Справа № 0308/20308/12 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М.
Провадження № 22-ц/773/1355/13 Категорія: 45 Доповідач: Свистун О. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 жовтня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді - Свистун О.В.,
суддів - Грушицького А.І., Завидовської-Марчук О.Г.,
при секретарі - Перебойчуку Р.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1,
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 липня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 липня 2013 року в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позов задоволити. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для переходу до позивача права власності на земельну ділянку у зв'язку з придбанням житлового будинку, який на ній знаходиться, та те, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю органу місцевого самоврядування. Також вказує, що їй безпідставно відмовлено про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 будь-які Державні акти про право власності чи користування відсутні. Крім того, в судовому засіданні з'ясовано, що ні позивач ОСОБА_5, ні відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не зверталися в органи місцевої влади про вирішення питання щодо земельної ділянки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27 грудня 2006 року між нею та ОСОБА_2 ( а.с. 7-12). Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2006 року ОСОБА_2 набула право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6 та батька ОСОБА_7
Згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 14085395 на будинковолодіння АДРЕСА_1, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.04.1988 року № 125 було виділено ОСОБА_7 частину земельної ділянки площею 293 кв.м. для обслуговування житлового будинку, за рахунок зменшення земельної ділянки батька ОСОБА_8, якому рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 382 від 01 червня 1959 року було надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розміром 585 кв. м.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 26 вересня 2001 року ОСОБА_8 і ОСОБА_3 видано Державний акт на право приватної власності на землю розміром 578 кв.м. згідно з рішенням виконкому Луцької міської ради № 430 від 31 липня 2001 року. Даний акт не зареєстрований у встановленому порядку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. 25 січня 2008 року ОСОБА_3 було видано другий Державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 розміром 578 кв.м., який було зареєстровано в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю. Однак, 13 жовтня 2010 року даний Державний акт рішенням Луцького міськрайонного суду визнано недійсним. Дане рішення набрало законної сили.
Отже, судом встановлено, що на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 будь-які Державні акти про право власності чи користування відсутні. Крім того, в судовому засіданні з'ясовано, що ні позивач ОСОБА_5, ні відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не зверталися в органи місцевої влади про вирішення питання щодо земельної ділянки.
Згідно ч.2 ст.377 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи права користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Крім того, у ст. 126 Земельного кодексу України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Таким чином, на думку колегії суддів право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
В судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи судом документів, які б підтверджували право користування, або право власності на земельну ділянку, на якій розміщені житлові будинки по АДРЕСА_1, у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 немає.
Отже, відповідно до норм матеріального права відсутні правові підстави для визнання в судовому порядку за позивачем права власності на земельну ділянку, оскільки позивач не зверталась до органів місцевого самоврядування про надання їй у власність чи користування земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Таким чином і не заслуговують на увагу колегії суддів посилання позивача в апеляційній скарзі на ту обставину, що їй безпідставно відмовлено про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.
Колегія суддів, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, приходить до висновку, що при вирішенні даної справи суд на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 липня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: