ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
___________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2013 р. Справа № 821/3862/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про про скасування постанови від 24.09.2013 року,
встановив:
08 жовтня 2013 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (далі - позивач, УПФУ) до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - відповідач, ВДВС) з позовними вимогами про скасування постанови від 24.09.2013 року. З урахуванням поданого уточнення до позову, просить суд:
- скасувати постанову відповідача про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.09.2013 року, винесену у ході примусового виконання вимоги №1496 від 23.05.2011 року;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 вересня 2013 року УПФУ в м. Херсоні отримано постанову відповідача про повернення виконавчого документа від 24 вересня 2013 року по виконавчому провадженню № 37223633. Державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні Кузьменко В.О. в оскаржуваній постанові зазначено, що згідно ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування не застосовуються у зв'язку з чим постановила повернути постанову стягувачу.
Позивач вважає постанову про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірною та просить зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження, в зв'язку з помилковим тлумаченням ВДВС ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В судове засідання представник позивача не прибув, але надіслав 15 жовтня 2013 року заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач в судове засідання не прибув, але надіслав 15 жовтня 2013 року заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. Також, відповідач надав письмові заперечення, згідно яких 07 жовтня 2013 року державним виконавцем відкрито повторно виконавче провадження та проводяться виконавчі дії згідно чинного законодавства по вимозі УПФУ №1496 від 23.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 1288,80 грн.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані сторонами документи, зваживши доводи позивача викладені в адміністративному позові та доводи відповідача викладені в письмових запереченнях, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV.
Виходячи з вимог ст. 5 зазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 12 Закону встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Судом встановлено, що вимога УПФУ в м. Херсоні про сплату боргу № 1496 від 23.05.2011 сформовано на підставі картки особового рахунку ОСОБА_2
Вимога про сплату боргу ОСОБА_2 з органами Пенсійного фонду не узгоджувалася та не оскаржувалася в судовому порядку.
Згідно п. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальник, який одержав вимогу протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з органами Пенсійного фонду або не оскаржив вимогу в судовому порядку, орган Пенсійного фонду подає вимогу до органу ДВС.
Судом встановлено, що борг згідно вимоги виник в 2010 році.
06 серпня 2011 набули чинності норми ч. 15 ст. 106 Закону 1058 із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм податкового кодексу України" від 07.07.2011 № 3609, відповідно до яких фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.
Суд зазначає, що суми, визначені вимогою УПФУ в м. Херсоні про сплату боргу № 1496 від 23.05.2011 року, складаються з недоїмки зі страхових внесків. В графах вимоги №1496 від 23.05.2011 року «фінансові санкції» та «пеня» не міститься жодних сум, отже до даного випадку не можливо застосувати ч. 15 ст. 106 Закону 1058.
Постановою ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 24 вересня 2013 року ВП№37223633 повернуто УПФУ в м. Херсоні виконавчий документ - вимогу УПФУ в м. Херсоні № 1496 від 23.05.2011на підставі п.9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні від 24 вересня 2013 року ВП № 37223633 про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята з порушеннями норм Закону України «Про виконавче провадження» та з помилковим посиланням на ч. 15 ст. 106 Закону 1058.
Отже, для повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає, що постанова ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 24 вересня 2013 року ВП № 37223633 про повернення виконавчого документа стягувачеві підлягає скасуванню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтями 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 128, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про скасування постанови від 24.09.2013 року - задовольнити.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні від 24.09.2013 року ВП №37223633 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 11.5.