Справа № 2-а-140, 2008 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2008 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Данилюк Н. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області про стягнення невиплаченої щорічної грошової допомоги,
ВСТАНОВИВ:
До суду з названим адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що він є учасником війни і тому має пільги передбачені Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Відповідно до ч. 5 ст. 12 вказаного Закону передбачено, що до 5 травня учасникам бойових дій повинна виплачуватись одноразова грошова допомога в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу за 2008 рік у значно нижчому розмірі - 310 грн.
Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської РДА Київської області відмовило йому у проведенні перерахунку допомоги.
Позивач просить стягнути з відповідача недоплачені суми одноразової грошової допомоги за 2008 рік в розмірі 2095 грн.
В судове засідання позивач не прибув проте до суду надіслала заяву в якій, позовні вимоги підтримує та просить слухати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Відповідач направив до суду лист, в якому просить справу розглядати без участі їх представника та письмові заперечення (а. с. 13-14), в яких позовні вимоги не визнає повністю, оскільки Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік” передбачено проводити виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Виплата позивачу вказаної допомоги проведена у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач відповідно до посвідчення НОМЕР_1, виданого 15 лютого 1996 року (а.с. 4), є учасником війни і йому виплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2008 р. - в розмірі 310 грн., щопідтверджується листом відповідача від 07.07.08 р. № 991 (а. с. 7). Позивач 19 червня 2008 року звернувся до відповідача із заявою про виплату йому недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік (а.с. 5), в чому листом відповідача від 8 липня 2008 року № 1004 йому було відмовлено (а. с. 6-7)
Судом встановлено, що фактично зазначена грошова допомога управлінням соцзахисту населення виплачена позивачу в 2008 році в розмірі, встановленому постановою КМ України від 12.03.2008 року за № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”.
Проте, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Однак, Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” (підпункт 1 пункту 20 розділу ІІ) частину п”яту статті 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено в новій редакції з зазначенням, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.
Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік, суд виходить з наступного.
Згідно приписам ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Рядом рішень Конституційного Суду України роз”яснено, що окремі положення Законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 року також визнано, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Даним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України пункт 20 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (в т. ч. підпукт 1 цього пункту) стосовно викладення в новій редакції частини 5 статті 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з зазначенням, що вказана разова грошова допомога виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України.
Крім того, слід зазначити, що встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, встановлення Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розміру виплат вищевказаної разової грошової допомоги, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Залишивши незмінним зміст права на отримання цієї допомоги, Закон про Державний бюджет України на 2008 рік звузив обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасував конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.
З огляду на вищевикладене, позивачу повинно було бути нараховано разову щорічну грошову допомогу до 5 травня у відповідності з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Частина 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає право позивача, як учасника бойових дій, на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з 1 квітня 2008 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 481 гривня.
Відповідно, розмір мінімальної пенсії за віком на час виплати позивачу вищевказаної допомоги за 2008 р. становив 481 грн. на місяць.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що вищевказана щорічна разова грошова допомога до 5 травня позивачу була виплачена за 2008 рік в розмірі, визначеному вищевказаною постановою КМ України, а повинна була бути виплачена виходячи із розміру 5-ти мінімальних пенсій за віком, - суд вважає, що відповідачем в 2008 році неправомірно недоплачено позивачу дану допомогу в сумі 2095 грн.( 481х5 - 310, оскільки цю допомогу було виплачено в 2008 р. в розмірі 310 грн.).
Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача недоплачену йому суму одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2008 рік в сумі 2095 грн.
Керуючись ст.ст.19, 92 Конституції України, ч. 5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”, ст. 58 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік” ст.ст. 6, 9, 7, 11, 12, 17, 99,100,158-163, 185, 186 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 2095 (дві тисячі дев'яносто п'ять) гривень невиплачених сум щорічної одноразової грошової допомоги як учаснику війни за 2008 рік.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
- Номер:
- Опис: про визнання статусу члена сім"ї загиблого воїна та стягнення шкоди
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 2-а-140/08
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Марущак Н.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.04.2017
- Дата етапу: 30.05.2017