Справа № 161/13958/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М.

Провадження № 22-ц/773/1470/13 Категорія: 51 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів - Грушицького А.І., Завидовської-Марчук О.Г.,

при секретарі - Перебойчуку Р.В.,

з участю представника ТОВ «РЕСУРС-СВ» - Трошкіна С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 09 серпня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 09 серпня 2013 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі з товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-СВ».

У поданій апеляційній скарзі заявник ОСОБА_2 просить скасувати дану ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку, що із поданих ним документів вбачається спір про право. Зазначає, що розмір заборгованості зі сплати грошової премії підтверджений розрахунково-платіжною відомістю № НЗП-000004 за квітень 2013 року.

Представник заінтересованої сторони Трошкін С.А., довіреність якому видана товариством та підписана заявником ОСОБА_2, в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином. Причин неявки суд не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника товариства Трошкіна С.А., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що із заяви та поданих до неї документів вбачається спір про право.

Як убачається із заяви та поданих документів, ОСОБА_2 заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові додаткової суми заробітної плати у вигляді одноразового платежу - премії в сумі 65 000 грн.(а.с. 8). До заяви додано докази перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ТзОВ «РЕСУРС-СВ». На підтвердження заборгованості заявником також подано розрахунково-платіжну відомість № НЗП-000004 за квітень 2013 року, яка підписана ним особисто, підпис бухгалтера відсутній.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Перелік вимог, визначених частиною першої статті 96 ЦПК України, які можуть розглядатися в порядку наказного провадження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Статтею 100 ЦПК України передбачено виключні підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, зокрема, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2011 року роз'яснено, що за змістом ст.98, п.2 ч.3 ст.100, ст.103 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують матеріально-правову вимогу заявника. На такі документи поширюються вимоги ст.ст.58 і 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів. Наявність спору про право (п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. До заяви про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердження суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Однак, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, заявник не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про безспірність його вимоги. Так, заявником не надано належно оформленого документу, який вказує на розмір нарахованої додаткової заробітної плати у вигляді премії.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що заявник не подав належно оформлених документів про суму премії.

На думку колегії суддів, надана заявником розрахунково-платіжна відомість № НЗП-000004 за квітень 2013 року не виключає спір між колишнім роботодавцем та працівником щодо розміру або факту нарахування спірних сум, оскільки відомість підписана тільки самим заявником.

Отже, із характеру правовідносин і документів доданих до заяви вбачається, що вимоги заявника не є безспірними, а тому мають розглядатися у порядку позовного провадження із додержанням загального принципу змагальності сторін.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду викладених в ухвалі, а тому колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 09 серпня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді