Справа № 1-79, 2008 року
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2008 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.,
при секретарях: Данилюк Н. П., Карабань З. І.,
з участю прокурора: Бабенка В. М.,
захисника: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Ставище справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Луполове Ульянівського району Кіровоградської області, жителя м. Ульянівка Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого 28 листопада 2006 року Ульяновським районним судом Кіровоградської області за ст. 185 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 26 листопада 2007 року, близько 19 години, перебуваючи в приміщені гуртожитку СФГ „Левада”, що належить ОСОБА_4 та розташований по АДРЕСА_2 достовірно знаючи про наявність грошей у ОСОБА_2, в присутності останнього, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вирішив заволодіти ними. Маючи намір привласнити гроші на свою користь, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 удар головою в область обличчя, а після падіння останнього на підлогу наніс йому декілька ударів ногами в різні частини тіла, в результаті чого згідно висновку судово-медичної експертизи № 245 від 18.12.2007 року заподіяв ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, які не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння. Після цього ОСОБА_1 відкрито викрав у ОСОБА_2 гроші в сумі 310 гривень, які в подальшому використав на свої потреби.
Крім цього, 27 листопада 2007 року, близько 3 години, ОСОБА_7 проник до будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_8, звідки з метою звернення на свою користь та особистого збагачення таємно викрав шкіряну куртку вартістю 840 грн. та шарф вартістю 49 грн., а всього викрав чужого майна, що належить ОСОБА_8 на загальну суму 889 грн. З викраденим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, привласнивши майно на свою користь.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, суду показав, що у листопаді 2007 року (точної дати не пам”ятає) він приїхав працювати у с. Іванівка. Влаштувавшись на роботу в даному селі, проживав у одній кімнаті з ОСОБА_5 та ще двома хлопцями на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_10, прізвищ яких він не знає. Через тиждень, точної дати не пам'ятає, перебуваючи у приміщенні даного будинку, ОСОБА_10 дістав з кишені штанів 310 гривень і сказав, що взяв дані гроші у ОСОБА_4, щоб купити мобільний телефон. Він почав пред”являти до ОСОБА_10 претензії від свого імені та імені хлопців у зв”язку з пропажею у них грошей, після чого той ударив його кулаком в обличчя, на що він відповів останньому ударом головою в обличчя, від чого ОСОБА_10 упав на підлогу, а він ще декілька разів ударив його ногами і забрав з його руки 310 гривень. Після цього вийшов з приміщення гуртожитку і направився в сторону магазину. По дорозі зайшов в якийсь будинок, де придбав одну літру горілки. В подальшому заблукав. Від незнайомих людей йому стало відомо, що знаходиться у с. Гостра Могила. Рухаючись в напрямку с. Іванівка вирішив зайти до домогосподарства, розташованого на окраїні села, щоб зігрітись. Постукавши у двері житлового будинку, зайшов у середину. Побачивши на вішалці шкіряну куртку, взяв її. Виходячи із будинку, зустрів невідому йому жінку, яка показала дорогу до с. Іванівка. Коли одягнув на себе куртку, виявив в кишені ще й шарф. Потім він зайшов у інший будинок, де у незнайомого чоловіка попросився переночувати. Спиртних напоїв в цей день він не вживав. Вранці зайшов у магазин, купив спиртову настойку, яку випив, закусив і пішов у будинок, де жив. Там його затримав інженер СФГ „Левада”.
Покази підсудного відповідають фактичним обставинам справи, які ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому суд вважає викладені фактичні обставини справи достовірними і такими, що не потребують дослідження в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України.
Таким чином, аналізуючи та оцінюючи всі фактичні обставини справи, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно та за 185 ч. 2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Ознака повторності в діях останнього проявляється в тому, що він 28 листопада 2006 року був засуджений Ульяновським районним судом за ст. 185 ч. 1 КК України і після цього в період іспитового строку повторно скоїв ряд аналогічних злочинів, передбачених ст. ст. 185, 186 КК України.
Вирішуючи питання про міру покарання підсудному, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, дані про особу винного, який вину в скоєнні вказаних злочинів визнав повністю, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням всіх викладених обставин, беручи до уваги, що підсудний, вчинив злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин, суд вважає, що міру покарання йому слід обрати в межах санкцій статей, за якими його визнано винним: за ст. 185 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі, за ст. 186 ч. 2 КК України також у вигляді позбавлення волі, призначивши міру покарання за сукупністю вказаних злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Враховуючи, що ОСОБА_1 засуджений 28 листопада 2006 року Ульяновським районним судом Кіровоградської області за ст. 185 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, і після постановлення цього вироку засуджується за нові злочини, відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за сукупністю злочинів за новим вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, і остаточне покарання призначити ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, саме така міра покарання є необхідною і достатньою для його виправлення.
Суд обговорив можливість застосування до підсудного ст. 75 КК України, проте, підстав для її застосування не знаходить, оскільки йому раніше надавалась можливість для виправлення без ізоляції від суспільства, проте, він під час іспитового строку вчинив новий злочин.
Суд обговорив можливість застосування до підсудного ст. 69 КК України, проте, підстав для її застосування не знаходить.
Речові докази: шкіряну куртку чорного кольору та шерстяний шарф темно-синього кольору слід залишити власнику відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним:
- за ст. 185 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі,
- за ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України покарання за сукупністю вказаних злочинів ОСОБА_1 призначити шляхом поглинення менш суворого більш суворим - у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України до вказаного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2006 року у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, і остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначити у вигляді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 1 грудня 2007 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - тримання під вартою в СІЗО № 13 м. Києва Державного департаменту України з питань виконання покарань, - не змінювати до вступу вироку в законну силу.
Речові докази по справі: шкіряну куртку чорного кольору та шерстяний шарф темно-синього кольору слід залишити власнику ОСОБА_8
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом 15 діб з моменту його оголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя Н. М. Марущак