ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" листопада 2006 р. | Справа № 27/151-06-5050 |
За позовом Дочірнього підприємства „Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
ддо відповідача Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
Про стягнення 93777,20 грн.
Суддя Семенюк Г.В.
Представники:
Від позивача | не з’явився; |
Від відповідача | не з’явився; |
Суть спору: | Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 93777,20 грн. |
30.06.2006 року за вхідним № 13919 відповідач надав до господарського суду Одеської області відзив на позов, у якому виклав свої заперечення проти позову.
Позивач та відповідач повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, що зокрема підтверджується власними підписами представників сторін на повідомленні про призначення судового засідання на 27.11.2006 року о 9:40, своїх представників в судове засідання не направили незважаючи на виклик суду.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
У справі оголошувалась перерва за правилами статті 77 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, суд, встановив.
Дочірнє підприємство „Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" та дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" засновані Державною службою автомобільних доріг України відповідно до Указу Президента України від 08.11.2001 року № 1056 „Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України", Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 221 „Про утворення відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України". Відповідно до вищезазначених Указу та Постанови засновником і єдиним акціонером ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України (100% акцій належить державі).
На виконання наказу Державної служби автомобільних доріг України № 108 від 28.03.2005 року, Позивач 31.03.2005 року передав з балансу, а Відповідач одержав на баланс основні засоби (Акт приймання-передачі комбінованих автомобілів КДМ-15222 (КрАЗ 6510) від 31.03.2005 року). Відповідно до зазначеного наказу Державної служби автомобільних доріг України № 108 від 28.03.2005 року статутний фонд Позивача зменшився, а статутний фонд Відповідача збільшився на суму вартості основних засобів, що були передані з балансу на баланс.
На підставі Закону України „Про податок на додану вартість", Позивачем було сплачено до державного бюджету України податкове зобов'язання у розмірі 93777 (дев’яносто три тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 20 коп., що виникло в результаті передачі Майна з балансу Позивача на баланс Відповідача.
При отриманні Майна на свій баланс, Відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати Позивачеві суму сплаченого ним податкового зобов'язання в повному обсязі. Відповідач підтвердив взяте на себе зобов'язання Актом звірки розрахунків станом на 01.01.2006 року.
На момент проведення зазначеної операції з передачі основних засобів відбулися зміни в законодавстві України, а саме Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деякі інші законодавчі акти України" змінено підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого вищеописана операція з передачі основних засобів мала пільги і до 31.03.2005 року відносилася до операцій, які не є об’єктом оподаткування за Законом України "Про податок на додану вартість". Згідно листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 05.04.2005 року № 06-10/10-378 вищевказаний Закон України від 25.03.2005 року № 2505-IV "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деякі інші законодавчі акти України" вступив в силу 31.03.2005 року.
Закон України від 25.03.2005 року № 2505-IV "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деякі інші законодавчі акти України" було опубліковано в газеті Урядовий кур'єр 2005, № 58-59 від 31.03.2005 року.
Отже, на операцію з передачі основних засобів Позивачем до статутного фонду Відповідача з 31.03.2005 року не може бути застосовано підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість".
Враховуючи вищевикладені зміни в законодавстві України операцію з передачі основних засобів Позивачем до статутного фонду Відповідача було класифіковано як поставка (продаж) товарів (пункт 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"). Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)... база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни, тому ціна вищезазначеної операції з передачі основних засобів Позивачем до статутного фонду Відповідача визначається на підставі залишкової вартості переданих основних засобів в сумі 468886 грн. 06 коп., що зазначено в Акті приймання-передачі комбінованих автомобілів КДМ-15222 (КрАЗ-6510) станом на 31.03.2005 року.
Таким чином, Відповідач, отримавши основні засоби отримав від Позивача податкову накладну № 152 від 30.06.2005 року, на підставі якої Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачеві суму податку на додану вартість в розмірі 93777 грн. 77 коп., що становить 20% вартості переданих основних засобів. Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01 січня 2006 року, Відповідач визнає заборгованість перед Позивачем в сумі 93777 грн. 20 коп., як обов'язок відшкодувати суму податку на додану вартість за отримані основні засоби.
Виконати взяті на себе зобов'язання щодо погашення зазначеної вище заборгованості Відповідач відмовився, керуючись висновком незалежної аудиторської компанії ТОВ "Інтераудит" від 18 травня 2006 року, в якому зазначено, що передача основних засобів відповідно до рішення та/або наказів "Укравтодору" з балансу одного "Облавтодору" - платника податку, майно якої перебуває у державній власності, на баланс іншого "Облавтодору", не є внеском до статутного фонду "Облавтодору", а є операцією з передачі основних засобів між "Облавтодорами", яка відповідно до пп. 3.2.9 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об’єктом оподаткування ПДВ. Проте, цей висновок не є нормативним актом, а є лише думка аудитора, що ґрунтується на огляді діючого законодавства.
На думку суду, аудитором не в повній мірі були досліджені всі документи, на підставі яких здійснювалася передача основних засобів, в результаті чого аудитором було допущено неправильне застосування норм діючого законодавства України. Так саме:
1. Передача основних засобів Позивача Відповідачеві підтверджується наступними документами:
- Акт приймання-передачі комбінованих автомобілів КДМ-15222 (КрАЗ-6510) станом на 31.03.2005 p.;
- Довіреність серія ЯИИ № 983395 від 30 червня 2005 p.;
- Видаткова накладна № РН300605-11 від 30 червня 2005 року;
- Довіреність серія ЯИИ № 983394 від 30 червня 2005 p.;
- Видаткова накладна № РН300605-1 від 30 червня 2005 року.
В результаті передачі основних засобів та на підставі пункту 3 наказу Державної служби автомобільних доріг України № 108 від 28.03.2005 року Позивач зменшив, а Відповідач збільшив статутні фонди на суму залишкової вартості переданих основних засобів.
Отже, на підставі цього можна зробити висновок, що операція з передачі основних засобів Позивачем Відповідачеві фактично являється внеском до статутного фонду.
2. Згідно з підпунктом 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. Тобто, законодавство класифікує операції з внесення основних засобів до статутного фонду як операція з продажу таких основних засобів.
Згідно пункту 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість, поставка товарів —будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також: операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Згідно з цим визначенням та на підставі підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", можна стверджувати, що внесення Позивачем основних засобів до статутного фонду Відповідача відноситься до операцій платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України —є об'єктом оподаткування і оподатковується за ставкою 20%.
Такий порядок оподаткування зазначеної операції по передачі основних засобів юридичної особи, як внеску до статутного фонду іншої юридичної особи, було опубліковано Державною податковою адміністрацією України у виданні "Вісник податкової служби України" № 12 від 30 березня 2006 року "Реорганізація підприємства". Такий порядок було також опубліковано у спеціалізованому виданні "Бухгалтерія" № 15 (638) від 11 квітня 2005 року, сторінка 78, пункт 12 "Операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду".
3. Згідно з пунктом 1.3 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку за цим Законом є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Слід зазначити, що на підставі статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 13203004, виданого 11 листопада 2004 року ДПА в Київській області (копія додається). Таким чином, передавши основні засоби до статутного фонду Відповідача, Позивач зобов'язаний утримати з Відповідача 20% вартості переданих основних засобів та внести цю суму до державного бюджету, як податок на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак жодних доказів на підтвердження доводів викладених у відзиві по справі № 27/151-06-5050, відповідачем до господарського суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача - 93777,20 грн. обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, відповідають чинному законодавству України, отже підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач та відповідач повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, що зокрема підтверджується власними підписами представників сторін на повідомленні про призначення судового засідання на 27.11.2006 року о 9:40, своїх представників в судове засідання не направили незважаючи на виклик суду.
Прийняття участі в розгляді справи це право, а не обов'язок сторін.
Таку ж правову думку висловив Одеській апеляційний господарський суд у своїй Постанові від 15.11.2005 року зі справи № 27/182-05-5016.
Тому подальше відкладення розгляду справи недоцільне та є підставою для винесення Рішення по справі не зважаючи на неявку сторін у судове засідання.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача, згідно ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. | Позов задовольнити повністю. |
2. | Стягнути з дочірнього підприємства „Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 49), код ЄДРПОУ 32018511, р/р 26005964867152 в ПУМБ м. Одеса, МФО 328191 на користь дочірнього підприємство „Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11 –а), код ЄДРПОУ 33096517, р/р 26007002132001 в КМД AT „Індекс Банк", МФО 300818 –93777,20 грн. основного боргу, 937,77 грн. державного мита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. |
Наказ видати у порядку ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.
Суддя Семенюк Г.В.