про стягнення 94 053,10 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 р. позов Міністерства оборони України задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь Міністерства оборони України 94053,10 грн. заборгованості, 1881,06 грн. судового збору. Повернуто Міністерству оборони України з Державного бюджету України 0,56 грн. судового збору
Рішення суду першої інстанції мотивовано неправомірною відмовою позивачу в задоволенні вимоги щодо виплати 94053,10 грн. - суми, яку взяв на себе ПАТ КБ «ПриватБанк» в якості гарантії безвідкличних та безумовних зобов'язань по виплаті зазначеної суми у випадку неналежного виконання учасником обов'язків за договором № 249/8/12 від 13.09.12р.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду Дніпропетровської області, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що при дослідженні доказів по справі, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, бракувало всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, господарським судом не надано належної оцінки доказам та не застосовано норму матеріального права, яка мала бути застосованою.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на помилковість висновку суду першої інстанції щодо пред'явлення позивачем вимоги відповідачу в межах строку дії гарантії, з документами передбаченими гарантією, у зв'язку із чим у відповідача не було правових підстав для відмови позивачу у виплаті гарантійних коштів.
Також, скаржник посилається на розбіжність номерів гарантій, а саме: гарантії № G0912/9909 від 12.09.2012 р. пред'явленої позивачем на забезпечення виконання основного зобов'язання за договором № 249/6/12 від 13.09.2012 р. з гарантією № G0612/9909 від 12.09.2012 р. визначеною п. 11.6. договору № 249/6/12 від 13.09.2012р.
Окрім зазначеного, скаржник, посилаючись на п. п. 7.3., 7.3.1., 7.3.2. договору, вважає, що належним документом в підтвердження невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є претензія, а так як зазначеної претензії до банку не надано, у виконанні гарантії слід відмовити.
У зв'язку з вищевикладеним скаржник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 р. по справі № 904/4173/13 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2013 р. відновлено строк на подачу апеляційної скарги, прийнято її до провадження і призначено до розгляду у судове засідання на 15.10.2013 р. об 11:00 год.
Представник відповідача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, наполягав на скасуванні рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 р. по справі № 904/4173/13.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 р. по справі № 904/4173/13 без змін.
Завчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи третя особа (а. с. 103), явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила.
На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, оскільки у справі достатньо матеріалів для її розгляду.
15.10.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідність ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін за наступних підстав.
13.09.2012 р. між Міністерством оборони України (далі - позивач, або замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (далі - третя особа, або учасником) укладено договір № 249/8/12 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - договір (а. с. 16-21).
Згідно п.1.1. договору, учасник зобов'язується у 2012 році поставити для потреб Міністерства оборони України препарати лікарські (препарати лікарські, які діють на нервову систему) зазначені у специфікації (Додаток 1), а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її в асортименті, кількості, у строки та за цінами наведеними в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Найменування продукції та його закупівельну кількість визначено в п. 1.2. договору.
Згідно п. 3.4. договору, загальна вартість продукції, що поставляється, визначається у Специфікації (Додаток-1), що додається до договору.
Згідно п. 5.1. договору, кінцевий термін поставки продукції - 20 грудня 2012 року.
Пунктами 6.3., 6.3.1. договору, сторони погодили, що учасник повинен забезпечити поставку продукції вантажоотримувачам замовника разом з усіма документами, необхідними для прийняття продукції на умовах і у терміни цього договору.
Специфікацією продукції до договору, сторони погодили асортимент, кількість та ціну закупки партії Ацелізину-КМП фл 1 г (Р.П. № UA/2181/01/01) в кількості 990 ампул за ціною 12,60 грн. за одну ампулу, на загальну суму 12 474,00 грн. (а. с. 22).
Згідно з п. 11.6. договору, учасник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору у формі банківської гарантії від 12.09.2012 р. № G0612/9909, виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі-відповідач) на загальну суму 94 053,10грн.
В якості забезпечення виконання третьою особою зобов'язань, встановлених умовами договору № 249/8/12 від 13.09.2012 р., ПАТ КБ «ПриватБанк» 12.09.2012 р. видав на користь позивача гарантію № G0912/9909 на суму, що не перевищує 94 053,10 грн.
В порушення умов договору, станом на 21.12.2012 р., третя особа не виконала зобов'язання щодо поставки позивачу Ацелізин-КМП фл.1 у кількості 990 ампул за ціною 12,60 грн. за одиницю. Між тим 29.11.2012 р., третя особа направила на адресу позивача лист-повідомлення № 256 про неможливість виконати поставку вказаного в специфікації до договору товару у зв'язку з відсутністю задекларованих цін на Ацелізин-КМПФ фл.1г. (а. с. 31).
Посилаючись на неналежне виконанням третьою особою умов п. 1.1. договору щодо поставки товару у визначений п. 6.3. договору строк (кінцевий термін поставки продукції - 20 грудня 2012 р.), позивач листом від 25.12.2012 р. № 249/5/6905 звернувся до відповідача, з вимогою про сплату суми у розмірі 94 053,10 грн., забезпеченої гарантією № G0912/9909 від 12.09.2012 р. (а. с. 32, 33).
Згідно листа № Э.35.0.0.0/4-985 від 23.01.2013 р., відповідач відмовив у задоволенні вимоги щодо перерахування на рахунки позивача коштів у сумі 94 053,10 грн., через звернення позивачем з відповідною вимогою до відповідача 03.01.2013 р., тобто після спливу строку дії гарантії, а також через відсутність у вимозі копій документів, що підтверджують невиконання третьою особою умов договору, а також претензії позивача, адресованої третій особі, на яку остання повинна надати відповідь не пізніше 5 робочих днів з дати її отримання.
Вищевказане і є причиною виникнення даного спору.
Положення ст. 265 ГК України, що кореспондуються з положеннями ст. 712 ЦК України, передбачають обов'язок однієї сторони - постачальника передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцю товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 1 ст. 563 ЦК України гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як зазначалося вище та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою умов договору, 25.12.2012 р. позивач направив відповідачу лист № 249/5/6905 з вимогою про сплату суми, обумовленої положеннями гарантії, до якої було додано наступні документи: копія заявки на постачання продукції; копія специфікації; копія листа ТОВ «БаДМ»; копія гарантії виконання договору (а. с. 32).
Згідно поштового повідомлення, вимога бенефіціара з доданими до неї документами отримана гарантом 03.01.2013 р. (а. с. 37-38).
Листом № Э.35.0.0.0/4-985 від 23.01.13р. відповідач відмовив у задоволенні вимоги щодо перерахування на рахунки позивача коштів у сумі 94 053,10 грн. з огляду на те, що вимога останнього отримана відповідачем 03.01.2013 р., тобто після спливу строку дії гарантії та відсутність копій документів, що підтверджують невиконання третьою особою умов договору, та претензії позивача, адресованої третій особі, на яку остання повинна надати відповідь не пізніше 5 робочих днів з дати її отримання.
За приписами п. 2 глави 4 розділу ІІ Положення про порядок здійснення банком операцій з гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 (далі - Положення), одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціара за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії. Сплата за вимогою/повідомленням коштів бенефіціара за гарантією здійснюється банком-гарантом (резидентом) на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги/повідомлення, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії та/або у вимозі/повідомленні, отриманими від бенефіціара/банку бенефіціара або іншого банку.
При цьому, відповідно до вимог ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитись від задоволення вимог кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Правомірність своєї відмови у задоволенні вимоги позивача через його звернення поза межами строку дії гарантії відповідач мотивує п. 2 глави 4 розділу ІІ Положення. Так, згідно тверджень ПАТ КБ «ПриватБанк», п. 2 глави 4 розділу ІІ Положення, відповідно до якого вимога бенефіціара до банку-гаранта підлягає задоволенню в разі її отримання останнім до закінчення строку дії гарантії. Як зазначає відповідач, вимога бенефіціара повинна бути не лише надіслана засобом поштового зв'язку, а й отримана банком-гарантом до закінчення строку дії гарантії. А як зазначено сторонами та підтверджено матеріалами справи, вимога бенефіціара надіслана засобом поштового зв'язку 27.12.2012 р. (а. с. 38), а отримана гарантом 03.01.2013 р. (а. с. 37), тобто після 31.12.2012 р. - строку дії гарантії, що відповідно до умов ст. 565 ЦК України, з урахуванням Положення НБУ від 15.12.2004 р. № 639, є підставою для відмови гарантом у задоволенні вимог кредитора.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки згідно ч. 4 ст. 563 ЦК України, кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Таким чином, визначальним є саме момент пред'явлення вимоги, а не момент її отримання.
Стаття 255 ЦК України встановлює, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки строк дії гарантії закінчувався 31.12.2012 р., вимога позивача здана до установи зв'язку 27.12.2012 р. є такою, що вчинена до закінчення строку гарантії.
Не приймаються судом апеляційної інстанції твердження відповідача щодо недотримання позивачем умов гарантії, в частині надання документів, при зверненні із вимогою до гаранта, оскільки позивачем було в повному обсязі дотримано викладені в гарантії вимоги в частині надання документів, а претензію не визначено умовами гарантії як належний доказ невиконання учасником своїх обов'язків. При цьому, як доказ невиконання третьою особою вимог договору, позивачем направлено на адресу відповідача лист-повідомлення учасника № 256 від 29.11.2012 р. (а. с. 31).
Згідно Постанови КМУ № 932 від 08.08.2011 р. «Про удосконалення державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, що закуповуються за рахунок коштів державного бюджету», яка була чинна на момент спірних правовідносин, реєстрація оптово-відпускної ціни є ключовим етапом при здійсненні підготовки для участі у процедурі закупівлі лікарських засобів, і є підставою щодо допуску до процедури державних закупівель. У зв'язку з цим, не відповідають обставинам справи посилання відповідача та третьої особи на відсутність у позивача підстав для звернення з вимогою до гаранта, оскільки повідомлення ТОВ «БаДМ» № 256 від 29.11.2012 р. свідчить про невиконання третьою особою своїх обов'язків за умовами договору в частині поставки Ацелізину-КМП фл.1 г., і є підставою сплати гарантом кредитору грошової суми у відповідності з умовами гарантії.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно невідповідності номерів гарантій на яку посилається позивач у своїй вимозі та гарантії вказаної в п. 11.6. умов договору, оскільки умови гарантії № G0912/9909 від 12.09.12р., стосовно гарантованої суми та предмету договору, забезпеченого гарантією № G0912/9909 від 12.09.2012 р., відповідають предмету договору № 249/8/12 від 13.09.2012 р. та суми, гарантованої відповідачем відповідно до п. 11.6. договору. Протилежне ПАТ КБ «ПриватБанк» не спростовано.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 р. № 904/4173/13 відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а відтак підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст.49 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 43, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року по справі № 904/4173/13 без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено 21.10.2013 р.
Головуючий Ю.Б. Парусніков
Судді Л.М. Білецька
І.В. Тищик