Справа 2 -141‚ 2008 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2008 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Марущак Н. М.,
при секретарях: Курляк Л. І., Карабань З. І.,
з участю позивача по первинному позову, відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1
його представника ОСОБА_5,
відповідача по первинному позову, позивача по зустрічному позову ОСОБА_2,
представника відповідача по первинному позову, позивача по зустрічному позову ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним, визнання права на спадщину за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту скасованим,
ВСТАНОВИВ:
До суду з названим первинним позовом звернувся ОСОБА_1 посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Винарівка померла його тітка ОСОБА_3, яка 24 жовтня 2006 року у Винарівській сільській раді за реєстром № 18 склала заповіт, яким заповіла все своє майно йому.
Секретар виконкому Винарівської сільської ради ОСОБА_10 14 січня 2008 року посвідчила вірність фотокопії заповіту, 28 січня 2008 року видала дублікат вказаного заповіту, які не містять будь-яких відміток про його скасування.
Проте, відповідно до витягу із Спадкового реєстру №12831895 від 01.02.2008 року вказаний заповіт скасований 23 січня 2008 року (тобто через 6 місяців після смерті заповідача) заявою від 24 травня 2007 року за реєстром №1.
Позивач вважає заяву про скасування заповіту від 24 травня 2007 року реєстр №1 недійсною, такою, що не відповідає справжній волі спадкодавця, а скасований нею заповіт дійсним.
Ставищенська районна державна нотаріальна контора 04 лютого 2008 року листом №203 відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у безспірному порядку.
До спадкового майна померлої відноситься земельна ділянка розміром 2,5599 га, кадастровий номер 3224282000:02:003:0042, яка знаходиться на території Винарівської сільської ради, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3
Позивач просив визнати заповіт, складений 24 жовтня 2006 року у Винарівській сільській раді Ставищенського району Київської області ОСОБА_6 за реєстром №18 дійсним та визнати за ним право на спадщину за заповітом після її смерті на вказану земельну ділянку.
В судовому засіданні позивач та його представник доповнили та збільшили позовні вимоги (а. с. 81-83, 129), просять:
- визнати заповіт, складений 24 жовтня 2006 року у Винарівській сільській раді Ставищенського району Київської області ОСОБА_6 за реєстром №18 дійсним;
- встановити факт, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії № ЯВ №2310087, виданий Ставищенською райдержадміністрацією та зареєстрований 28 грудня 2005 року в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010534903009 на ім'я ОСОБА_6 належить ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Винарівка Ставищенського району Київської області;
- визнати свідоцтво про право власності від 05.02.1991 року, видане виконкомом Винарівської сільської ради на ім'я ОСОБА_8 на житловий будинок АДРЕСА_1 недійсним;
- визнати недійсним рішення Винарівської сільської ради Київської області № 14 від 18 січня 2008 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1;
- визнати за ним (позивачем) право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,5599 га, кадастровий номер 3224282000:02:003:0042, яка знаходиться на території Винарівської сільської ради, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вартістю 43980 гривень та на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Позивач та його представник підтвердили обставини, на які посилаються в позовній заяві, змінили підставу позову, зазначивши, що ОСОБА_3 за життя заяви у письмовій формі, із зазначенням місця та часу її складення, особисто підписаної заповідачем, посвідченої нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України, про скасування заповіту, посвідченого 24 жовтня 2006 року у Винарівській сільській раді за реєстром №18, до Винарівської сільської ради не подавала. Скасування заповіту у відсутність нотаріально посвідченої особистої письмової заяви ОСОБА_6 від 24 травня 2007 року про скасування вказаного заповіту є нікчемним, а отже в силу частини 2 статті 215 ЦК України недійсним. Уточнили, що до складу спадкового майна померлої, крім вищевказаної земельної ділянки, відноситься також Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1, вартістю 23490 гривень 50 копійок, оскільки як вбачається із погосподарських книг Винарівської сільської ради Ставищенського району Київської області за 1986-1990, 1991-1995 роки, вказаний житловий будинок відносився до майна колгоспного двору. Відповідно до довідки № 017095 від 12 травня 2008 року КП КОР „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” право власності на даний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Винарівської сільської ради 05 лютого 1991 року. Вказане свідоцтво є недійсним виходячи з наступного. ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 Після її смерті двір залишався колгоспним. Відповідно до статті 563 Цивільного Кодексу УРСР спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена. Після смерті ОСОБА_8 спадщина не відкрилася, оскільки в дворі лишалася інвалід 2 групи, член колгоспу „Прапор комунізму” ОСОБА_6 та ОСОБА_2 На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили право на частку в його майні відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які згідно діючих на той час ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України “Про власність” набули право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору. Тому право власності на Ѕ частину вищевказаного житлового будинку повинно входити до складу спадщини ОСОБА_3
Відповідач по первинному позову ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали; ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про визнання вищевказаного заповіту скасованим, посилаючись на те, що з ОСОБА_3, яка померла 23.07.2007 р. він перебував з 1980 року у цивільному шлюбі, з 2004 року в зареєстрованому шлюбі. Після смерті дружини залишилось спадкове майно - земельна ділянка розміром 2,5599 га, яка знаходиться в селі Винарівка і яка була надана їх родині для користування у 1996 році, але оформлена була на ім'я дружини. Він після смерті дружини є спадкоємцем за законом 1 черги. Інших спадкоємців 1 черги у ОСОБА_6 немає. 24.10.2006 р. остання склала заповіт у Виинарівській сільській раді, у якому усе своє майно заповідала йому (відповідачеві). Через деякий час зрозумівши свою помилку дружина скасувала цей заповіт по місцю їх проживання, для чого була запрошена секретар виконкому Винарівської сільської ради ОСОБА_10 та 2 свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9, у присутності яких була складена заява про скасування заповіту, яку підписала дружина і секретар, і яку остання забрала з собою.
Допитаний в якості свідка за його згодою відповідач по первинному позову позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 суду показав, що його дружина ОСОБА_3, яка склала заповіт на свого племінника - позивача по справі, передумавши, через нього до місця їх проживання запросила секретаря Винарівської сільської ради ОСОБА_10 для складання заяви про скасування заповіту. Для чого за пропозицією останньої він запросив до їх будинку 2-х свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 До того як до будинку прийшли вказані свідки, він від імені дружини написав заяву про скасування вищевказаного заповіту, написання тексту якої йому підкасувала секретар сільської ради, після чого дружина ОСОБА_3, прочитавши вказану заяву, підписала її. Вже коли після підписання вказаної заяви його дружиною, ОСОБА_10 зачитувала її вголос, в кімнату, де вони знаходились, зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Останній лише привітався і вийшов з кімнати, а ОСОБА_7 залишилась в кімнаті та стала розмовляти з ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що в с. Винарівка обов”язок вчинення нотаріальних дій рішенням виконкому Винарівської сільської ради було покладено на неї як на секретаря цього виконавчого комітету. 24 травня 2007 року її, як секрераря вказаної сільської ради, запросив до місця свого проживання ОСОБА_2 за проханням своєї дружини. Коли вона прийшла до будинку останньої, в присутності свідків подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 від імені своєї дружини написав заяву про скасування заповіту, складеного нею 24 жовтня 2006 року, після чого ОСОБА_3, прочитавши цю заяву, підписала її. Перед цим вона встановила особу ОСОБА_2, роз”яснила їй наслідки вчиненої нотаріальної дії, впевнилась у її волевиявленні. Вказану нотаріальну дію вона зареєструвала не в реєстрі реєстрації нотаріальних дій, а в журналі реєстрації заяв про скасування заповітів за реєстровим № 1. Оригінал заяви ОСОБА_3 в Винарівській сільськії раді відсутній. Вказану заяву вона помилково відправила до ДП “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України. В січні 2008 року вона після звернення довіреної особи позивача по справі посвідчила вірність фотокопії вищевказаного заповіту, а пізніше дублікат вказаного заповіту. На заповіті будь-яких відміток про його скасування вона не ставила, оскільне не знала, що це потрібно робити.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона хчасто ходила в гості до ОСОБА_6 за її життя, яка в останній час хворіла. Чула від неї, що вони з чоловіком ОСОБА_2 вирішили заповісти майно на племінника (позивача по справі). Ні вона, ні її чоловік не були присутніми при складанні заяви про скасування заповіту.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази допитаного в якості свідка ОСОБА_2, покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7, дослідивши письмові докази, оглянувши реєстр для реєстрації нотаріальних дій по Винарівській сільській раді, журнал реєстрації заяв про скасування заповітів по вказаній сільській раді, вважає, що первинний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, в задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 слід відмовити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Винарівка померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть останньої (а. с. 29).
З копії державного акту на право власності на землю (а. с. 14) встановлено, що 28 грудня 2005 року на ім”я ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №2310087 на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації від 01.06.2005 року № 206, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010534903009.
З копії свідоцтва про одруження (а. с. 42) встановлено, що ОСОБА_6 13 жовтня 2004 року одружилась з відповідачем ОСОБА_2, і після одруження її прізвище - ІНФОРМАЦІЯ_4.
Судом встановлено, факт, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №2310087, виданий на ім”я ОСОБА_6, дійсно належить ОСОБА_6 і, відповідно, до складу спадкового майна після смерті останньої відноситься земельна ділянка розміром 2,5599 га, кадастровий номер 3224282000:02:003:0042, яка знаходиться на території Винарівської сільської ради, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 на підставі вказаного державного акта.
Крім того, з виписок з погосподарських книг Винарівської сільської ради Ставищенського району Київської області за 1986-1990, 1991-1995 роки, встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору.
Як видно з довідки №017095 від 12 травня 2008 року КП КОР „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Винарівської сільської ради 05 лютого 1991 року.
Як встановлено судом, 05.02.1991 року виконкомом Винарівської сільської ради було видане свідоцтво про право власності на підставі рішення виконкому Ставищенської районної ради народних депутатів № 105 від 26.07.08 р. (а. с. 151) про належність житлового будинку по АДРЕСА_1 (1945 року побудови) колгоспному двору, голова якого ОСОБА_8, що підтверджується копією вказаного свідоцтва (а. с. 146); рішенням виконавчого комітету Винарівської сільської ради Київської області № 14 від 18 січня 2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 152).
Як пояснив відповідач по первинному позову ОСОБА_2, він з 1980 року до 24 липня 2004 року проживав з ОСОБА_6 в цивільному шлюбі, шлюб зареєстрував з останньою 24 липня 2004 року. У їх дворі був старий будинок (глиняний) 1945 року побудови, який на даний час розвалений. Новий будинок він почав фактично будувати разом з матір'ю ще до того, як почав проживати з ОСОБА_3 в цивільному шлюбі, а продовжив будувати вже разом з останньою. Дозвіл на будівництво вказаного будинку був наданий рішенням виконкому Ставищенської районної ради народних депутатів № 105 від 16.06.1987 року (а. с. 125). Його матір ОСОБА_8 хоронили в 1989 році із вказаного будинку.
З виписки з погосподарських книг Винарівської сільської ради Ставищенського району Київської області за 1986-1990 (а. с. 88) встановлено, що дійсно по даному двору у вказані роки значився житловий будинок глиняний 1945 року побудови загальною площею 47 кв. метри. З виписки з погосподарських книг вказаної сільської ради за 1991-1995 роки (а. с. 92) встановлено, що на 1 січня 1991 року по даному двору значився вже житловий будинок з набагато більшою загальною площею 72 кв. м.
З копії поетажного плану, наданого комунальним підприємством Київської облради “Білоцерківське МБТІ” разом з вищевказаним свідоцтвом про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 встановлено, що поетажний план будинку по АДРЕСА_1 виконаний бригадиром Сніцаренко та техніком Дніпренко 20.12.1988 року (а. с. 145) відповідає поетажному плану будинку по технічному паспорту на будинок за вказаною адресою, виданому зазначеним підприємством 19.06.2008 р. (а. с. 147-150).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в рішенні виконкому Ставищенської районної ради народних депутатів № 105 від 26.07.08 р. (а. с. 151) про визнання права власності за колгоспним двором на житловий будинок по АДРЕСА_1 вказано помилково рік побудови 1945 р., тобто вищевказане свідоцтво про право власності (а. с. 146) посвідчувало право власності за колгоспним двором вже на новий будинок.
З виписок з погосподарських книг Винарівської сільської ради Ставищенського району Київської області за 1986-1990 (а. с. 85-88), 1991-1995 роки (а. с. 89-92), встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору. ОСОБА_8 дійсно була головою вказаного двору до дня своєї смерті.
Проте, з копії актового запису про смерть № 1 від 4 січня 1989 року, здійсненого виконкомом Винарівської сільської ради встановлено, що ОСОБА_8 померла 3 січня 1989 року в с. Винарівка (а. с. 138). Після її смерті двір залишався колгоспним, що підтверджується вищевказаними виписками з погосподарських книг.
Згідно статті 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Відповідно до статті 563 Цивільного Кодексу УРСР спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена.
Таким чином, після смерті 3 січня 1989 року ОСОБА_8 спадщина не відкрилася, оскільки в дворі лишалася інвалід 2 групи ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який працював в колгоспі „Прапор комунізму”, що підтверджується записами у вказаних погосподарських книгах (а. с. 91).
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року №885-ХІІ був введений в дію Закон України “Про власність”.
На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили право на частку в його майні відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які згідно діючих на той час ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України “Про власність” набули право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору в рівних частках, кожен на Ѕ його частину .
У відповідності з ч. 5 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що право власності на Ѕ частину вищевказаного житлового будинку увійшло до складу спадщини ОСОБА_6, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті останньої.
Разом з тим, суд вважає, що вищевказане свідоцтво про право власності, видане виконкомом Винарівської сільської ради 05.02.1991 року (а. с. 146) визнавати недійним немає підстав, оскільки вказаним свідоцтвом право власності на спірний будинок визнано не за ОСОБА_8, а за колгоспним двором в цілому, головою якого була остання, при цьому в свідоцтві не перераховані всі члени двору та не визначені їх частки. В зв”язку з викладеним суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Винарівської сільської ради Київської області № 14 від 18 січня 2008 року про визнання права власності на весь спірний житловий будинок за ОСОБА_2 слід визнати недійсним в частині визнання за останнім права власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку (а. с. 152).
З копії заповіту (а. с. 10) встановлено, що ОСОБА_3 24 жовтня 2006 року у Винарівській сільській раді за реєстром № 18 склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачу. Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконкому Винарівської сільської ради ОСОБА_10 24 жовтня 2006 року, реєстровий № 18.
З показів допитаної в якості свідка ОСОБА_10 судом встановлено, що в с. Винарівка обов”язок вчинення нотаріальних дій рішенням виконкому Винарівської сільської ради було покладено на неї як на секретаря цього виконавчого комітету.
З копії відповіді державного нотаріуса Ставищенської районної державної нотаріальної контори від 18.01.2008 року за № 78 (а. с. 30 зворот) встановлено, що позивачу ОСОБА_1 в видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено з посиланням на те, що при перевірці поданого дублікату заповіту відповідно до витягу із Спадкового реєстру було встановлено, що вказаний заповіт скасований 23.01.2008 року заявою від 24.05.2007 року за реєстром № 1.
Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, вказана дія провадиться заповідачем особисто у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту.
Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. N 22/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 26 жовтня 1994 року N 256/466 заповідач може в будь-який час змінити або скасувати заповіт, подавши про це заяву до виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.
Згідно пункту 40-1 вказаної Інструкції відомості про посвідчення посадовими особами заповітів підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.
Як вбачається з пунктів 2.1. - 2.2. Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Мінюсту N 51/5 від 17.10.2000 р. у редакції наказу Міністерства юстиції України від 07.04.05 N 33/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 квітня 2005 р. за N 373/10653 відомості про заповіти, посвідчені нотаріусами, посадовими та службовими особами, перерахованими в статтях 1251 та 1252 Цивільного кодексу України, спадкові договори, спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру. Про заповіти та спадкові договори Реєстратором до Спадкового реєстру вносяться зокрема відомості про документ, який змінює або скасовує заповіт (2.2.4. вказаного Положення). Згідно п 2.5.даного Положення заяви подаються (надсилаються) Реєстратору у день вчинення відповідної нотаріальної дії.
З копії витягу із Спадкового реєстру №12831895 від 01.02.2008 року (а. с. 41) вбачається, що вищевказаний заповіт скасований 23 січня 2008 року (через 6 місяців після смерті заповідачки) заявою від 24 травня 2007 року за реєстром № 1.
З оглянутого в судовому засіданні реєстру реєстрації нотаріальних дій по Винарівській сільській раді встановлено, що у вказаному реєстрі запис про про вчинення 24 травня 2007 року нотаріальної дії - посвідчення вірності підпису на особистій письмовій заяві ОСОБА_3про скасування вищевказаного заповіту - відсутній, тобто, не було здійснено відмітки про скасування вищевказаного заповіту всупереч вимогам п. 39 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, відповідно до якого у випадку одержання посадовою особою виконавчого комітету заяви про скасування чи зміну заповіту, так само як і одержання нового заповіту, який відміняє чи змінює раніше посвідчений заповіт, посадова особа виконавчого комітету робить про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, в алфавітній книзі обліку заповітів і відповідний напис на примірнику заповіту, який зберігається у виконавчому комітеті Ради народних депутатів; справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідченою.
Твердження відповідача по первинному позову ОСОБА_2 про те, що заява його дружини ОСОБА_3 про скасування заповіту була складена по місцю їх проживання у присутності 2-х свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не знайшло підтвердження в суді і спростовується показами допитаного в якості свідка за його згодою відповідача ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 Так, допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_2 суду показав, що подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 зайшли в кімнату їх будинку, де знаходились його дружина ОСОБА_3, він та секретар Винарівської сільської ради, вже після того як він від імені дружини ОСОБА_3 написав заяву про скасування заповіту, і дружина, прочитавши цю заяву, підписала її. Вказані свідки зайшли тоді, коли ОСОБА_10 читала підписану його дружиною заяву вголос. Тобто, вказані свідки не бачили, як складалась ця заява і чи підписувала її особисто ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_7 суду показала, що неодноразово ходила в гості до ОСОБА_6, яка в останній час хворіла, проте, ні вона, ні її чоловік ОСОБА_9 не були присутніми при складанні заяви про скасування заповіту.
З листа Винарівської сільської ради від 29.04.2008 р. № 66 (а. с. 63), показів свідка ОСОБА_10 секретаря вказаної сільської ради, встановлено, що оригінал заяви ОСОБА_3 в виконкомі Винарівської сільської ради відсутній. Як показала свідок ОСОБА_10, секретар виконкому Винарівської сільської ради, вказану заяву вона помилково відправила до ДП “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України. Однак, з відповіді Київської обласної філії вказаного підприємства (а. с. 103) встановлено, що оригінал заяви ОСОБА_3 Від 24.05.07 р. про скасування заповіту до філії не надходив.
Судом встановлено, що 14 січня 2008 року секретар виконкому Винарівської сільської ради ОСОБА_10 посвідчила вірність фотокопії вищевказаного заповіту (реєстровий № 1), який не містить будь-яких відміток про його скасування, що підтверджується копією заповіту (а. с. 10).
З копії дублікату вищевказаного заповіту (а. с. 33 зворот) встановлено, що 28 січня 2008 року цей же секретар видала дублікат вказаного заповіту, який також не містить будь-яких відміток про його скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що оригінал заяви від 24.05.07 р. про скасування ОСОБА_6 складеного нею 24.10.2006 року заповіту відповідач по первинному позову, позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 суду не надав, ця заява відсутня в Винарівській сільській раді, беручи до уваги, що в реєстрі реєстрації нотаріальних дій по Винарівській сільській раді запис про про вчинення 24 травня 2007 року нотаріальної дії - посвідчення вірності підпису на заяві ОСОБА_3про скасування вищевказаного заповіту відсутній, той факт, що на момент видачі секретарем виконкому Винарівської сільської ради копії заповіту 14 січня 2008 року та на момент видачі 28 січня 2008 року дублікату вищевказаного заповіту вказаний заповіт не містив будь-яких відміток про його скасування, а також ту обставину, що секретарем свиконкому Винарівської сільської ради заява встановленого зразка про реєстрацію скасування заповіту подана Реєстратору не у день вчинення нотаріальної дії про скасування заповіту (24 травня 2007 року), а через шість місяців - 23 січня 2008 року, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не довів факту скасування вищевказаного заповіту.
Стаття 1254 ЦК України визначає, що скасування заповіту, внесення до нього змін проводиться заповідачем особисто у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту.
Статею 1247 вказаного Кодексу визначені загальні вимоги до форми заповіту. Тому у відповідності з вимогами ст. 1254 ЦК України такі ж вимоги ставляться до заяви про скасування заповіту. Тобто, заява про скасування заповіту повинна складатись у письмовій формі, із зазначенням місця та часу її складення, має бути особисто підписана заповідачем. Заява має бути посвідчена нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
У відповідності зі ст. 203 ЦК України для чинності правочину він має вчинятися у формі встановленій законом.
Стаття 219 ЦК України передбачає, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
Згідно частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що скасування заповіту, посвідченого 24 жовтня 2006 року у Винарівській сільській раді за реєстром № 18, у відсутність нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6, особисто підписаної нею, про таке скасування, є нікчемним правочином, а отже в силу частини 2 статті 215 ЦК України недійсним. Тому заповіт, складений ОСОБА_6 у Винарівській сільській раді Ставищенського району Київської області 24 жовтня 2006 року, посвідчений секретарем Винарівської сільської ради за реєстром №18, слід вважати дійсним; за позивачем по первинному позову ОСОБА_1 слід визнати право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на Ѕ частину спірного житлового будинку та та право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 3224282000:02:003:0042, площею 2,5599 га, яка розташована на території Винарівської сільської ради, Ставищенського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавиці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 2310087.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача по первинному позову ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 439 грн. 80 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень.
Оскільки під час розгляду справи позивачем при збільшенні позовних вимог в частині визнання за ним як за спадкоємцем за заповітом права на Ѕ частину спірного житлового будинку вартістю 26692 грн. не було сплачено судовий збір, і позов в цій частині також підлягає задоволенню, - суд вважає, що з відповідача по первинному позову ОСОБА_2 також слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 266 грн 92 коп.
Керуючись ст. ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 203, 215 ч. 2, 219, 236 ч. 1, 1247, 1233-1236, 1251, 1254 ч. 1, 6, 7 ЦК України, п.п. 38-39, 40-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. N 22/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 26 жовтня 1994 року N 256/466, п. 2.1. - 2.2, 2.5 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Мінюсту N 51/5 від 17.10.2000 р. у редакції наказу Міністерства юстиції України від 07.04.05 N 33/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 квітня 2005 р. за N 373/10653, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати заповіт, складений ОСОБА_6 у Винарівській сільській раді Ставищенського району Київської області 24 жовтня 2006 року, посвідчений секретарем Винарівської сільської ради за реєстром №18, дійсним.
Встановити факт, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії № ЯВ №2310087, виданий Ставищенською райдержадміністрацією та зареєстрований 28 грудня 2005 року в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010534903009, на ім'я ОСОБА_6 належить ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Винарівка Ставищенського району Київської області.
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Винарівської сільської ради Київської області № 14 від 18 січня 2008 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 26692 грн. та на земельну ділянку, кадастровий номер 3224282000:02:003:0042, площею 2,5599 га, яка розташована на території Винарівської сільської ради, Ставищенського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва вартістю 43980 гривень, яка належала ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 2310087, виданого на підставі розпорядження Ставищенської райдержадміністрації від 01.06.2005 року № 206, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 28 грудня 2005 року року за № 010534903009.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 439 (чотириста тридцять дев”ять) гривень 80 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 (тридцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь органу місцевого самоврядування судовий збір в сумі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 92 копійки.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту, складеного ОСОБА_6 24 жовтня 2006 року, скасованим відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя