Справа № 2-77/08

Р І Ш Е Н Н Я

И М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

10 червня 2008 року

Артемівський районний суд м. Луганська  в складі  головуючого судді Космініна С.О., при секретарі Калашникової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом, -

ОСОБА_1 до Науково-виробничого об'єднання «Енергія-92» про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку  за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди -

У С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з  позовом у якому просить визнати наказ №5 від 06.02.2007 р. про звільнення за ст. 40 п. 4 КЗпП України незаконним, поновити її на роботі на посаді секретаря, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.06.2007 р. по 24.07.2007 р. в сумі 500 гривень, та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період розгляду даної справи в суді, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 1000 гривень мотивуючи тим, що звільна відповідачем за прогул, якого не робила, вважає своє звільнення та його формулювання «за прогул» незаконним, оскільки після надання їй згідно наказу № 1 від 09.01.2007 р. за ініціативи відповідача безоплатної відпустки, термін якої не був встановлений вона не була повідомлена про день виходу на роботу до дня свого звільнення та не була ознайомлена із наказом про звільнення. Також посилається на те, що діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яку оцінює в 1000 гривень, що покладається у незаконному звільненні, формулювання якого «за прогул» компрометує її та перешкоджає подальшому працевлаштуванню, та оскільки вона втратила роботу, то втратила засіб до існування. 

Сторони в судове засідання не з'явилися.  Позивачка надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день слухання справи був сповіщений належним чином, причин неявки не повідомив. Із письмового відзиву на позовну заяву видно, що вимоги позивачки не визнає, мотивуючи тим, що керівництво підприємства було вимушене відправити працівників у тому числі і ОСОБА_1 у безоплатну відпустку на період з 02.01.2007 р. по 19.01.2007 р. згідно наказу № 1 від 02.01.2007 р., та після закінчення відпустки ОСОБА_1 з 20.01.2007 р. на роботу не вийшла і причин невиходу не повідомила, а тому, у зв'язку з порушенням нею трудової дисципліни її було звільнено за прогул за наказом № 5 від 06.02.2007 р. за ст. 40 п. 4 КЗпП України.

Судом установлено, що позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем у посаді інспектора по кадрам в Науково-виробничому об'єднанні «Енергія-92» з 18.01.1993 р. та згідно наказу №13\1 від 01.04.1997 р. переведена на посаду секретаря.

Згідно наказу  № 1 від 09.01.2007 р. Науково-виробничого об'єднання «Енергія-92» у зв'язку із закінченням строку договору оренди приміщення під офіс, працівники і в тому числі ОСОБА_1 (позивачка) відправлені у відпустку без збереження заробітної плати.

Наказом № 5 від 06.02.2007 р. Науково-виробничого об'єднання «Енергія-92» ОСОБА_1 звільнена із займаної посади секретаря за ст. 40 п. 4 КЗпП України (за прогул).

Із наказу № 1 від 09.01.2007 р. Науково-виробничого об'єднання «Енергія-92» видно, що кінцевий термін відпустки працівників без збереження заробітної плати  не вказаний.

Позивачка з даним наказом не ознайомлена.

У суду немає підстав не вірити позивачці та сумніватися у дійсності  наданого нею до матеріалів справи копії наказу № 1 від 09.01.2007 р., оскільки до матеріалів справи відповідачем додатково надано дві копії даного наказу під № 1, які викладені різними датами та різного змісту.

Наказ № 5 від 06.02.2007 р. Науково-виробничого об'єднання «Енергія-92», яким  ОСОБА_1 звільнена із займаної посади секретаря за ст. 40 п. 4 КЗпП України (за прогул) не відповідає вимогам закону, оскільки не містить в собі повної інформації про скоєне позивачкою дисциплінарне правопорушення.

Також суд критично відноситься до пояснень відповідача, який стверджує, що позивачка повинна була вийти  на роботу з 20.01.2007 року, оскільки вищенаведена дата рівно як і в табелі обліку використання робочого часу за січень 2007 р. працівниками підприємства  вказана вихідним днем.

Таким чином, оскільки позивачка не була належним чином сповіщена відповідачем про термін відпустки працівників без збереження заробітної плати за наказом № 1 від 09.01.2007 р., а також про день виходу на роботу, у суду є всі підстави вважати її звільнення незаконним.

Трудове право позивачки в даному випадку порушені й підлягають судовому захисту, а позивачка підлягає поновленню на роботі від дня її фактичного звільнення з посади - з 06.02.2007 р.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України  трудовий договір з ініціативи власника може бути розірваний у випадку прогулу без поважних причин. Доказів, що підтверджують здійснення ОСОБА_1 винних дій, які можуть послужити підставою для  її звільнення за прогул без поважних причин, у суд не представлено.

У відповідності зі ст. 235 КЗпП України, у випадку незаконного звільнення, працівник підлягає поновленню на колишній роботі. Одночасно з поновленням на роботі, суд вирішує питання про виплату працівникові середнього заробітку за час змушеного прогулу за один рік, а якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше року не з вини працівника, - за увесь час змушеного прогулу.           

Згідно ст.30 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  в обґрунтування своїх вимог і заперечень -  заперечення відповідача  не знайшли свого підтвердження в суді.

При встановлених у суді конкретних обставинах заробітна плата належить до стягнення за увесь час змушеного прогулу від дня незаконного звільнення й до дня проголошення рішення суду.

Середня заробітна плата позивачки перед звільненням склала 500,00грн.;                   виплата за змушений прогул з 26.06.2007 р. по 24.07.2007 р. складає 500 грн.: 500,00грн. х 5 місяців (термін розгляду позову в суді) = 2500грн. +500 грн. = 3000 грн.

Із довідки № 26 від 09.06.2008 р. ТОВ «Енергія»  видно, що позивачка працює по сумісництву в ТОВ «Енергія» з 08.08.2006 р. на посаді інспектора відділу кадрів та отримує зарплату, загальний розмір якої склав 333.33 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню заробітна плата за увесь час змушеного прогулу від дня незаконного звільнення позивачки й до дня проголошення рішення суду в розмірі 2666.67 гривень, тобто за вирахуванням отриманої зарплати в розмірі 333,33 гривень.

Також з відповідача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 1000 гривень, що спричинена позивачці діями відповідача  у зв'язку з її незаконним звільненням, а також  запис у трудовій книжці з відміткою «за прогул» компрометує її та перешкоджає подальшому працевлаштуванню, а оскільки вона втратила роботу, то втратила засіб до існування.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником чи уповноваженим їм органом моральної шкоди робітнику  провадиться у випадку, якщо порушення його законних прав  привели  до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі мінімальної встановленої тарифної ставки - 51 грн. і витрати з інформаційно-технічного забезпечення - 30 грн. до ДП “судовий інформаційний центр” з призначенням платежу до “Артемівського районного суду м. Луганська”.

На підставі викладеного ст. п.4 ст.40, 150, ст. 233, 235, 237-1 КЗпП України, від 28.12.1977р., керуючись ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати наказ № 5 від 06.02.2007 р. Науково-виробничого об'єднання «Енергія-92» про  звільнення ОСОБА_1 із займаної посади секретаря за ст. 40 п. 4 КЗпП України (за прогул) незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на роботі секретарем в Науково-виробничому об'єднанні «Енергія-92» з  6  лютого 2007 року.

Стягнути з Науково-виробничого об'єднання «Енергія-92» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул 2666.67 гривень.

Стягнути з Науково-виробничого об'єднання «Енергія-92» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

Стягнути з Науково-виробничого об'єднання «Енергія-92» в доход держави судовий збір в розмірі  51 грн., а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення - 30 грн. до ДП “судовий інформаційний центр” з призначенням платежу до “Артемівського районного суду м. Луганська”.

Рішення в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 500 грн.  підлягає  негайному виконанню.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                               С.О.    Космінін