Справа № 2-617/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Борщівський районний суд Тернопільської області
05 листопада 2008 року
в складі головуючого судді Зушман Г.І.
при секретарі Малинник І.М.,Олійник В.І.
з участю представника позивачів ОСОБА_4.
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, суд-
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання , мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач з першого місяця проживання з ними не витрачав на їхнє утримання жодних коштів, а позивачка ОСОБА_1. віддавала йому всю свою пенсію. В червні 2008 року відповідач поставив позивачам умову, щоб йому віддавав свою пенсію і ОСОБА_2 Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує свої обов'язки за договором, позивачі просять розірвати договір довічного утримання від 30 грудня 2005 року, укладений ними з відповідачем.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. та представник позивачів ОСОБА_4. підтримали позов з викладених у ньому підстав, просять задовольнити вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що зобов'язання за договором довічного утримання виконував належним чином, забезпечував позивачів їдою, ліками, за потреби по декілька разів на день опалював їхню кімнату. Вартість матеріального забезпечення на місяць, яке він надавав позивачам, перевищувала 300 грн., однак облік витрат він не вів, оскільки з позивачами проживали однією сім'єю і домовленості вести такий облік між ними не було. Влітку цього року він змушений був звільнитися з роботи і дійсно сказав, щоб позивачі віддавали йому свою пенсію, після чого між ними виник конфлікт і вони в червні переїхали проживати до своєї дочки, де проживають до цього часу.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив такі факти. З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2005 року між позивачами ОСОБА_2,ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Пікуль Г.Г., зареєстрований у реєстрі за № 4687. Від імені ОСОБА_1. на підставі довіреності договір підписав її чоловік ОСОБА_2
Згідно умов даного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1. передали у власність ОСОБА_3 належний їм на праві спільної сумісної власності житловий будинок АДРЕСА_1. В свою чергу ОСОБА_3 зобов'язався забезпечувати відчужувачів довічно утриманням та доглядом.
Пунктом 11 договору довічного утримання визначені обов'язки набувача-відповідача ОСОБА_3, а саме : забезпечення відчужувачів житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваному житловому будинку; надання побутових послуг (прання постільної білизни та одягу, ремонт побутової техніки, телерадіоапаратури); забезпечення продуктами харчування; забезпечення одягом та взуттям; забезпечення в разі необхідності належними лікувальними засобами; надання посильної допомоги в обробітку земельної ділянки. Згідно п.12 договору вартість матеріального забезпечення (харчування, одежа, догляд і необхідна допомога) обумовлена сторонами в розмірі триста гривень у місяць на кожного з відчужувачів.
Статтею 755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Допитана в судовому засіданні як свідок позивачка ОСОБА_1. пояснила, що вони з чоловіком ОСОБА_2. важко хворіли. Їхні діти проживають в інших населених пунктах, тому уклали з відповідачем договір довічного утримання. Однак, в подальшому у них склалися неприязні відносини з відповідачем та його дружиною, які із своїми дітьми стали проживати в їхньому господарстві. Відповідач мав до них претензії, що вони багато їдять, обзивав брутальними словами, не опалював їхню житлову кімнату і вони змушені були знаходитися в холодному приміщенні. Також відповідач не забезпечував їх достатнім харчуванням, у зв'язку з чим вони зверталися із скаргами до сільської ради. З часу укладення договору вона та її чоловік по два рази перебували на стаціонарному лікуванні, крім того, лікувалися вдома, однак всі витрати на лікування та на придбання ліків несли самі. Крім того, вона віддавала відповідачу пенсію в сумі 350 грн., а потім після підвищення в сумі 450 грн. Влітку цього року відповідач став вимагати, щоб вони з чоловіком віддавали йому їхні дві пенсії , на що вона не погодилася. Крім того, в той час чоловік важко захворів і вони були змушені переїхати до дочки у м.Львів, де проживають до цього часу.
В судовому засіданні встановлено, що позивачі з червня цього року проживають у квартирі своєї дочки ОСОБА_4. у м.Львові, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом Львівського комунального підприємства «Південне» від 06 серпня 2008 року та не спростовується відповідачем.
Судом також встановлено, що між сторонами склалися неприязні відносини і позивачі зверталися із скаргами до Заліської сільської ради на неналежне виконання відповідачем умов договору довічного утримання. Зазначене підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 09 червня 2008 року, складеним комісією Заліської сільської ради, поясненнями свідка ОСОБА_5., яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює секретарем Заліської сільської ради. У вересні 2007 року позивачі зверталися до сільської ради з усною скаргою на відповідача і вона з сільським головою приходила до них додому по цій скарзі.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що позивачі по справі є батьками його дружини. Відповідач неналежно виконував свої обов'язки, у телефонній розмові тесть жалівся йому, що відповідач біля місяця не дає їм їсти. Також ОСОБА_3 у розмові з ним та дружиною в присутності сільського голови сказав, що не буде безкоштовно доглядати позивачів і тоді сільський голова роз'яснив йому зміст договору довічного утримання.
Свідок ОСОБА_5. в судовому засіданні також пояснила, що цього року в червні до неї звернувся відповідач ОСОБА_3, щоб вона посвідчила довіреність, якою Львівський уповноважує його отримувати пенсію. Коли вона прийшла до сторін на слідуючий день, то ОСОБА_3 сказав, що він бажає отримувати також песію і ОСОБА_1, на що остання не погодилася.
Зазначені обставини відповідач ОСОБА_3 підтвердив. Він пояснив, що дійсно хотів отримувати від позивачів кошти за їхній догляд, оскільки змушений був звільнитися з роботи. Однак, такі вимоги відповідача суперечать правовій природі договору довічного утримання та меті його укладення.
Як вбачається з довідок від 09 червня 2008 року, виданих ОСОБА_1. та ОСОБА_2., кожен з них має ряд захворювань і їхній стан здоров'я важкий.
Однак, в порушення умов укладеного договору довічного утримання відповідач не забезпечував позивачів ліками, які позивачка купляла за власні кошти, що в судовому засіданні підтвердила допитана як свідок працівник ФАПу ОСОБА_7., яка пояснила, що вона відвідувала подружжя ОСОБА_1, робила позивачці уколи, купляла ліки, на які позивачка ОСОБА_1 давала їй гроші.
Зазначені вище обставини свідчать про неналежне виконання набувачем зобов'язань за договором довічного утримання, укладеного з позивачами, що є підставою відповідно до ст.755 ЦК України для його розірвання.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення.
На підставі ст.ст. 3, 11, 13, 14, 16, 334, 744-749, 751, 755, 756 ЦК України та керуючись ст.ст.10, 11, 57- 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання задовольнити .
Розірвати договір довічного утримання від 30 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 від свого імені та від імені ОСОБА_1(відчужувачами) та ОСОБА_3 (набувачем), посвідчений приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Пікуль Г.М., зареєстрований у реєстрі за № 4687.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ½ частину сплаченого судового збору в сумі 73 грн. 85 коп. та ½ частину сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн., всього стягнути 88 грн. 85 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ½ частину сплаченого судового збору в сумі 73 грн. 85 коп. та ½ частину сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн., всього стягнути 88 грн. 85 коп.
Інші витрати по справі покласти на сторони в тій частині, в якій вони їх понесли.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в такому ж порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Уразі подання апеляційної скарги рішення суду , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: підпис
З оригіналом згідно
Суддя Борщівського районного суду Г.І.Зушман