Лутугинський районний суд Луганської області

Справа № 416/2479/13-к

Провадження № 1-м/416/1/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 року Лутугинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Заботіна В.В.

при секретарі - Медведєвій О.В.

за участю прокурора - Постолянюка Б.Ю.

засудженого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лутугине Луганської області України клопотання Міністерства юстиції України про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, а саме: вироку Єршовського районного суду Саратовської області Російської Федерації від 18.12.2001 року щодо громадянина України ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України звернулося до Лутугинського районного суду Луганської області з клопотанням про визнання та виконання на території України вироку Єршовського районного суду Саратовської області від 18.12.2001 року щодо громадянина України ОСОБА_1, посилаючись на наступне.

Вироком Єршовського районного суду Саратовської області від 18.12.2001 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, умовно з іспитовим строком на 2 роки, з покладанням на нього обов'язку не змінювати місця проживання без згоди органу виконання покарань та періодично реєструватись у цих органах. У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків постановою Єршовського районного суду Саратовської області від 27.03.2003 ОСОБА_1 умовне засудження скасовано; постановлено направити засудженого відбувати покарання до колонії поселення у вигляді 2 років позбавлення волі та оголошено його розшук.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 228 (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) та ч. 1 ст. 231 (незаконне культивування заборонених до вирощування рослин, що містять наркотичні речовини) КК Російської Федерації, що також є караними діянням відповідно до закону України про кримінальну відповідальність.

Однак, дії засудженого, кваліфіковані за ч. 1 ст. 231 (незаконне культивування заборонених до вирощування рослин, що містять наркотичні речовини) Кримінального кодексу РФ, в Україні утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 310 Кримінального кодексу України, санкція якої не передбачає позбавлення волі; а також є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення. Тому, покарання у виді позбавлення волі, призначене вироком російського суду за ст. 231 КК РФ, не може бути виконано в Україні.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 10 Кримінального кодексу України (в редакції станом на 16.05.2013) виконання в Україні вироку іноземного суду можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 що підтверджено проведеною Лутугинським РВ ГУМВС України в Луганській області та ДМС України перевірками.

Згідно з ч. ч. 3 та 4 ст. 602 Кримінального процесуального кодексу України Міністерством юстиції України встановлено відповідність запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 03.05.2012 за № 06-34062/12 про прийняття до виконання на території України вироку Єршовського районного суду Саратовської області від 18.12.2001 стосовно громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 умовам, передбаченим ст. 2 Додаткового протоколу (1997 р.) до Конвенції про передачу засуджених осіб (1983 р.).

На підставі ч. 5 ст. 602 Кримінального процесуального кодексу України Міністерство юстиції України звернулося до суду з клопотанням, в якому просить вирішити питання про виконання на території України вироку Єршовського районного суду Саратовської області від 18.12.2001 року з урахуванням постанови цього ж суду від 27.03.2003 року повністю або частково; визначити частину покарання, яка підлягає виконанню в Україні на підставі положень Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Єршовського районного суду Саратовської області від 18.12.2001 року з урахуванням постанови цього ж суду від 27.03.2003 року; вирішити питання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання ухвалою суду законної сили; копію ухвали суду направити Міністерству юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та розглянути клопотання без участі у судовому засіданні представника Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 603 Кримінального процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути дане клопотання у відсутність представника Міністерства юстиції України, оскільки його участь не є обов'язковою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання Міністерства юстиції України та просив його задовольнити частково.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України та пояснив, що він є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_1, думку прокурора, дослідивши клопотання Міністерства юстиції України про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави та додані до нього матеріали, встановивши, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, главою 46 Кримінального процесуального кодексу України, не перевіряючи фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішуючи питання щодо винуватості особи, суд дійшов до наступного висновку.

З аналізу чинного конституційного, кримінального процесуального, міжнародного законодавства з урахуванням рекомендацій та роз'яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховним судом України, вбачається наступне.

Із змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України вбачається, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Судом встановлено, що вироком Єршовського районного суду Саратовської області Російської Федерації від 18.12.2001 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. ст. 231 ч. 1 та 228 ч. 1 КК РФ та призначено покарання: за ст. 231 ч. 1 КК РФ - 1 рік позбавлення волі, за ст. 228 ч. 1 КК РФ - 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 69 ч. 3 КК РФ остаточно призначено покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі; на підставі ст. 73 КК РФ покарання призначено умовно з іспитовим строком 2 (два) роки з покладанням на нього обов'язків не змінювати місце проживання без згоди органу виконання покарань та періодично реєструватись у цих органах. (а.с.7).

Постановою Єршовського районного суду Саратовської області Російської Федерації від 27.03.2003 року, у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків, умовне засудження скасовано, постановлено направити засудженого відбувати покарання, призначене вироком суду, до колонії поселення та оголошено його розшук. (а.с. 9).

В судовому засіданні встановлено, що вирок Єршовського районного суду Саратовської області Російської Федерації від 18.12.2001 року щодо ОСОБА_1, який набрав чинності 25.12.2001р., на території Російської Федерації не виконувався та запобіжний захід у вигляді утримання під вартою щодо ОСОБА_1 не обирався та під вартою він не утримувався, що підтверджується довідками Єршовського районного суду Саратовської області Російської Федерації. (а.с. 10-12).

Відповідно до листа відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління МВС України у Луганській області №34/13113 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець смт. Врубівський Лутугинського району Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (перереєстрація в межах смт. Врубівський з АДРЕСА_1); документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 05.06.1997р., виданий Лутугинським РВ ГУМВСУ у Луганській області; відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. є громадянином України. (а.с.18).

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, є громадянином України, та на підставі ч. 1 ст. 2 Додаткового протоколу від 18.12.1997р. до Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983р. Єршовський районний суд Саратовської області Російської Федерації звернувся до компетентного органу України з клопотанням, в якому просить розглянути питання щодо виконання на території України призначеного ОСОБА_1 покарання. (а.с.6)

Відповідно до ч. 1 ст. 602 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 602 Кримінального процесуального кодексу України встановивши відповідність запиту про визнання і виконання вироку суду іноземної держави умовам, передбаченим міжнародним договором України, Міністерство юстиції України направляє до суду клопотання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави і передає наявні матеріали.

Судом встановлено, що Міністерством юстиції України встановлено відповідність запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 03.05.2012 за № 06-34062/12 про прийняття до виконання на території України вироку Єршовського районного суду Саратовської області Російської Федерації від 18.12.2001 стосовно громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, умовам, передбаченим ст. 2 Додаткового протоколу (1997 р.) до Конвенції про передачу засуджених осіб (1983 р.), в зв'язку з чим Міністерство юстиції України звернулося до суду з даним клопотанням.

Зі змісту п.1 ч. 4 ст. 603 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що за результатами судового розгляду питання про виконання вироку суду іноземної держави суд постановляє ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв'язку з яким ухвалено вирок, та вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.

Згідно п. 1 ст. 2 Додаткового протоколу до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб, підписаного 18.12.1997 року, підписаного від імені України 08.06,2000 року, ратифікованого 03.04.2003 року, якщо громадянин Сторони, який підлягає покаранню, призначеному на території іншої Сторони як частина остаточного вироку, намагається уникнути виконання або подальшого виконання покарання в Державі винесення вироку шляхом втечі на територію першої Сторони до відбування покарання, то Держава винесення вироку, може запитати від іншої Сторони, щоб та взяла на себе виконання покарання.

Із змісту листа Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 21.11.2012 року № 10-1717/0/4-12 вбачається, що ухвала суду про виконання вироку суду іноземної держави чи відмову у цьому (п. п. 1,2 ч. 4 ст. 603 КПК України, ч. 9 ст. 603 КПК України) може бути оскаржена органом, що подав клопотання (Міністерство юстиції України), особою, щодо якої вирішено відповідне питання, прокурором. Ухвала суду про виконання вироку суду іноземної держави чи відмову у цьому (п, п. 1,2 ч. 4 ст. 603 КПК України, ч. 9 ст. 603 КПК України) може бути оскаржена протягом 7 днів із дня проголошення.

Таким чином судом встановлено дотримання умов визнання та виконання суду іноземної держави, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи, що дії засудженого ОСОБА_1, кваліфіковані за ч. 1 ст. 231 (незаконне культивування заборонених до вирощування рослин, що містять наркотичні речовини) Кримінального кодексу Російської Федерації, в Україні утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 310 Кримінального кодексу України, санкція якої не передбачає позбавлення волі; а також є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення. Тому, в цій частині клопотання Міністерства юстиції України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Кримінального кодексу України (в редакції станом на 16.05.2013) виконання в Україні вироку іноземного суду можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави, а саме: вироку Єршовського районного суду Саратовської області від 18.12.2001 року щодо громадянина України ОСОБА_1, підлягає задоволенню частково, а саме: в частині визнання та виконання вироку суду іноземної держави у вигляді позбавлення волі на певний строк за ст. 228 ч. 1 Кримінального кодексу Російської Федерації, а саме на строк 1 (один) рік позбавлення волі, оскільки вказане діяння є злочином, або було б злочином у разі його вчинення на території України за ст. 309 ч. 1 КК України.

Крім того, суд вважає за можливе вирішити питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили щодо громадянина України ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 19 Конституції України; ст. ст. 392, 393,395, 602,603 КПК України; ст.ст. 10, 310 КК України; «Конвенцією про передачу засуджених осіб», підписаною 21.03.1983 року, до якої Україна приєднана 22.09.1995 року, яка набрала законної сили для України 01.01.1996 року; Додатковим протоколом до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб, підписаного 18.12.1997 року, підписаного від імені України 08.06,2000 року, ратифікованого 03.04.2003 року; листом Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних І кримінальних справ «Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 21.11.2012 року №10-1717/0/4-12, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про визнання та виконання на території України вироку суду іноземної держави, а саме: вироку Єршовського районного суду Саратовської області Російської Федерації від 18.12.2001 року щодо громадянина України ОСОБА_1, задовольнити частково.

Виконувати вирок іноземної держави - вирок Єршовського районного суду Саратовської області Російської Федерації від 18.12.2001 року з урахуванням постанови цього ж суду від 27.03.2003 року щодо громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України частково, а саме; виконувати покарання за ст. 228 ч. 1 Кримінального кодексу Російської Федерації у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО м. Луганська з 15 годин 00 хвилин 20 серпня 2013р. до набрання ухвалою суду законної сили.

Копію ухвали надіслати Міністерству юстиції України та вручити особі, засудженій вироком суду іноземної держави, - ОСОБА_1, оскільки він перебуває на території України.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржена в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, - Міністерством юстиції України, особою, щодо якої вирішено відповідне питання, - ОСОБА_1, та прокурором протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд Луганської області, який постановив ухвалу.

Суддя: