Справа 2 -253‚ 2008 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 серпня 2008 року Ставищенський районний суд Київської області у складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Карабань З. І.,
з участю позивачки за первинним позовом відповідачки за зустрічним позовом: ОСОБА_1,
її представника: ОСОБА_5,
представника відповідача за первинним та за зустрічним позовами
Станіславчицької сільської ради: ОСОБА_9,
відповідачки за первинним позовом, позивачки за зустрічним позовом та представника відповідачки за первинним позовом, позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2: ОСОБА_3,
представника відповідачки за первинним позовом, позивачки
за зустрічним позовом ОСОБА_3: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Станіславчицької сільської ради про визнання права власності та права на спадщину за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Станіславчицької сільської ради про визнання заповіту нікчемним і визнання права власності на спадщину за законом,
ВСТАНОВИВ:
До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідно до погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору. На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили частку в його майні: ОСОБА_6 та вона його дружина (позивачка), і вони обоє набули право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору в рівних частках.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, спадщину після смерті якого прийняла вона (позивачка), як спадкоємець за заповітом, посвідченим 4 липня 2007 року Станіславчицькою сільською радою за реєстром № 30, як така, що подала 18 вересня 2007 року до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відсутність правовстановлюючого документу на будинок та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно не дає змоги оформити їй (позивачці), як спадкоємцю право власності на будинок. Вартість вищевказаного житлового будинку становить відповідно до технічного паспорта 29172 гривні. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок не приватизована.
Позивачка просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку та право на спадщину за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_6 на Ѕ частину цього будинку.
В судовому засіданні позивачка по первинному позову та відповідачка по зустрічному позову ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги по первинному позову підтримали, підтвердили обставини, на які посилаються в позовній заяві; зустрічний позов не визнали, посилаючись на те, що ОСОБА_1 фактично проживала однією сім”єю з ОСОБА_6 з 1979 року в колгоспному дворі, до майна якого відносився спірний житловий будинок, де разом вели спільне господарство, разом побудували новий сарай. Фактично вони були однією сім”єю і станом на 15 квітня 1991 року вона (позивачка) набула як член двору право на Ѕ частину спірного житлового будинку. Підстави визнавати недійсним заповіт відсутні, волевиявлення заповідача було вільним.
Допитана в якості свідка за її згодою позивачка по первинному позову відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 суду показала, що в листопаді 1978 року вона перейшла проживати до ОСОБА_6, з яким разом побудували хліва, провели освітлення, відремонтували поламаний забор. Вона проживала з ОСОБА_6 весь час у спірному будинку. Проживаючи з ОСОБА_6 в цивільному шлюбі, вони разом та із сином останнього, який помер в середині 80-х років, перекрили дах спірного будинку, поклеїли шпалери. У вказане господарство вона привела теличку, 2 поросят. Разом з нею в спірному будинку почала з зазначеного часу проживати і її дочка ОСОБА_7, яка вибула з двору в 1987 році в м. Біла Церква і в двір більше не поверталась. В будинку, де вона раніше проживала з дочкою, і де вони були прописані до 1990 року ніхто більше не залишився проживати і в подальшому не проживав, підсобне господарство у вказаному дворі вони з ОСОБА_6 не вели. Оскільки в будинку ніхто не проживав, і він був глиняний, він з часом розвалився взагалі. З ОСОБА_6 вона зареєструвала шлюб в 1992 році, станом на 1991 рік її прізвище було ІНФОРМАЦІЯ_3, так як нею не було офіційно розірвано шлюб з першим чоловіком, а після розірвання першого шлюбу вона взяла дівоче прізвище ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_6 заповіт підписав особисто в присутності секретаря та неї, інших свідків при цьому не було. Секретаря сільської ради вона запросила додому, оскільки чоловік в останній час був хворий.
В судовому засіданні відповідачі за первинним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали зустрічний позов до ОСОБА_1, Станіславчицької сільської ради про визнання недійсним заповіту і визнання права власності на спадщину за законом, посилаючись на те, шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 був зареєстрований 16.11.1992 р. і згідно записів в погосподарській книзі ОСОБА_1 була зареєстрована в дворі їх батька тільки з 1991 р. До цього вона була зареєстрована в своєму колгоспному дворі. Спірний будок був побудований ще їх батьком та матір'ю - ОСОБА_8 за життя останньої. Тому відповідачка ОСОБА_1 не набула право на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1, а їх батько ОСОБА_6 набув право власності на вказаний будинок в повному обсязі.
Також позивачі за зустрічним позовом вважали, що заповіт від 4 липня 2007 р., згідно якого їх батько все своє майно заповів ОСОБА_1, не відповідає вимогам закону і взагалі підписаний не ним, оскільки як показала допитана в якості свідка в судовому засіданні 28 липня 2008 р. секретар виконкому Станіславчицької сільської ради ОСОБА_9, зміст заповіту був надрукований нею в приміщенні сільської ради на прохання ОСОБА_1, оголошення змісту заповіту було в будинку ОСОБА_6 він його не читав і при складанні заповіту була присутня відповідачка по справі ОСОБА_1 Фактично були порушені вимоги ст. 1233 ЦК України про особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1257 ЦК України даний заповіт повинен бути визнаний недійсним в зв'язку з порушенням вимог щодо його форми та його посвідчення. Виникають сумніви і в тому, що ОСОБА_6 особисто підписав цей заповіт. Тому позивачі вважали, що за таких обставин волевиявлення їхнього батька не було вільним і не відповідало його волі і тому даний заповіт повинен бути визнаний недійсним.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд:
- визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, посвідчений секретарем виконкому Станіславчицької сільської Ради ОСОБА_9 4 липня 2007 р., реєстровий номер 30;
- визнати за кожним з них право власності на 1/3 частину вищевказаного спірного жилого будинку.
В судовому засіданні відповідачка за первинним позовом, позивачка за зустрічним позовом та представник відповідачки за первинним позовом, позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2: ОСОБА_3, представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 уточнили позовні вимоги по заповіту та підставу зустрічного позову. Просять визнати заповіт, складений ОСОБА_6, посвідчений секретарем виконкому Станіслачицької сільської Ради ОСОБА_9 4 липня 2007 р., реєстровий номер 30, нікчемним на тій підставі, що він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України.
Допитана в якості свідка відповідачка за первинним позовом, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3, суду показала, що з 1978 року до 1980 року її батько ОСОБА_6 проживав з ОСОБА_1 в її будинку, а після повернення з армії її брата вони перейшли проживати в спірний будинок, який побудували її батьки. Коли добудовувався хлів і перекривався дах спірного будинку, ОСОБА_1 проживала в ньому разом з ОСОБА_6 Разом з позивачкою до будинку її батька також переїхала проживати і дочка останньої, яка виїхала з двору після закінчення школи і більше назад не поверталася. Їй відомо, що будинок ОСОБА_1 вже розвалився.
Представник відповідача Станіславчицької сільської ради ОСОБА_9 суду показала, що 4 липня 2007 року її, як секрераря вказаної сільської ради, запросила до місця свого проживання ОСОБА_1 за проханням свого чоловіка ОСОБА_6, щоб посвідчити заповіт останнього. Допитана в якості свідка ОСОБА_9 суду показала, що ОСОБА_6 з позивачкою ОСОБА_1 довгий час проживали разом в цивільному шлюбі та вели спільне господарство. Проживали вони та вели підсобне господарство в будинку ОСОБА_6, а зареєстрована ОСОБА_1 була в своєму будинку, якого на даний час немає, оскільки він розвалився. 4 липня 2007 року вона на прохання ОСОБА_1 прийшла до їх будинку, щоб посвідчити заповіт ОСОБА_6 на користь його дружини. Оскільки їй стало відомо від останньої, який заповіт хоче скласти ОСОБА_6, проект його вона заготовила в сільській раді, надрукувавши його на комп”ютері. Коли прийшла до будинку ОСОБА_6 в присутності його дружини вона перевірила чи усвідомлює він свої дії, впевнилась в його волевиявленні, прочитала йому заповіт, він його підписав, після чого вона посвідчила цей заповіт та зареєструвала його в реєстрі реєстрації нотаріальних дій. ОСОБА_6 заповіт не читав, так як погано бачив і був хворий. Інших свідків, крім дружини спадкодавця, при цьому не було.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки за первинним позовом відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1, її покази як свідка, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, пояснення відповідачки за первинним позовом, позивачки за зустрічним позовом та представника відповідачки за первинним позовом, позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3, її покази як свідка, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача за первинним та за зустрічним позовами Станіславчицької сільської ради ОСОБА_9, її покази як свідка, оглянувши погосподарські книги по Станіславчицькій сільській раді за 1986-1990, 1991-1995 роки, дослідивши письмові докази, вважає, що первинний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З оглянутих в судовому засіданні погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки, виписок з вказаних книг (а. с. 11-17, 73-78), довідки виконкому Станіславчицької сільської ради від 24 липня 2008 року № 244, копії свідоцтва про одруження НОМЕР_1, виданого 16 листопада 1992 року Станіславчицькою сільською радою Ставищенського району Київської області (а.с. 8), показів допитаних в якості свідків позивачки за первинним позовом відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1, представника відповідача за первинним та за зустрічним позовами Станіславчицької сільської ради ОСОБА_9, встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_6 ОСОБА_1 (до розірвання шлюбу з першим чоловіком - ОСОБА_7, після розірвання шлюбу з ним - ІНФОРМАЦІЯ_2) разом з дочкою ОСОБА_7 були зареєстровані по 1990 рік включно в житловому будинку (глиняному), особовий рахунок відповідно до погосподарської книги за 1986-1990 роки якого № 339 (а. с. 75), за 1990-1995 р. р. - № 324 (а. с. 75), рік побудови якого 1960, і який знесено в 1993 році. Проте, фактично ОСОБА_1 з 1978 року - часу, коли почала проживати в цивільному шлюбі з ОСОБА_6, проживає в спірному житловому будинку АДРЕСА_1, головою якого був останній, і в якому вона проживає по даний час. З вказаного часу по 24.12.1987 року разом з нею в спірному будинку проживала і її дочка ОСОБА_7, яка в 1987 році вибула в м. Біла Церква. ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 16.11.1992 року. З часу, коли почали проживати разом в спірному житловому будинку в цивільному шлюбі, останні спільно вели підсобне господарство, тримали худобу та птицю, мали спільний бюджет.
Допитана в якості свідка відповідачка за первинним позовом, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 підтвердила факт спільного проживання її батька ОСОБА_6 з ОСОБА_1 в житловому будинку АДРЕСА_1 з 1980 року по день смерті батька, факт, що вони разом тримали підсобне господарство за вказаною адресою, та ту обставину, що житловий будинок, де раніше проживала ОСОБА_1 із своєю дочкою, розвалився.
Згідно статті 120 ЦК УРСР (1963 року) колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до частини 2 статті 123 ЦК УРСР (1963) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року № 885-ХІІ був введений в дію Закон України “Про власність”.
Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 1978 року по 15 квітня 1991 року (на час припинення колгоспного двору) проживали в цивільному шлюбі в спірному житловому будинку АДРЕСА_1, який відносився до майна колгоспного двору, спільно вели підсобне господарство, використовуючи для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб майно двору за вказаною адресою, суд приходить до висновку, що вони обоє, як члени двору набули право власності на вказаний будинок в рівних частках, кожний на Ѕ його частину. Тому за позивачкою по первинному позову ОСОБА_1 слід визнати право власності на Ѕ спірного житлового будинку.
З довідки Ставищенського районного відділу № 23 Київської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” від 14 травня 208 року за № 143 встановлено, що ОСОБА_1 державний акт на земельну ділянку для обслуговування та ведення господарства по вул. Комінтерна в с. Станіславчик Станіславчицькою сільською радою не видавався (а.с. 10).
З копії технічного паспорту на спірний житловий будинок встановлено, що його вартість становить 29172 грн. (а. с. 17).
У відповідності з ч. 5 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Як встановлено судом, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 виданого виконкомом Станіславчицької сільської ради Ставищенського району Київської області (а.с. 5).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статей 1220, 1223 частини 3 Цивільного Кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що право власності на Ѕ частину вищевказаного житлового будинку увійшло до складу спадщини ОСОБА_6, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті останнього.
З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 13226774 від 22.02.2008 року (а. с. 35), копії заповіту (а. с. 35) встановлено, що секретар Станіславчицької сільської ради ОСОБА_9 4 липня 2007 року посвідчила заповіт від імені ОСОБА_6 про призначення своїм спадкоємцем щодо усієї спадщини ОСОБА_1, реєстровий № 30.
Згідно ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
З показів допитаних в якості свідків позивачки за первинним позовом відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1, представника відповідача за первинним та за зустрічним позовами Станіславчицької сільської ради ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_6 на час складання вказаного заповіту був хворий, ОСОБА_1 запросила секретаря Станіславчицької сільської ради ОСОБА_9 для складання та посвідчення заповіту ОСОБА_6 Проект заповіту від імені останнього про призначення його спадкоємцем щодо усієї спадщини ОСОБА_1, реєстровий № 30, секретар Станіславчицької сільської ради ОСОБА_9 надрукувала в приміщенні сільської ради. По місцю проживання ОСОБА_6 секретар сільської ради, прочитавши самостійно останньому текст вказаного заповіту, дала йому його на підпис. Оскільки, як показали вказані свідки, спадкодавець погано бачив і був хворий, він особисто текст заповіту не читав.
У відповідності зі ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (абзац 3 частини 2 статті 1248 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 цього кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Враховуючи викладене, суд вважає, що секретарем Станіславчицької сільської ради ОСОБА_9 було порушено вимоги щодо посвідчення вказаного заповіту, встановлені статтями 1248, 1253 ч. 2 ЦК України, оскільки всупереч частини 2 ст. 1248 цього кодексу заповіт секретарем було записано за допомогою технічних засобів в приміщенні сільської ради не із слів спадкодавця, а із слів ОСОБА_1, вголос заповідачем заповіт прочитано не було через поганий зір і в зв”язку з наявністю фізичних вад, через які заповідач не міг сам прочитати заповіт, свідки (не менше двох) запрошені в будинок, де посвідчувався заповіт, не були.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Згідно частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
З урахуванням всіх викладених обставин, суд вважає, що заповіт, складений від імені ОСОБА_6, посвідчений секретарем виконкому Станіслачицької сільської Ради ОСОБА_9 4 липня 2007 р., реєстровий номер 30, є нікчемним, так як він був складений з порушенням вимог щодо його посвідчення.
З копії свідоцтва про народження НОМЕР_3, виданого в с. Станіславчик Ставищенського району Київської області 24 червня 1971 року (а. с. 24), свідоцтва про одруження НОМЕР_4, виданого 21 липня 1976 року Будинком щастя Жовтневого району м. Дніпропетровськ (а. с. 24), свідоцтва про народження НОМЕР_5, виданого 28 червня 1974 року в с. Станіславчик Ставищенського району Київської області (а.с. 26 зворот) встановлено, що відповідачі по первинному позову, позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дочками ОСОБА_6
Судом встановлено, що спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 за законом прийняли його дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_3, ОСОБА_2 відповідно до ст. ст. 1223 ч. 2, 1269, 1270 ч. 1 ЦК України, подавши до Ставищенської районної державної нотаріальної контори відповідні заяви у встановлений шестимісячний строк, що підтверджується копіями вказаних заяв (а. с. 23, 26).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за життя та позивачка за первинним позовом ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) набули право власності на житловий будинок будинку АДРЕСА_1 в рівних частках (кожен на Ѕ частину); а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 за позивачкою по первинному позову ОСОБА_1, як за дружиною, та за відповідачами по первинному позову, позивачами за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2, як за дітьми спадкодавця, слід визнати за кожним право на спадщину за законом на 1/6 частину вказаного житлового будинку за кожним, як за спадкоємцями першої черги відповідно до ст. ст. 1258 ч. 1, 1261 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідачки по зустрічному позову ОСОБА_1 на користь позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 5 гривень та судовий збір в сумі 48 гривень 62 копійки та на користь органу місцевого самоврядування судовий збір в сумі 48 (сорок вісім) гривень 62 копійки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог по зустрічному позову.
Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), 215 ч. 2, 236 ч. 1, 1233, 1247, 1248, 1251, 1253, 1257 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати заповіт, складений ОСОБА_6, посвідчений секретарем виконкому Станіслачицької сільської Ради ОСОБА_9 4 липня 2007 р., реєстровий номер 30, нікчемним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 та право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_6 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 5 (п”ять) гривень та судовий збір в сумі 48 (сорок вісім) гривень 62 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь органу місцевого самоврядування судовий збір в сумі 48 (сорок вісім) гривень 62 копійки.
В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В задоволенні решти частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя