№ справи:106/3253/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Ружицька Т.В.
№ провадження:22-ц/190/5924/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Білоусової В.В.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючого на підставі довіреності, на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
28 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Вимоги мотивовані тим, що у 2010 році його батько, померлий ОСОБА_9, купив для особистого проживання квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира була придбана відповідно до договору купівлі-продажу за 53 000 доларів США. Гроші для придбання зазначеної квартири батько позивача отримав від продажу квартири, яка йому належала раніше, та яку він продав за 60 000 доларів США. Куплена квартира була у хорошому стані, після ремонту, але вона була непридатна для проживання, оскільки в ній були відсутні предмети домашньої обстановки. ОСОБА_6 досяг з батьком домовленості, що буде надсилати йому гроші для облаштування квартири. Крім того, померлим ОСОБА_9 був взятий у банку кредит в сумі 10 000 грн. 00 коп., який погашає позивач як спадкоємець. Тобто, усе майно, яке знаходилось в квартирі було придбане на гроші позивача та його померлого батька. Разом з батьком в період з лютого 2010 року проживала ОСОБА_7, офіційно шлюбні відносини між ними оформлені не були. Після смерті ОСОБА_9 відповідачка продовжувала проживати в квартирі, позивач надсилав їй гроші для оплати за комунальні послуги. 29 травня 2012 року сестра позивача - ОСОБА_10, з'явилась у спірну квартиру та виявила відсутність будь-яких речей, які раніше були в даній квартирі. Даний факт підтверджується також постановою Євпаторійського ГО при ГУМВС України в АР Криму про відмову у порушенні кримінальної справи. ОСОБА_7 стверджує, що вивезені речи вона купувала за власні гроші, також деякі речи були їй подаровані, в тому числі померлим. Просив визнати за ним право власності на майно, яке знаходилось у спірній квартирі, та на сьогодні знаходиться у відповідача, а саме: двоспальне ліжко, телевізор фірми «Самсунг», тумбочки, двохстворкова шафа, комод, журнальний стіл, тумбочка під телевізор, стільці, стіл кухонний, мікрохвильова піч, електрична м'ясорубка, посуд, стаціонарний телефон. Просив витребувати від ОСОБА_7 на користь позивача зазначене майно та стягнути суму судового збору.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, з апеляційною скаргою, з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернувся представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючий на підставі довіреності, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся учасників процесу, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_11 та ОСОБА_12, представника відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності його вимог щодо визнання за ним права власності на спірне майно та витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 з січня 2010 року без реєстрації шлюбу проживала разом з батьком позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_14, за адресою АДРЕСА_1. Після придбання ОСОБА_14 квартири за вищезазначеною адресою, відповідачка ОСОБА_7 разом з ним її облаштовувала.
Згідно приписам статті 387 Цивільного кодексу України, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто, у статті йдеться мова про власника, що не володіє, до не власника, що незаконно володіє, про вилучення майна в натурі. Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі та незаконний фактичний володілець речі.
З тексту позовних вимог вбачається, що позивач ОСОБА_6 ставить питання про визнання за ним права власності на зазначене в позові майно. Проте доказів тому, що позивач ОСОБА_6 є власником спільного майна на підставі цивільно-правових угод, або отримано ним в порядку спадкування (входило до спадкової маси після смерті батька) тощо, й відповідно має право на захист свого порушеного права, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів його представниками й апеляційній інстанції.
В матеріалах справи маються докази придбання спірного майна саме відповідачкою ОСОБА_7 (аркуші справи 77-87), які належними та допустимими доказами позивачем ОСОБА_6 не спростовані. Також ним не доведено, що в силу яких-небудь матеріальних, фізичних чи інших підстав, відповідачка ОСОБА_7 не могла без допомоги сторонніх осіб придбати спірне майно самостійно. Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду представником відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_13, пояснено, що все майно, що знаходилося в квартирі та належало померлому: бойлер, вбудовані шафи, вбудована кухня тощо, все залишилося в квартирі, оскільки відповідачка забрала лише особисті речі та речі, які купила за власні кошти, подарунки. Зазначені обставини представниками позивача в судовому засіданні апеляційного суду не спростовані.
На підставі статті 13 Цивільного кодексу України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого порушеного немайнового або майнового права та інтересу. На підставі частини 3 цієї ж статті суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини 2-5 статті 13 цього Кодексу, тобто у разі відсутності порушеного права.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на спірне майно та, відповідно, відсутності правових підстав для витребування цього майну у відповідачки.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючого на підставі довіреності, - відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева В.В.Білоусова