15.10.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/797/1427/2013р. Головуючий в першій
інстанції Лемешко А.С.
Категорія 37 Доповідач в апеляційній
інстанції Саліхов В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Саліхова В.В.,
суддів - Єфімової В.О., Моцного М.В.,
за участю секретаря - Пасічник Г.В.,
представника позивача - ОСОБА_4,
представників відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 02 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2012 року позивач ОСОБА_7 звернувся до місцевого суду з позовом, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого за реєстровим номером №2-1520 від 21.06.1996 року по спадковій справі №297/1996, видане нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом(додаткове), зареєстрованого за реєстровим номером №2-5523 від 31.10.2009 року по спадковій справі №297/1996, видане нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_9
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач з дня народження та по теперішній час зареєстрований і проживає у будинку АДРЕСА_2, 1/2 частка якого належала ОСОБА_10, що є бабусею ОСОБА_7 Крім того, останній належала квартира АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадкова маса у вигляді вищевказаного будинку (1/2 частки) та квартири. Після смерті останньої спадкоємцями першої черги стали батько позивача - ОСОБА_11 та ОСОБА_8, які є рідними синами померлої. Як зазначає позивач, його батьку не було відомо про смерть матері, оскільки він на той час знаходився у місцях позбавлення волі, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини останній не звертався, у зв'язку з чим відповідачем були отримані свідоцтва на всю спадщину, що порушило права ОСОБА_11 як спадкоємця. ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер, не оформивши за життя на себе у встановленому законом порядку своє право на спадщину, а тому у позивача виникли труднощі щодо вступу у спадкові права на зазначене вище спадкове майно, а видані на відповідача свідоцтва на останнє є незаконними та підлягають відміні.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 02.04.2013року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду, представником позивача подана апеляційна скарга, в якій він просить суд апеляційної інстанції останнє скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин застосовано ЦК у редакції 1963 року, проте не застосовані усі норми цього Кодексу. Посилається також на те, що місцевим судом не взято до уваги той факт, що відповідач сам пропустив 6-місячний строк для прийняття спадщини та подав заяву про прийняття останньої через 2 роки. Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_8 обманним шляхом заволодів домовою книгою на зазначений будинок, оформив спадщину на підставі дублікату правовстановлюючого документу, оскільки оригінал останнього знаходиться у позивача, та вмисно не повідомив нотаріусу про наявність інших спадкоємців.
Заслухавши головуючого, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
При апеляційному розгляді справи встановлено, що позивач є онуком ОСОБА_10 Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина, до складу якої входила і 1/2 частки будинку АДРЕСА_2, яка належала останній на праві власності. Оскільки заповіту ОСОБА_10 не залишила, спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцями померлої були її сини - ОСОБА_11 (батько позивача), та ОСОБА_8 (дядько позивача), відповідач по справі. Батько позивача ОСОБА_11 з дня народження проживав у спірному будинку(ар.с.36), а ОСОБА_8, на день смерті спадкодавця, проживав з останньою в квартирі АДРЕСА_1. Батько позивача після смерті своєї матері продовжував проживати у спірному будинку, сплачував комунальні, але до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався та свідоцтва про право власності на вищезгаданий будинок не отримував. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер (ар.с.8). З матеріалів спадкової справи №297 /96 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 вбачається, що 13.06.1996 року відповідач ОСОБА_8 вперше звернувся до нотаріальної контори з заяво про прийняття спадщини після смерті своєї матері(ар.с.66), зазначивши в останній, що інших спадкоємців немає. 21.06.1996 року за р.№2-1520 йому було видано первинне свідоцтво про право на спадщину за законом, а 31.10.2009 року додаткове(ар.с.158). Позивач просив визнати недійсним вищезгадані свідоцтва в частині 1/2 частки будинку АДРЕСА_2, оскільки вважає, що його померлий батько фактично прийняв спадщину у вигляді зазначеного будинку, але не встиг його оформити належним чином.
Колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив природу виникнення правовідносин і розглянув спір у відповідності з законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Цивільним Кодексом Української РСР від 18.07.1963 року.
Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що батько позивача, ОСОБА_11, не прийняв спадщину у вигляді частини спірного будинку та відмовився від неї.
Відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до ст.553 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Тобто, законодавець чітко визначив строк, в межах якого спадкоємець може відмовитися від неї.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані про те, що батько позивача відмовлявся від спадщини у вигляді 1/2 частки будинку АДРЕСА_2, а лише вказують на те, що він не бажав її оформлювати.
Враховуючи наведені обставини, а також те, що батько позивача, на час смерті своєї матері, був прописаний та фактично проживав у спірному будинку (а.с.36) колегія суддів вважає, що ОСОБА_11 фактично прийняв належну йому частку спадщини після смерті своєї матері у вигляді 1/4 частки будинку АДРЕСА_2, в зв'язку з чим отримав у власність вищезгадану частку спірного будинку в порядку спадкування, але не встиг його належним чином оформити за своє життя.
При цьому, визначаючи частку власності ОСОБА_11 у спірному домоволодінні, колегія суддів виходить з того, що на час смерті ОСОБА_10 в шлюбі з ОСОБА_12 не перебувала (ар.с.176), а тому частина спадщини у вигляді 1/2 частки будинку АДРЕСА_2 повинна була розподіляться між ОСОБА_11 (батьком позивача), та ОСОБА_8 (дядьком позивача).
Також колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо неможливості визнання недійсними вищезгаданих свідоцтв на право на спадщину.
Відповідно до вимог ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано не мала право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.
Таким чином законодавець визначив, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним у випадку, коли при його видачі порушуються права інших спадкоємців.
З матеріалів вищевказаної спадкової справи вбачається, що при поданні заяви в нотаріальну контору 13.06.1996 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 відповідач ОСОБА_8 повідомив нотаріуса про те, що інших спадкоємців після смерті його матері немає (ар.с.66).
Таким чином, такою заявою відповідач фактично усунув батька позивача від спадщини після смерті їхньої матері.
Враховуючи, що видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за реєстровим номером №2-1520 від 21.06.1996 року по спадковій справі №297/1996, виданим нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, та свідоцтво про право на спадщину за законом(додаткове), зареєстрованого за реєстровим номером №2-5523 від 31.10.2009 року по спадковій справі №297/1996, виданого нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, було порушено право батька позивача на отримання спадщини у вигляді частки будинку АДРЕСА_2, колегія суддів вважає за можливим задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 - не ґрунтується на законі.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду внаслідок недоведеності обставин, які суд помилково вважав встановленими та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.553, 549 ЦК УРСР 1963, ст.1301 ЦК України, ст.88, ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 02 квітня 2013 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, на підставі якого позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними - задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_2, видане 21.06.1996 року, за реєстровим номером 2-1520 по спадковій справі №297/1996.
Визнати недійсним свідоцтво (додаткове) про право на спадщину за законом на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_2, видане 31.10.2009 року, за реєстровим номером 2-5523 по спадковій справі №297/1996, посвідчено державним нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_13
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 344,10 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: /підпис/ В.В.Саліхов
Судді: /підпис/ В.О.Єфімова
/підпис/ М.В.Моцний
Згідно оригіналу:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.В.Саліхов