Справа № 784/3197/13 15.10.2013 15.10.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
справа № 11- кп/784/207/13 головуючий суду 1 інстанції: Олефір
категорія: ч 2 ст. 296 КК України доповідач: Івченко О.М.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої - Олещук Т.Л.
суддів - Дзюби Ф.С., Івченко О.М.
при секретарі - Богданові Б.Ф.
за участю:
прокурора - Цибух Т.І.
потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження №12012160340000106 за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у судовому розгляді, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Умань, Черкаської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимий 30.03.2000 року Київським міським судом за ст. 93 пп. «а», «е», «і» ; ст. 186 ч.1, ст. 193 ч.3 КК України (редакція 1960 року), із застосуванням ст. 42 КК України до 15 років позбавлення волі. Звільнений 29.12.2012 року за відбуттям строку покарання.
- визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Краматорська, Донецької області, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимий:
- 21.09.1998 року Донецьким обласним судом за ст. 93 пп. «а»,«і», ст. 142 ч. 3 (редакція 1960 року), із застосуванням ст. 42 КК України до 14 років позбавлення волі.
- 30.06.2011 року Арбузинським районним судом Миколаївської області за ст. 391 КК України( редакція 2001 року), із застосуванням ст.71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 27.06.2012 року за відбуттям строку покарання.
- визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнені від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі п.п.2,4 ст. 76 КК України на них покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
За вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винуватими в тому, що 28.03.2013 року, близько о 19 год. 30 хв. в під'їзді буд. АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, діючи в групі, безпричинно, тобто з хуліганських спонукань, почали грубо порушувати громадський порядок, а саме: висловлюватись грубою нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 після чого проявляючи особливу зухвалість, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпричинно нанесли удари руками в область голови та тулубу ОСОБА_1 В цей час ОСОБА_2 побачивши, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносять тілесні ушкодження її співмешканцю, підбігла до них з метою забрити ОСОБА_1, внаслідок чого ОСОБА_5 розвернув її та сказав щоб вона йшла в квартиру. Вирвавшись від ОСОБА_4 та ОСОБА_5, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побігли до своєї квартири з метою припинення хуліганських дій, намагаючись закритись в квартирі, але ОСОБА_1 не вдалось протистояти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не давали зачинити двері. Ввірвавшись в квартиру, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжували свої хуліганські дії. В цей час ОСОБА_1 взяв свій пневматичний пістолет марки «Crosman PR 077», але не зміг його застосувати, так як ОСОБА_4 схопив його за праву руку та тримав, а ОСОБА_5 вирвав пістолет з руки потерпілого та наніс ним декілька ударів в область голови ОСОБА_1 Після того як потерпілий ОСОБА_1 вирвався, побіг до кімнати закрив міжкімнатні двері, ОСОБА_5 розбив скло в дверях і його вартість становила 500 грн.
В цей час ОСОБА_4 побачив в руках потерпілої ОСОБА_2 мобільний телефон, став просити її не телефонувати до міліції, коли потерпіла погодилась, ОСОБА_4 вийшов з квартири.
Хуліганські дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 тривали протягом 30 хвилин при цьому супроводжувались грубою нецензурною лайкою, пошкодженням майна, заподіянням потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати через необхідність збільшення обсягу обвинувачення, застосування більш суворого покарання, неправильність звільнення обвинувачених від відбування покарання та постановити новий вирок, яким визнати винуватими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України в обсязі обвинувачення пред'явленого органами досудового розслідування і підтриманого прокурором у суді першої інстанції, щодо вчинення під час хуліганства насильницьких та протиправних дій відносно потерпілого ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2. та призначити покарання: ОСОБА_4- 3 роки позбавлення волі; ОСОБА_5 - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Посилається на те, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду про відсутність з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 хуліганських дій відносно потерпілої ОСОБА_2
Зазначає, що суд, навівши у вироку висновок судово - медичної експертизи про наявність у ОСОБА_2 тілесного ушкодження, фактично не взяв його до уваги, як доказ.
Також на думку апелянта суд необґрунтовано відкинув як доказ обвинувачення показання ОСОБА_2 про застосування до неї насилля в ході хуліганських дій з боку ОСОБА_4 При цьому звертає увагу на невірне викладення у вироку показань потерпілої ОСОБА_2.
Вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину і особам винних.
Посилається на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше судимі і звільнившись з місць позбавлення волі, через короткий проміжок часу, скоїли злочин середньої тяжкості.
Крім того вважає, що суд дійшов невірного висновку про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання.
Обґрунтовує тим, що суд належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винних та інші обставини справи, відсутність щирого каяття з їх боку, а також вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.
В своїх апеляціях потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати вирок, постановити новий вирок яким визнати винними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначити відповідне покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження скоєння ними нових злочинів.
В запереченнях захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважає вирок суду законним, обґрунтованим і просить залишити його без зміни, а апеляційні скарги прокурора, потерпілих - без задоволення.
Заслухавши думку прокурора, пояснення потерпілих на підтримку апеляційних скарг, пояснення обвинувачених та їх захисника, які просили залишити вирок суду без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Згідно вимогам ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Виходячи із змісту ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до обвинувального акта по даному кримінальному провадженню органом досудового розслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у вчиненні ними в групі хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, поєднаного з особливою зухвалістю, що виразилося у застосуванні насилля до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пошкодженні майна, тривалому неприпиненні хуліганських дій.
Суд зменшив обсяг обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виключивши із обвинувачення вчинення ними хуліганських дій відносно потерпілої ОСОБА_2
Обґрунтував своє рішення тим, що потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні не підтвердила факт застосування до неї насильницьких або інших протиправних дій з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Але, як вірно зазначили апелянти, у вироку суду невірно викладені показання потерпілої ОСОБА_2, а висновок суду про відсутність доказів, які б підтверджували факт вчинення хуліганських дій відносно потерпілої ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам справи.
Будучи допитаною в апеляційній інстанції, потерпіла ОСОБА_2 показала, що 28.03.2013 року, близько о 19 год. 30 хв. в під'їзді буд. АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпричинно наносили удари її співмешканцю ОСОБА_1 Вона намагалася завадити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 побиття ОСОБА_1 Але ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжували свої протиправні дії. При цьому Солоп штовхнув її зі сходів, внаслідок чого вона втратила рівновагу та намагаючись утриматися, пошкодила лікоть лівої руки. В квартирі ОСОБА_4 заважив їй подзвонити в міліцію.
Показання потерпілої ОСОБА_2 узгоджуються з показаннями допитаного в апеляційній інстанції потерпілого ОСОБА_1, який підтвердив факт застосування до ОСОБА_2 хуліганських дій з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в її присутності наносили йому удари, а коли вона намагалася припинити його побиття, ОСОБА_5 штовхнув її зі сходів, внаслідок чого вона втратила рівновагу та намагаючись утриматися, пошкодила руку о стіну.
Дослідивши дані судово - медичної експертизи №559 від 1 квітня 2013 року (а.с.111), згідно якої у ОСОБА_2 було виявлене легке тілесне ушкодження у вигляді садна в області лівого ліктьового суглобу та оцінюючи ці дані у взаємозв'язку з показаннями потерпілих, колегія суддів дійшла висновку про доведеність вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 хуліганських дій і відносно потерпілої ОСОБА_2
Наведені докази спростовують показання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які винними себе у хуліганстві не визнали та стверджували, що до ОСОБА_2 вони ніяких протиправних дій не вчиняли.
Колегія суддів також критично відноситься до показань обвинувачених, які стверджували, що з їх боку не було хуліганських дій і відносно потерпілого ОСОБА_1
Як пояснив обвинувачений ОСОБА_5, він разом із дружиною знаходилися в гостях у ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1. Коли збирався йти додому, то вийшов з ОСОБА_4 в під'їзд та побачили перед собою ОСОБА_1, який направив на ОСОБА_4 пістолет. Він з метою роззброїти, підскочив до ОСОБА_1, який почав тікати Він догнав потерпілого в його квартирі, де повалив на підлогу, відібрав пістолет та двічі вдарив рукояткою пістолета в область голови ОСОБА_1 Коли потерпілий зайшов в іншу кімнату, то закрив за собою заскленні міжкімнатні двері і він, рухаючись по інерції, розбив дверне скло, поранивши собі руки.
Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що коли він із ОСОБА_5 вийшли з квартири в під'їзд, то побачили перед собою ОСОБА_1 На його питання, хто він такий ОСОБА_1 не відповів, а направив на нього пістолет. ОСОБА_5 намагався відібрати пістолет у ОСОБА_1, але той побіг до себе в квартиру. ОСОБА_5 побіг за ним. Що відбувалося в квартирі потерпілого він не бачив, оскільки повернувся в свою квартиру. Через деякий час він пішов до квартири ОСОБА_1, де побачив ОСОБА_2, яка дзвонила по телефону, щоб викликати міліцію. Він попросив її цього не робити, після чого пішов з квартири. Він в побитті ОСОБА_1 участі не приймав.
На думку колегії суддів показання обвинувачених є надуманими, оскільки спростовуються дослідженими доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 показав, що він знаходився в своїй квартирі АДРЕСА_2. Коли почув шум, який доносився з квартири НОМЕР_1, він пішов туди та в під'їзді побачив ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які знаходилися у схвильованому стані. ОСОБА_4 грубо запитав, що він тут робить. Коли він відволік свій погляд на ОСОБА_5, то ОСОБА_4 наніс йому удар в сонячне сплетіння, від чого він зігнувся, а йому продовжили наносити удари по різним частинам тіла. ОСОБА_2 підбігла до них та намагалася припинити його побиття і в цей час ОСОБА_5 штовхнув її в спину, від чого вона вдарилася ліктем о стіну. Він вирвався та забіг разом з ОСОБА_2 до себе в квартиру, де з метою припинити їх протиправні дії, схопив пневматичний пістолет та направив на ОСОБА_4 Але ОСОБА_5 вихватив пістолет з його рук та наніс ним декілька ударів по голові, а ОСОБА_4 в цей час тримав його за руку та наносив удари по тулубу та верхніх кінцівках. Він вирвався та забіг в кімнату, закривши за собою міжкімнатні двері. ОСОБА_5 кинувся за ним та вдарився об дверне скло, розбивши його. Вартість скла становила 500 грн.
Колегія суддів вважає показання потерпілого ОСОБА_1 достовірними, оскільки вони підтверджуються: висновком судово медичної експертизи № 554 від 29.03. 2013 року, згідно якому у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження крім ран на голові ще і садна в області шиї, грудної клітки, верхніх кінцівках, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути руки, ноги, рукоятка пістолета. Пошкодження у вигляді ран на голові за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Ушкодження у вигляді саден в області шиї, грудної клітини, верхніх кінцівок за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень ( а.с.109).
Оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів дійшла висновку про доведеність вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення в тому обсязі обвинувачення, в якому воно було пред'явлено органом досудового розслідування згідно обвинувального акта, а саме в такій редакції:
28.03.2013 року, близько о 19 год. 30 хв. в під'їзді буд. АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, діючи в групі, безпричинно, тобто з хуліганських спонукань, почали грубо порушувати громадський порядок, а саме: висловлюватись грубою нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1, після чого проявляючи особливу зухвалість, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпричинно нанесли удари руками в область голови та тулубу ОСОБА_1
В цей час ОСОБА_2 побачивши, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносять удари її співмешканцю, підбігла до них з метою забрити ОСОБА_1 Але ОСОБА_5 штовхнув її зі сходів, в результаті потерпіла втратила рівновагу, та намагаючись втриматись, пошкодила лікоть лівої руки.
Вирвавшись від ОСОБА_4 та ОСОБА_5, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побігли до своєї квартири з метою припинення хуліганських дій, намагаючись закритись в квартирі, але ОСОБА_1 не вдалось протистояти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не давали зачинити двері. Ввірвавшись в квартиру, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжували свої хуліганські дії.
В цей час ОСОБА_1 взяв свій пневматичний пістолет марки «Crosman PR 077», але не зміг його застосувати, так як не встиг зняти його з запобіжника, при цьому ОСОБА_4 схопив його за праву руку та тримав, а ОСОБА_5 вирвав пістолет з руки потерпілого та наніс ним декілька ударів в область голови ОСОБА_1 Після того як потерпілий ОСОБА_1 вирвався від нього, побіг до кімнати, та захищаючись закрив за собою міжкімнатні двері, внаслідок чого ОСОБА_5 пошкодив скло в дверях вартістю 500 грн.
В цей час ОСОБА_4 побачив в руках потерпілої ОСОБА_2 мобільний телефон, намагався вирвати його, після чого заштовхав її до приміщення кухні, та із застосуванням погроз перешкодив їй викликати працівників міліції.
Хуліганські дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 тривали протягом 30 хвилин при цьому супроводжувались грубою нецензурною лайкою, пошкодженням майна, заподіянням потерпілим тілесних ушкоджень.
Таким чином, дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
При визначенні покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 колегія суддів враховує вчинення ними злочину середньої тяжкості, обставину, що пом'якшує покарання - добровільне відшкодування завданого збитку; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння: дані про особу обвинувачених, які раніше судимі, позитивно характеризується за місцем проживання сусідами, а також позитивну характеристику відносно ОСОБА_5 за місцем його роботи і вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі.
Визначаючи строк покарання в межах санкції ч.2 ст.296 КК України, колегія суддів враховує роль кожного у вчиненні злочину та вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а ОСОБА_5 - 3 роки позбавлення волі.
На думку колегії суддів саме таке покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Колегія суддів не погоджується із доводами прокурора та потерпілих про необхідність призначення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 більш суворого покарання, оскільки ними не наведено даних, які б свідчили про явну невідповідність такого покарання ступеню тяжкості злочину та особам винних.
Разом з тим заслуговують на увагу доводи прокурора про необґрунтоване врахування судом такої пом'якшуючої покарання обставини, як щире каяття, оскільки обвинувачені винними себе не визнали і дали неправдиві показання.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що крім характеристик з місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були надані сусідами, є характеристики, надані дільничим інспектором і в яких, як вірно зазначив прокурор, містяться суперечності.
Колегія суддів з урахуванням інших характеризуючих даних, які містяться в кримінальному провадженні, враховує дані характеристики дільничого інспектора від 23.07. 2013 року, з якої вбачається, що ОСОБА_5 раніше судимий, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не встав, притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та вчинив новий злочин.
Також судом були залишені поза увагою негативні характеристики відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місць позбавлення волі.
З урахуванням цих даних колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянтів щодо неправильного звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки їх виправлення неможливо без відбування покарання.
З огляду на наведене, на підставі п.п. 1, 2, 4 ч.1 ст. 420 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зменшення обсягу обвинувачення, призначення покарання та звільнення обвинувачених від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з постановленням нового вироку.
Керуючись ст. ст. 407, 420 КПК України, колегія суддів-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги прокурора, потерпілих задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2013 року, відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати частково - в частині зменшення обсягу обвинувачення, призначення покарання та звільнення обвинувачених від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст. 296 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Призначити ОСОБА_5 за ч.2 ст. 296 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити раніше обраний - особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу.
Початок строку відбування покарання обчислювати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з моменту приведення вироку у виконання.
Зарахувати в строк відбування покарання час тримання ОСОБА_4 під вартою з 28.03.2013 року до 20.06.2013 року, час тримання ОСОБА_5 під вартою з 29.03.2013 року по 20.06.2013 року.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
На вирок суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді