Справа № 2-351, 2008 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2008 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої-судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Карабань З. І.,
за участю позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача Управління земельних ресурсів
у Ставищенському районі: Гамарка О. С., Ситника О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ставищенської районної державної адміністрації, Управління земельних ресурсів у Ставищенському районі та Ставищенського районного відділу № 23 Київської регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” про визнання права на спадщину за заповітом, -
ВСТАНОВИВ:
До суду з вказаним позовом звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Торчиця померла ОСОБА_3, спадщину після смерті якої прийняли вони, позивачі, подавши до Ставищенської районної державної нотаріальної контори протягом шести місяців з дня відкриття спадщини відповідні заяви як спадкоємці за заповітом, посвідченим секретарем Торчицької сільської ради 5 червня 1996 року в реєстрі № 14. 26 березня 2004 року Ставищенською районною державною адміністрацією прийняте розпорядження, згідно з яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з видачею державного акта на право власності на землю замість сертифіката про право на земельну частку (пай). Проте, державний акт на ім'я останньої був зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право приватної власності на землю за № 276 вже після її смерті - 12 серпня 2005 року. При замовленні вказаного Державного акта у ОСОБА_3 був вилучений сертифікат про право на земельну частку (пай).
Ставищенська районна державна нотаріальна контора листом № 898 від 4 липня 2008 року відмовила їм (позивачам) в видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку з посиланням на те, що часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу сертифікати про право на земельну частку (пай) вважаються правовстановлюючими документами при реалізації права вимоги на відведення земельної ділянки в натурі. А з поданого державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що за життя спадкодавиці вона не одержала вказаного документу та не була здійснена його державна реєстрація, тобто на час відкриття спадщини право власності на земельну ділянку спадкодавцю не належало.
Таким чином, ОСОБА_3 за життя була передана вищевказана земельна ділянка, проте, отримати державний акт про право приватної власності на землю вона не встигла через тривалість його виготовлення. Вартість вказаної земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 54758 гривень.
Позивачі вважають, що ОСОБА_3 за життя мала право отримати правовстановлюючий документ саме на земельну ділянку, визначену розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 26 березня 2004 року (за життя спадкодавиці). Тому земельна ділянка має входити до спадкового майна померлої і вони як спадкоємці за заповітом мають на неї право.
Позивачі просять суд визнати недійсним вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку та визнати за кожним з них (позивачів) право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/2 земельної ділянки площею 4,4265 га, розташовану на території Торчицької сільської ради Ставищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації від 26 березня 2004 року, згідно якого був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ № 043206, зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право приватної власності на землю 12 серпня 2005 року за № 276.
В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини на які посилаються в позовній заяві.
Представник відповідача Управління земельних ресурсів Ситник О. С. в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Представники відповідачів Ставищенської райдержадміністрації та Ставищенського районного відділу № 23 Київської регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в судове засідання не прибули, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, проте до суду надіслали листи, в яких позовні вимоги визнають повністю та просять справу слухати без їх представників.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів, пояснення та усну заяву про визнання позову представника відповідача Управління земельних ресурсів, який діє відповідно до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії, взявши до уваги листи про визнання позовних вимог відповідачів Ставищенської райдержадміністрації за підписом голови райдержадміністрації та Ставищенського районного відділу № 23 Київської регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” за підписом начальника відділу, яка діє від імені вказаного державного підприємства відповідно до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії, та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання представниками відповідачів позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка за життя склала заповіт, посвідчений секретарем Торчицької сільської ради 5 червня 1996 року в реєстрі № 14, відповідно до якого спадкодавиця заповіла все своє майно з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом вона матиме право, на корись позивачів. За життя спадкодавиці 26 березня 2004 року Ставищенською районною державною адміністрацією було прийняте розпорядження, згідно з яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з видачею державного акта на право власності на землю замість сертифіката про право на земельну частку (пай). При замовленні вказаного Державного акта у ОСОБА_3 був вилучений сертифікат про право на земельну частку (пай). 12 серпня 2005 року на ім”я останньої був виданий державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 4,4265 га, розташовану на території Торчицької сільської ради Ставищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто, вказаний державний акт на ім'я ОСОБА_3 був виданий та зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право приватної власності на землю за № 276 вже після смерті останньої. Вартість вказаної земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 54758 гривень. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли позивачі, як спадкоємці за заповітом відповідно до ст. ст. 1223 ч. 1, 1269, ст. 1270 ч. 1 ЦК України шляхом подання до Ставищенської районної держнотконтори протягом шести місяців з дня відкриття спадщини відповідної заяви. Ставищенська районна державна нотаріальна контора відмовила позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка належала померлій ОСОБА_3, посилаючись на те, що часом відкриття спадщини є день смерті особи, а державний акт на право власності на земельну ділянку спадкодавиця за життя не одержала та не була здійснена його державна реєстрація.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно ст. 1220, 1223 ч. ч. 1, 3 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно пункту 17 Розділу Х „Перехідні положення” Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до ст. ст. 3, 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їх земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів приймають районні державні адміністрації.
Згідно п. п. 2.9, 3.1, 3 2 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" (затвердженої Наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року та зареєстрованої в Мінюсті України 4 червня 1999 р. за N 354/3647) заповнення, видача та державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України та його структурні підрозділи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ № 043206, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Ставищенської РДА від 26 березня 2004 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право приватної власності на землю за № 276 12 серпня 2005 року слід визнати недійсним, так як він виданий і зареєстрований після смерті спадкодавиці. Разом з тим, суд вважає, що оскільки розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації, згідно з яким ОСОБА_3 надано у власність вищевказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з видачею державного акта на право власності на землю замість сертифіката про право на земельну частку (пай) видано 26 березня 2004 року (за життя спадкодавиці) і остання за життя мала право отримати правовстановлюючий документ саме на земельну ділянку, визначену вказаним розпорядженням, - дана земельна ділянка має входити до спадкового майна спадкодавиці, і оскільки позовні вимоги визнаються представниками відповідачів, позовні вимоги підлягають задоволенню; за кожним з позивачів слід визнати право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/2 вищевказаної земельної ділянки.
Оскільки відповідачі Управління земельних ресурсів, Ставищенська районна державна адміністрація Київської області та Ставищенський районний відділ № 23 Київської регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” до пред'явлення позову про визнання права на спадщину за заповітом і в судовому засіданні не оспорювали цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на них не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню судових витрат.
Керуючись ст. 125, п. 17 Розділу Х „Перехідні положення” ЗК України, ст. ст. 1218, 1220, 1223 ч. ч. 1, 3, 1225 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 174, 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ № 043206, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 26 березня 2004 року та зареєстрований 12 серпня 2005 року в Книзі записів реєстрації актів на право приватної власності на землю за № 276.
Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, яка померла в селі Торчиця Ставищенського району Київської області у віці 81 рік, на 1/2 земельної ділянки площею 4,4265 га, розташовану на території Торчицької сільської ради Ставищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, переданої ОСОБА_3 на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації від 26 березня 2004 року, згідно якого був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ № 043206, зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право приватної власності на землю 12 серпня 2005 року за № 276.
Визнати за ОСОБА_2 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, яка померла в селі Торчиця Ставищенського району Київської області у віці 81 рік, на 1/2 земельної ділянки площею 4,4265 га, розташовану на території Торчицької сільської ради Ставищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, переданої ОСОБА_3 на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації від 26 березня 2004 року, згідно якого був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ № 043206 зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право приватної власності на землю 12 серпня 2005 року за № 276.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
Суддя