Справа № 1224/594/12

Провадження № 22ц/782/3394/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, жовтня місяця, 14-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Яресько А.В.,

суддів: Борисова Є.А., Маляренко І.Б.

при секретарі: Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат пов'язаних з навчанням ,-

встановила:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив прийняти позовну заяву до розгляду, стягнути з відповідача фактичні витрати, пов'язані з навчанням, а саме, грошові кошти в розмірі 11766,40, судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2012 року позовні вимоги були залишені без задоволення. Позивач не погодився із винесеним рішенням суду та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2012 року та ухвалити новее рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на припущене судом порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та наявні у них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, відповідно до правил ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи по суті судом першої інстанції не було допущено таких з порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування чи зміни рішення. Судом першої інстанції було встановлено, що наказом позивача від 30.07.2002 року відповідача було зараховано до складу курсантів 1-го курсу факультету № 5, після чого між університетом та ОСОБА_1 укладено угоду про підготовку фахівців в Університеті за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування. Після чого наказом позивача від 23.06.2006 року відповідача відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до УМВС України в Луганській області, та звільнено з органів МВС за п. 64 „є" (за порушення дісципліни). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що позивачем було пропущено строк позовної давнини для звернення до суду, адже звільнення відповідача відбулось 20.06.2008 року - а звернення до суду мало місце після спливу строку позовної давнини у три роки - позивачем же не було надано ні даних про поважність причин пропуску ними строку позовної давнини, ні доказів на підтвердження того, що позов було заявлено належним позивачем, адже не було доведено суду того, що було порушено саме їх майнові права.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду щодо відсутності поважних причин пропуску строку у позивача. Наведені у апеляційній скарзі доводи апелянта про поважність наведених ними у позові та апеляційній скарзі причин пропуску строку на подання позову зазначеного висновку суду не спростовує, у цій частині оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Відповідно до правил ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Посилання апелянта на те, що строк позовної давності слід відраховувати лише з моменту отримання Харківським національним університетом внутрішніх справ інформації про звільнення відповідача у червні 2008 року - що містилась у отриманому листі управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Луганській області від 14.06.2013 №6\2-2863 на увагу не заслуговує, адже відповідно до правил частини 1 статті 260 ЦК перебіг позовної давності починається як з того дня, коли особа фактично довідалась про порушення свого права, так і з того дня коли вона могла довідатись. Та обставина, що управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Луганській області невчасно повідомило державний вищий навчальний заклад того ж МВС України про звільнення з органів внутрішніх справ відповідача не може бути розцінена колегією суддів як поважна причина пропуску строку, адже свідчити вона за таких обставин може лише про неналагоджену належним чином взаємодію між різними структурними підрозділами МВС України із певних питань. Неповажна ж причина пропуску строку не дає підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Проте, поряд із цим колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги у тій їх частині, де вони вказують на певну помилковість висновків суду першої інстанції про неналежного позивача, вказують на наявність у Харківського національного університету внутрішніх справ права на звернення до суду із вимогами щодо компенсації понесених фактично ними витрат на навчання відповідача. У цій частині висновки суду першої інстанції з цього приводу визнаються колегією суддів помилковими - проте, оскільки само по собі рішення суду першої інстанції про відмову у позові з підстав пропуску строку є вірним, а висновки суду є мотивовані ненаданням позивачем доказів про наявність у нього певних повноважень щодо представництва МВС - тоді як позивачем було надано суду роз'яснення МВС України з питань щодо можливості їх представництва у суді - лише на стадії апеляційного розгляду (як додаток до апеляції - с. 54-55), а у мотивувальній частині рішенні зазначено про те, що саме сплив позовної давності є підставою для відмови у зазначеному позові при тому, що у резулятивній частині рішення немає посилань на інші підстави відмови. То за таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду - керуючись при цьому процесуальними правилами, що є встановленими частиною 2 статті 308 ЦПК та якими є передбаченим, що «не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань».

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, таких порушень процесуального законодавства, що давали б підстави для зміни чи скасування рішення при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, а тому підстави для скасування рішення є відсутніми.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 315 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ - відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат пов'язаних з навчанням - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: __________________ Судді: _____________________________