Справа № 418/345/13-к

Провадження №11кп/782/1209/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року. Колегія суддів судової палати апеляційного суду Луганської області з розгляду кримінальних справ в складі:

головуючого - Стороженко С.О.,

суддів - Запорожченко О.О., Кранга Л.С.,

з участю секретаря Пундор А.О., прокурора Тімошевскої Л.В., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянула в апеляційному порядку, у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1, на вирок Міловського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макар’єв Костромської області РФ, особа без громадянства, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, 06.05.2010 Міловським районним судом за ч.1 ст.190 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 гривень, 01.08.2011 року Міловським районним судом за ч.1 ст.121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки, із застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

засуджено за ч.1 ст.185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбуда частина покарання за попереднім вироком від 01.08.2011року, остаточне покарання призначено у вигляді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним за те, що він 08.06.2013 приблизно у 17 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до кафе «Лєгор», розташованого за адресою селище Мілове, вул. Леніна, 31 та з метою протиправного збагачення викрав телефон «Нокія С3782» та сім-карту мобільного оператора «Лайф», що належали потерпілій ОСОБА_2. Викраденим майном обвинувачений розпорядився на власний розсуд, тим самим, заподіяв потерпілій матеріальну шкоду у розмірі 340 гривень, яка складається із вартості телефону 320 гривень, визначеної судово-товарознавчою експертизою та вартості сім карти мобільного оператора «Лайф» - 20 гривень.

З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що він не оспорює доведеність його вини та кваліфікацію дій, але вважає вирок суду надто суворим, вказує на наявність пом'якшуючих його покарання обставин, які не були враховані судом при призначенні покарання, а саме: факт примирення з потерпілою та повне відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Окрім цього, він вважає, що суд при розгляді справи мав упередження щодо обвинуваченого. Просить врахувати зазначені обставини та переглянути справу, пом'якшити йому призначене покарання.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 який підтримав доводи апеляційної скарги, просив пом'якшити призначене покарання, думку прокурора про залишення вироку без змін, а апеляційної скарг обвинувачено ОСОБА_1 без задоволення, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Суд повно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, ч.1 ст.185 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, відомості про особу, яка посередньо характеризується за місцем проживання, раніше двічі судима, відсутність тяжких наслідків злочину, обставини що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття у скоєному, обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочину, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та призначив покарання у вигляді одного року позбавлення волі. Окрім того, суд застосував ст.71 КК України відповідно до яких частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 01.08.2011 року за яким ОСОБА_1 було засуджено до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки і таким чином правильно призначив остаточне покарання, за сукупністю вироків у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На думку колегії суддів таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння з його боку нових злочинів, і ні є суворим..

Призначене покарання не виходить за рамки санкції ч.1 ст.185 КК України та знаходиться ближче до її нижчої межі.

Щодо неврахування судом факту примирення з потерпілою та відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Ст. 66 КК України серед обставин, що пом'якшують покарання містить добровільне відшкодування завданої шкоди. Проте з матеріалів справи вбачається, що викрадене майно було повернуто внаслідок факту затримання обвинуваченого працівниками міліції, тому добровільність відшкодування шкоди виключається. Окрім того, ст. 66 КК України передбачає можливість визнання судом пом'якшуючими обставин, які прямо не зазначені у статті цього Кодексу але це є право, а не обов'язок суду, тому суд мав всі підстави, з урахуванням особистості обвинуваченого та інших обставин справи, не визнати примирення з потерпілою пом'якшуючою обставиною, в той же час само по собі думка потерпілої про не строге покарання, відсутність вимог матеріального і морального характеру, не є підставою для застосування до призначеного покарання ст.ст.69, 75 КК України у зв'язку з чим і в цій частині апеляція обвинуваченого є необґрунтованою.

Також щодо до доводів обвинуваченого про упередженість суду.

Справи за участю ОСОБА_1 неодноразово розглядалися цим складом суду. Обвинуваченим жодного разу не було заявлено відвід, а апеляційна скарга не містить посилання на обставини, які виключають можливість участі судді у процесі, тому цей довід є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Що стосовно укладення мирової угоди, то матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що між потерпілою та обвинуваченим була досягнута угода про примирення, як і не містять доказів про перешкоди слідчим чи прокурором в укладанні вказаної угоди, про що обвинувачений ОСОБА_1 зазначає в своїй апеляції.

В ч.5 ст.469 КК України вказано, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, однак, як вбачається з аудіо фіксації судового процесу, ні потерпіла, ні обвинувачений не скористались цим правом в суді, хоча судом були роз'яснені та надані пам'ятки про їх процесуальні права та обов'язки.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в питанні визначення виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі на зазначений у вироку строк, оскільки обставини, на які посилався обвинувачений в апеляції є необґрунтованими, тому суд не вважає таке покарання суворим.

Колегія суддів не має підстав змінити обвинуваченому покарання, призначити більш м'яке покарання, як не мав таких підстав суд першої інстанції при розгляді справи по суті.

Колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції відповідним вимогам кримінального та кримінального-процесуального закону, матеріалам кримінального провадження і визнає його таким, що не підлягає скасуванню, або зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

вирок Міловського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року, щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

Головуючий:

Судді: