Справа № 432/5855/13-а
Провадження №2-а/432/211/2013
Стахановський міський Суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 203 року
Суддя Стахановського міського суду Євтіфієв В.М., розглянувши у порядку письмового провадження, за відсутності позивача ОСОБА_1, який заявив про розгляд справи за його відсутності, відповідача інспектора ДПС з обслуговуванню СМП №3 ОДДЗ ОСОБА_2, повідомленого про день та час розгляду справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС з обслуговуванню СМП №3 ОДДЗ ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними, скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та скасувати постанову серії АА2 №320830 від 30.08.2013 року складену відповідачем, про накладення на позивача штрафу в розмірі 255грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (перевищення водієм встановленої швидкості руху у населеному пункті, що є порушенням п.12.4 ПДД України).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач своїми діями порушив діюче законодавство і неправомірно притягнув його до адміністративної відповідальності та наклав стягнення у вигляді штрафу, оскільки відповідачем доказів вини позивача до адміністративної справи не вказано. Отже, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не відповідає нормам чинного законодавства. Тому в діях позивача відсутня вина у вчиненні правопорушення, а звідси і відсутній склад правопорушення, тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Відповідач заперечень стосовно позовних вимог суду не надав.
В судове засідання позивач на вимогах наполягав, що вказав в заяві.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд справи і рішення по справі здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлені наступні факти, та відповідні їм правовідносини.
Позивач звинувачується в правопорушенні при наступних правовідносинах: 30.08.2013 року о 13.08год. на 571км автошляху с.Біле, керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 98км/г, чим порушив п.12.4ПДР України.
Відповідачем, за вказаними обставинами було складено протокол про адміністративне правопорушення, за порушення вимог ПДР України, та ухвалена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, якою на позивача було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі340 грн.
Проте, позивач не згодний з постановою відповідача, оскільки він, за його думкою, не вчиняв правопорушення, відповідачем за текстом постанови не наведено доказів вини позивача.
Згідно Інструкції з організації провадження по справах щодо адміністративних порушень правил, норм та стандартів, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом
МВС України від 25.02.1994 року №91 п.4.27, матеріали щодо адміністративних порушень повинні мати достатні докази, які б підтверджували скоєння правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КпАП України визначено: Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КпАП України посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність…а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом постанова має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна доказати ті обставини, на яких базуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок по наданню доказів правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
За текстом постанови не наведено жодного доказу вини позивача, на підставі якого інспектором було прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення. Проте в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що швидкість руху була зафіксована приладом «Трукам». Позивач визнає фіксування швидкості руху відповідачем приладом «Трукам», але в поясненні яки зазначені в протоколі не погоджується з точністю виміру швидкості руху.
Відповідачем достовірних та безперечних доказів, що прилад «Трукан» в час фіксування швидкості руху позивача відповідав технічним умовам, що стало підставою складання протоколу про адміністративне правопорушення, суду не надано.
Отже, суд вважає, що дії відповідача не відповідали вимогам вказаних статей Закону
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Суд може вийти за межи позовних вимог, якщо це вимагає повного захисту прав, свобод і інтересів сторін.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 11, 12, 71 ч.2, 100, 128, 159, 160, 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора ДПС з обслуговуванню СМП №3 ОДДЗ ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними, скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії інспектора ДПС з обслуговуванню СМП №3 ОДДЗ ОСОБА_2 по винесенню постанови серії АА2 №320830 від 30.08.2013 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 255 грн.
Постанову серії АА2 №320830 від 30.08.2013 року, інспектора ДПС з обслуговуванню СМП №3 ОДДЗ ОСОБА_2, щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255грн., скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Стягнути з інспектора ДПС з обслуговуванню СМП №3 ОДДЗ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, судовий збір 34.41грн.
Постанова суду, щодо накладення адміністративного стягнення є остаточна і оскарженню до Донецького апеляційного адміністративного суду не підлягає.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили з моменту оголошення.
Суддя В.М. Євтіфієв