АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/6841/13 Головуючий 1-ї інст.:Тарасенко Л.М.

Справа № 2033/7882/12 Доповідач: Борова С.А. Категорія:спадщина

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - Борової С.А.,

Суддів: Крилової Т.Г., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення від права на спадкування ОСОБА_2

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 належала її бабусі ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Спадкоємцями на частку бабусі є вона по праву представлення після смерті батька ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року та її дядько, син бабусі - ОСОБА_5

Бабуся була тяжко хворою та потребувала стороннього догляду, який вона за нею здійснювала.

ОСОБА_2 - син померлої, з матір'ю не проживав, мав можливість їй допомагати, але свідомо не надавав ніякої допомоги, не спілкувався з матір'ю. Вона потребувала його допомоги.

Вона спадщину прийняла після смерті бабусі, оскільки на день смерті проживала з нею.

У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_5 за своїм станом здоров'я не міг доглядати за матір'ю, яка не потребувала сторонньої допомоги. Висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала доказів того, що відповідач ухилявся від надання допомоги матері. Не надані відомості про тривалий тяжкий стан здоров'я померлої, про те, що вона потребувала сторонньої допомоги.

Відповідно до вимог ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правовідносини які між ними виникли та закон їх регулюючий.

Висновок суду, з яким погоджується судова колегія, ґрунтується на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідає положенням ст. ст. 57-60, 64 ЦПК України, та нормам матеріального права.

До такого висновку судова колегія прийшла виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона умисно ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно зі ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцем тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, суд вірно згідно зі ст. 214 ЦПК України встановив відсутність як факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребував допомоги саме визначеного спадкоємця.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Згідно з вимогами ст. 213- 215 ЦПК України суд першої інстанції вказані обставини встановив і зазначив у рішенні про доведеність фактів відсутності безпорадного стану спадкодавця та умисного невиконання своїх обов'язків ОСОБА_5

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_3, ОСОБА_5- сином померлої.

ОСОБА_3 належало на праві власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_5 умисно не уникав від виконання свого обов'язку по догляду за матір'ю, оскільки є інвалідом 3 групи , має на утриманні неповнолітнього сина, мешкає відповідач у м. Києві, по мірі можливості спілкувався з матір'ю. Вказані обставини доведені як медичними довідками так і поясненнями свідків.

Даних про те, що через похилий вік, каліцтво, тяжку хворобу ОСОБА_3 знаходилась у безпорадному стані , потребувала сторонньої допомоги, а саме допомоги сина матеріали справи не містять.

Як вказує сама позивачка вона з матір'ю опікувалася бабусею та надавала їй допомогу у повному обсязі. Якої допомоги зі сторони сина потребувала мати позивачка не зазначила .

Тобто позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права , які привели або могли привести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: