Справа № 2-а-121, 2008 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14 липня 2008 року                           Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                            Марущак Н. М.,

при секретарі:                                      Данилюк Н. П.,

позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду Ставищенського районного суду Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з названим адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом 2 групи. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу за 2006-2007 роки у значно нижчому розмірі: за 2006 рік у розмірі - 120 грн., 2007 рік -  у розмірі 120 грн.

Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської РДА Київської області відмовило йому у проведенні перерахунку допомоги на оздоровлення.     

Позивач просить суд стягнути з відповідача недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006, 2007 роки в розмірі 4060 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та підтвердив факти, на які посилається в адміністративному позові, додатково суду пояснив, що фактично йому недоплачено вказану допомогу за 2006 рік - 1880 грн. (400х5 - 120, оскільки цю допомогу було виплачено в 2006 р. в розмірі 120 грн.); за 2007 рік - 2180 грн. ( 460х5 - 120, оскільки допомогу виплачено в 2007 р. в розмірі 120 грн.).

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Відповідач направив до суду лист, в якому просить справу розглядати без участі їх представника та письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає повністю, оскільки виплата позивачу вказаної допомоги проведена у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. Крім того, позивачем пропущений встановлений законом річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, а тому відповідач просить застосувати строк позовної давності, встановлений ст. 99 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, та дослідивши письмові докази, вважає,  що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судом встановлено, що позивач відповідно до посвідчення НОМЕР_1, виданого 07 травня 1993 року (а.с. ), є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії; позивачеві, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, щорічну одноразову допомогу на оздоровлення було виплачено: за 2006 р. 21.08.2006 р. в розмірі 120 грн., за 2007 р. 31.05.2007 р. в розмірі 120 грн., що підтверджується довідкою відповідача від  13 червня 2008 р. № 849 (а. с. ); позивач 11 червня 2008 року звернувся до відповідача із заявою про виплату йому недоплачених сум щорічної одноразової допомоги  на оздоровлення (а.с. ), в чому листом відповідача № 848 від 13 червня 2008 року йому було відмовлено (а.с. ).

Судом встановлено, що фактично зазначена допомога на оздоровлення управлінням соцзахисту населення виплачена позивачу в 2006-2007  роки - в розмірі, встановленому постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України,  актами Президента України.                                                                                  

Згідно ч. І ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи  державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншим нормам Законів.

Розмір мінімальної заробітної плати становив на час виплати позивачу вищевказаної допомоги:

за 2006 рік (21.08.2006 р.) відповідно до ст. 82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  - 375 (подивитись в законі чи така сума була на момент виплати) грн. на місяць,

 за 2007 р. (31.05.2007 р.) відповідно до ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  - 420 (аналогічно) грн. на місяць.

Всі вказані Закони не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", абзац 2 частини 4 якої передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 - 2007 роки в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, - суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України № 562 від 12.07.2005 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно недоплачено позивачу суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 - 2007 роки в загальній сумі 3735 грн., зокрема, за 2006 рік - 1755 грн. (375х5 - 120, оскільки цю допомогу було виплачено в 2006 р. в розмірі 120 грн.); за 2007 рік - 1980 грн. ( 420х5 - 120, оскільки цю допомогу було виплачено в 2007 р. в розмірі 120 грн.), оскільки ця допомога останньому була виплачена за вказані роки в розмірах, визначеними  вищевказаною постановою КМ України, а повинна була бути виплачена виходячи із розміру 5-ти мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Разом з тим, беручи до уваги, що відповідач наполягає на застосуванні вимог закону щодо строку звернення позивача до суду з адміністративним позовом, суд при вирішенні даного спору бере до уваги вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, оскільки позивач  дізнався про порушення свого права, коли отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік - 21 серпня 2006 року, за 2007 рік - 31 травня 2007 року.

Позивач не надав суду будь-яких доказів про те, що строк звернення до адміністративного суду пропущений з поважної причини, а судом їх не встановлено, тому підстав для визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними, у суду не має.

В зв'язку з викладеним суд вважає, що позивач на момент звернення 1 липня 2008 року до суду пропустив річний строк звернення до суду, оскільки він дізнався, що порушено його право на виплату даної допомоги в розмірі, встановленому ст. 48 вищевказаного Закону, в день, коли йому було виплачено цю допомогу в розмірі, встановленому вищевказаною постановою КМ України, зокрема, про недоплату допомоги за 2006 р. - 21.08.2006 р., за 2007р.- 31.05.2007 р. З урахуванням цього та беручи до уваги, що відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень КАС України цей Кодекс набрав чинності з 1 вересня 2005 року, - встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України річний строк для звернення за захистом свого права закінчився у позивача по вимозі про стягнення недоплачених сум допомоги за 2006 рік - 21.08.2007 р., за 2007 рік - 31.05.2008 р., а тому у задоволенні  позовних вимог про стягнення допомоги за  2006 -2007 роки слід відмовити.

На підставі ст.ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 6, 9, 7, 11, 12, 17, 99, 100, 158-163, 185, 186   КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду  через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя