Справа № 2 -314, 2008 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2008 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої-судді: Марущак Н. М. ,
при секретарі: Карабань З. І.,
з участю позивачки: ОСОБА_1
її представника: ОСОБА_3
представника відповідача: Лобецької В. А.,
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Сніжківської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона згідно розпорядження № 25 від 1 лютого 2007 року Сніжківського сільського голови ОСОБА_2 з 1 лютого 2007 року працювала на посаді художнього керівника Сніжківського будинку культури.
Розпорядженням цього ж голови за № 47 від 8 травня 2007 (8) року її було звільнено з 8 травня 2008 року з цієї посади за прогул без поважної причини.
Вказане звільнення є незаконним, оскільки без поважної причини вона ніколи не прогулювала роботу, у тому числі і у строк за три місяці до звільнення, тобто, у період з 8 лютого 2008 року вона щодня була на роботі, лише кілька днів із-за поганого самопочуття раніше залишала роботу.
Оскільки копії наказів про прийняття її на роботу і про звільнення з роботи та довідки про середньомісячний і середньоденний заробіток відповідачем на письмовий запит представника адвоката ОСОБА_3 їй видано не було, це стало причиною пропуску нею місячного строку для звернення до суду з цим позовом. Вона не знає, за прогули у які дні її звільнено з роботи, що ускладнило її звернення до суду з цим позовом.
Позивачка просить суд поновити їй строк для подачі цієї позовної заяви до суду та поновити її на посаду художнього керівника будинку культури Сніжківської сільської ради.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов, підтвердили обставини, на які посилається в заяві позивачка. Остання збільшила розмір позовних вимог до відповідача, просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за 60 днів, у тому числі, неоплачені дні 29 і З0 квітня, 3 та 4 травня 2008 року, станом на день винесення рішення у сумі 891 грн. 60 коп. з розрахунку, що середньоденний заробіток її становив 14,86 грн.
Крім цього, цим незаконним звільненням їй завдано також моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила основне джерело свого існування - заробітну плату і протягом майже трьох місяців вимушена економити та жити частково за рахунок доходів членів своєї сім'ї, від чого відчуває дискомфорт та незручність. Також страждала і страждає від того, що її звільнено напередодні досягнення нею пенсійного віку, від чого вона перебуває майже у розпачі. Відповідач змусив її цим звільненням відстоювати своє право на працю у суді, і вона вимушена звертатися за допомогою до адвоката та витрачати кошти на оплату роботи по наданню правової роботи.
З цих підстав розмір завданої їй моральної шкоди вона оцінює у 6000 грн., які також просить стягнути з відповідача.
Допитана за ухвалою суду відповідно до ст. 184 ЦПК України в якості свідка за її згодою позивачка суду показала, що в штаті сільської ради по будинку культури передбачена одна штатна одиниця - посада директора. Проте, за бажанням попереднього директора культури, який самостійно не зміг виконувати весь об”єм необхідної роботи в будинку культури, з 1 лютого 2007 року її було прийнято на посаду художнього керівника. З часу прийняття її на роботу і директор будинку культури, і вона працювали кожен на 0,5 посадових оклада. З 23 квітня 2008 року директором культури стала працювати ОСОБА_4, яка відразу забрала у неї ключі від кабінету, де вона працювала і повідомила, що до 1 травня 2008 року вона може працювати за старим режимом роботи, а з 1 травня 2008 року вона (ОСОБА_4) буде працювати в будинку культури одна без художнього керівника, тому вона і писала спочатку заяву на звільнення по скороченню. Потім вона за пропозицією голови села під тиском 7 травня 2008 року написала заява про звільнення з роботи за власним бажанням. Проте, передумавши, написала в цей же день заяву про відзив заяви на звільнення. Тому голова села, визнавши запис в трудовій книжці про звільнення її за власним бажанням недійсним, і звільнив її за прогули, яких вона не допускала. 29 квітня 2008 року вона була на роботі приблизно з 9 год. до 12 год. 30 хв. В цей день вона допомагала сладати ОСОБА_4 табель, на танцювальній площадці позбирала пляшки. 30 квітня 2008 року була на роботі з 9 год. 30 хв. до 13 год. 30 хв. Оскільки їй не було сидіти, так як від кабінету, де вона раніше працювала, ключі забрала новий директор, - походила по території будинку культури, попрацювала трохи в бібліотеці, де їй бібліотекар виділила стіл. Паркан разом з іншими працівниками соціальної сфери вона не білила, оскільки директор ОСОБА_4 її про таку роботу не попередила і вона не взяла відповідної одежі та щітки. З новим режимом роботи новопризначений директор ОСОБА_4 її не знайомила, де її нове робоче місце, не сказала. Внаслідок звільнення її без законної підстави вона переживала і переживає по даний час, змушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки втратила основне джерело свого існування - заробітну плату напередодні досягнення пенсійного віку, з часу звільнення по даний час вимушена економити та жити частково за рахунок доходів членів своєї сім'ї; крім того, вона змушена була звернутись за захистом свого права в суд.
Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді художнього керівника Сніжківського будинку культури з 1 лютого 2007 року по 8 травня 2008 року. 8 травня 2008 року останню було звільнено з роботи саме за прогули, які вона допускала. Позивачка не вийшла на роботу 29, 30 квітня та 3, 4 травня 2008 року - в дні, коли проводилися підготовчі заходи по всіх закладах села, в тому числі будинку культури, до проведення відзначення Травневих свят, про що деректор СБК ОСОБА_4 подала голові села відповідні доповідні. Їй невідомо, чи була позивачка в установленому порядку при прийнятті на роботу ознайомлена з режимом роботи та умовами праці. Будинок культури не є юридичною особою. Режим роботи в будинку культури встановлював директор будинку культури. Директора та художнього керівника на роботу приймає голова сільської ради. Що входить в обов”яки кожного з них, не знає. Оскільки вони ділили одну ставку на двох, обов”язки між ними мала роподіляти директор будинку культури. В сільській раді первинної профспілкової організації немає.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 суду показав, що він працює головою Сніжківської сільської ради. ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді художнього керівника Сніжківського будинку культури з 1 лютого 2007 року по 8 травня 2008 року. І була 8 травня 2008 року звільнена ним з роботи саме за прогули, які вона допустила 29, 30 квітня та 3, 4 травня 2008 року. Позивачка не виконувала покладеної на неї роботи на протязі всього часу роботи в СБК, що підтверджено заявами директорів СБК Юрченко Л.Д. та ОСОБА_4 Пізніше, коли проводилися підготовчі заходи по всіх закладах села, в тому числі будинку культури до проведення відзначення Травневих Свят, ОСОБА_1, щоб ухилитися від цієї участі почала неадекватно себе вести і писати незрозумілі одна за одною заяви, і не виходити на роботу. Зокрема, 28 квітня 2008 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з роботи в зв”язку з якимсь скороченням, на яке їй було дане відповідне роз”яснення. 30.04.08 року від деректора СБК ОСОБА_4 було отримано дві доповідних про невихід позивачки на роботу і неприйняття нею участі в підготовчих заходах до святкування Дня Перемоги. Створена за його розпорядженням комісія по службовому розслідуваню підтвердила факт прогулу і невиконання завдань. 4.05.08 року від деректора Сніжківського СБК ОСОБА_4 знову була отримана заява про відсутність позивачки на роботі 3-го та 4-го травня 2008 року. З пояснень позивачки стало зрозуміло, що у вказані дні вона не ходила на роботу без поважної причини. Довідки ФАП про звернення позивачки із скаргами на погане самопочуття 3-го та 4-го травня 2008 року не є лікарняними листками і не звільняли позивачку від роботи. При прийнятті останньої на роботу він, як особа, що мала право її прийому на роботу, з режимом роботи та умовами праці позивачку не ознайомлював. Будинок культури не є юридичною особою. Проте, режим роботи в будинку культури встановлював директор будинку культури. Директора та художнього керівника на роботу приймає він як голова сільської ради. Що входить в обов”яки кожного з них, не знає. Оскільки вони ділили одну ставку на двох, вважає, що обов”язки між ними мала роподіляти директор будинку культури. ОСОБА_4 забрала в позивачки ключі від кабінету, де та працювала, оскільки в цьому кабінеті знаходились матеріальні цінності, які були передані їй в день прийняття на роботу 23 квітня 2008 року попереднім директором. В сільській раді первинної профспілкової організації немає.
Допитана в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що вона працює технічним працівником в Сніжківській сільській раді, приміщення якої знаходиться поряд з будинком культури. 29 та 30-го квітня 2008 року та два дні перед 9-м травня (точних дат не пам”ятає) вона займалась прибиранням території сільської ради і бачила, що впорядкування території будинку культури та побілку паркану з приміщення будинку культури здійнювали директор будинку культури ОСОБА_4, завідуюча бібліотекою та продавець магазину, розташованого в будинку культури. Позивачку у вказані дні вона на роботі в будинку культури та на його території не бачила.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду показала, що вона з 23 квітня 2008 року працює на посаді директора Сніжківського будинку культури на 0,5 оклада. В день її прийняття попереднім директором їй була здійснена передача матеріальних цінностей та ключів від дверей будинку культури. Нею відразу було встановлено новий режим роботи будинку культури, відповідно до якого вони обидві з позивачкою повинні були працювати в такі години: вівторок, середа, четвер - з 9 год. до 12 год 30 хв. та з 14 год. до 17 год., п”ятниця, субота, неділя - з 9 год. до 12 год 30 хв. та з 22 год. до 24 год. Понеділок -вихідний день. 29-го, 30-го квітня 2008 р. та 3-го, 4-го травня, коли вони займалались прибиранням території та білили паркан, позивачки на роботі не було, про що вона написала відповідні доповідні голові сільської ради.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, її покази як свідка, пояснення представника позивачки, представника відповідача, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч.6 ст. 130 ЦПК України судом визначено, що кожною із сторін визнано слідуючі обставини:
Розпорядженням № 25 від 1 лютого 2007 року Сніжківського сільського голови ОСОБА_2 позивачка була прийнята на посаду художнього керівника будинку культури Сніжківської сільської ради.
Розпорядженням цього ж голови за № 47 від 8 травня 2008 року позивачку було звільнено з 8 травня 2008 року з цієї посади за прогул без поважної причини 29, 30 квітня та 3, 4 травня 2008 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
В судовому засіданні сторони відмови від визнання вищевказаних обставин у відповідності із ст. 178 ЦПК України не заявляли. Тому, виходячи із змісту п. 4 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, вказані обставини доказуванню не підлягають.
З копії штатного розпису по будинку культури Сніжківської сільської ради (а. с. 55), показів допитаної за її згодою в якості свідка позивачки, пояснень представника відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в судовому засіданні встановлено, що по штатному розпису у вказаному будинку культури значиться на 0,5 штатних одиниць посада директора будинку культури та на 0,5 штатних одиниць посада художнього керівника.
З показів допитаної за її згодою в якості свідка позивачки, пояснень представника відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача встановлено, що фактично з часу прийняття позивачки на роботу і директор будинку культури, і позивачка на посаді художнього керівника дійсно працювали на 0,5 посадових оклада.
Як встановлено судом, рішенням 18 сесії 5 скликання Сніжківської сільської ради від 13 січня 2008 року № 129 (а. с. 56) позивачці, як художньому керівнику будинку культури було присвоєно 8 розряд згідно схеми тарифних розрядів посад керівних працівників клубних закладів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як пояснив представник відповідача, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та позивачка, в сільській раді первинна профспілкова організація відсутня. Відповідно до ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України у випадку звільнення з підприємства, установи, організації, де немає профспілкової організації, допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу профспілкової організації.
В судовому засіданні не знайшло підтвердження твердження позивачки про те, що вона в дійсності була на роботі 29.04.08 року, 30.04.08 року, 03.05.08 р. та 04.05.08 року. Факт її відсутності на роботі у вказані дні підтвержується відповідними доповідними директора Сніжківського БК ОСОБА_4 (а. с. 32, 33, 35), актом від 30.04.08 р. про відсутність позивачки на роботі 30.04.08 р. протягом робочого часу з 8-00 до 13-00 (а. с. 36), складеного у складі комії за участю сільського голови, секретаря сільради Лобецької В. А., директора Сніжківського БК ОСОБА_4 та зав. бібліотекою Деруги О. М.,створеної на підставі розпорядження сільського голови за № 43 від 30.04.2008 року (а. с. 38). А відсутність позивачки на роботі 29 квітня та 3-го і 4-го травня 2008 року, підтвержується, крім того, ще й відповідним поясненнями самої позивачки від 06.05.08 р., в одному з них остання зазначила, що 03.05 та 04.05.08 р. вона не була на роботі, оскільки була хвора, в лікарню вона не зверталась (а. с. 33); стосовно присутності на роботі 29-го та 30-го квітня 2008 року позивачка пояснила, що 30.04.08 р. на робочому місці вона була, але не брала участі у побілці паркану, другий день її відпустила додому директор (а. с. 35).
Разом з тим, судом з пояснень представника відповідача, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, показів допитаної в якості свідка за ухвалою суду позивачки встановлено, що при прийнятті позивачки на роботу та впродовж роботи сільський голова, який мав право прийняття останньої на роботу та її звільнення відповідно до п. 10 ст. ч. 3 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, всупереч вимогам ст. ст. 140, 141 КЗпП України не забезпечив створення в будинку культури необхідних організаційних умов, не організував правильно працю працівників будинку культури (в т. ч. і позивачки), не забезпечив наявність в установі правил внутрішнього розпорядку, які б визначали трудовий розпорядок, тоді як відповідно до ст. 57 вказаного кодексу час початку і закінчення щоденної роботи повинні передбачатись правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ст. 29 КЗпП України власник або уповноважений ним орган до початку роботи за укладеним трудовим договором зобов”язаний роз”яснити працівникові його права і обов”язки та проінформувати під розписку про умови праці, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.
Проте, як встановлено в судовому засіданні з показів допитаної за її згодою в якості свідка позивачки, пояснень представника відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, показів свідка ОСОБА_4, позивачці при прийнятті її на роботу ніхто не роз”яснював її права та обов”язки, останню не було проінформовано під розписку про умови праці, не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки вони сільською радою по будинку культури фактично не були затверджені.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 показала суду, що фактично вони з позивачкою повинні були працювати згідно такого розпорядку: в вівторок, середу, четвер - з 9 год. до 12 год 30 хв. та з 14 год. до 17 год., п”ятницю, суботу, неділю - з 9 год. до 12 год 30 хв. та з 22 год. до 24 год. (понеділок -вихідний день) і позивачка була ознайомлена з наведеним нею розпорядком роботи будинку культури, оскільки, вони разом погоджували його в кабінеті голови сільської ради ОСОБА_2 Проте, покази свідка ОСОБА_4 в цій частині не знайшли підтвердження, оскільки вони спростовуються показами допитаної в якості свідка позивачки, яка показала, що ОСОБА_4 з новим розпорядком роботи її не ознайомлювала та поясненнями ОСОБА_2 - третьої особи, який суду пояснив, що новий директор будинку культури ОСОБА_4 після прийняття її 23.04.08 р. на вказану посаду, склала новий розпорядок роботи будинку культури, який він погодив 24.04.2008 року (а. с. 57), і відповідно до якого мав бути такий режим вказаного закладу: вівторок, середа з 9 год. до 12 год. З0 хв., четвер - санітарний день, п”ятниця, субота, неділя з 21 год. до 24 год.
Вказаний розпорядок (погоджений з головою села) суттєво відрізняється від розпорядку, про який показала свідок ОСОБА_4, що є додатковим свідченням того, що до позивачки в установленому законом порядку не було доведено умови праці, зокрема, правила трудового розпорядку.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні відповідачем при вирішенні питання про звільнення позивачки за п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України не було враховано також, що таке звільнення допускається за прогул без поважних причин.
З показів допитаної в якості свідка позивачки та довідки ФАП с. Сніжки Ставищенської ЦРЛ від 14.06.2008 р. (а. с. 6) встановлено, що позивачка 3-го та 4-го травня 2008 року погано почувалась, 03.05.08 р. вона зверталась до ФАП зранку з головним болем та болями в серці, їй було призначено відповідні ліки; 04.05.08 р. позивачка викликала медсестру Войнівську Д. В., якою було зроблено позивачці укол для зниження артеріального тиску. Тому суд вважає, що відсутність позивачки на роботі в ці дні не можна вважати прогулами без поважних причин.
Що стосується фактів відсутності позивачки на роботі 29-го та 30 квітня 2008 року, суд вважає, що з урахуванням того, що позивачка не була проінформована під розписку про умови праці, не була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, відсутність на роботі в ці дні не також не можна вважати прогулами без поважних причин.
Крім того, як встановлено судом відповідачем всупереч вимогам ч. 3 ст. 149 КЗпП України не було в достатній мірі враховано попередню роботу позивачки, зокрема, ту обставину, що позивачка на протязі календарного року, що передував дню звільнення, в грудні 2007 року як художній керівник Сніжківського будинку культури була нагороджена сільським головою ОСОБА_2 похвальною грамотою за активну та сумлінну участь у роботі соціально-культурного напрямку села у 2007 році.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено без законної підстави.
З показів допитаної в якості свідка позивачки та пояснень представника відповідача, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача встановлено, що позивачці всупереч вимогам ст. 47 КЗпП України копія розпорядження про звільнення та трудова книжка в день звільнення видані не були; трудова книжка позивачці фактично була видана 12 травня 2008 року. В видачі документів, які просила видати позивачці адвокат ОСОБА_3, як її представник 2 червня 2008 р. у своєму запиті, зареєстрованому відповідачем 04.06.2008 р. за № 65 (а. с. 23) з проханням надати належно завірені копії документів, що стали підставою для звільнення позивачки, відповідачем було відмовлено, що підтверджується відповіддю сільської ради від 01.07.08 р. за № 127 (а. с. 28). Тому суд, враховуючи викладене, вважає поважними причини пропуску позивачкою встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України місячного строку звернення до суду з вказаним позовом, і вважає за можливе поновити позивачці вказаний строк відповідно до ст. 234 КЗпП України.
Як встановлено судом з довідки Сніжківської сільської ради від 21.07.08 р. за № 332 (а. с. 50) середньоденна заробітна плата позивачки складає 14 грн. 85 коп.
З 9 травня 2008 року (наступного дня після дня безпідставного звільнення позивачки з посади художнього керівника Сніжківського будинку культури по день винесення рішення 23 липня 2008 року кількість робочих днів при шестиденному робочому тижні становить 66 робочих днів. Відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає - 980 гривень 10 копійок (66 х 14,85 грн.).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З показів допитаної в якості свідка позивачки судом встановлено, що внаслідок звільнення її без законної підстави вона постійно переживала і переживає по даний час, змушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки втратила основне джерело свого існування - заробітну плату напередодні досягнення пенсійного віку; з часу звільнення по даний час вимушена економити та жити частково за рахунок доходів членів своєї сім'ї; крім того, вона змушена була звернутись за захистом свого права в суд.
З урахуванням викладеного, характеру і обсягу душевних страждань, які перенесла позивачка, їх тривалості, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, завданої позивачці в розмірі 500 гривень.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладе, враховуючи, що звільнення позивачки згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України здійснено відповідачем без законної підстави, суд вважає, що позивачку слід поновити на посаду художнього керівника будинку культури Сніжківської сільської ради, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 980 гривень 10 копійок та моральну шкоду в сумі 500 гривень. В стягненні оплати праці за 29, 30 квітня, 3, 4 травня 2008 року позивачці слід відмовити, оскільки як встановлено в судовому засіданні вона у вказані дні на роботі не була.
З Сніжківської сільської ради в дохід держави відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України слід стягнути державне мито по вимозі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 51 грн., по вимозі про стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі пропорційно до частини задоволених позовних вимог в сумі 1 грн. 42 коп.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 40, 43-1, 52, 134 п. 8, 140-142, 147-150, 232 - 234, 235 ч. 1, 2, 5; 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 367 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою про поновлення на роботі.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаду художнього керівника будинку культури Сніжківської сільської ради.
Стягнути з Сніжківської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 9 травня 2008 року по 23 липня 2008 року, день винесення рішення про її поновлення на роботі, в сумі 980 (дев”ятсот вісімдесят) гривень 10 копійок та моральну шкоду в сумі 500 (п”ятсот) гривень.
Стягнути з Сніжківської сільської ради на користь органу місцевого самоврядування державне мито в сумі 52 (п”ятдесят дві) гривні 42 копійки.
В решті частини позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботу підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя