Справа № 1-72, 2008 року
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2008 року Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., при секретарях Карабань З. І., Данилюк Н. П., розглянувши скаргу ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого за ст. 356 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
До суду з названою скаргою звернувся скаржник ОСОБА_1, посилаючись на те, що в ніч з 23 на 24 жовтня 2007 року ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зрізавши замки на вхідних дверях, самоправно захопили приміщення другого поверху магазину "Універсам", що знаходиться по вул. Кірова, і-А м. Тетіїв, який належить Споживчому товариству Тетіївського району. 24.10.2007 року, близько 6 години, на прохання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, замки на металевих дверях вказаного приміщення за допомогою газозварювального обладнання зрізав ОСОБА_10 Він (скаржник) працює на посаді заступника голови правління Споживчого товариства Тетіївського району по господарській частині. Будівля даного універсального магазину належить Споживчому товариству Тетіївського району і належить пайовикам, які об'єднались для спільного ведення господарської діяльності, а тому дії громадян ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо захоплення і блокування вказаного приміщення є незаконними і самоправними. До Споживчого товариства Тетіївського району, як до організації, вказані особи ніякого відношення не мають.
24 та 25 жовтня 2008 року до Тетіївського РВГУ МВС України в Київської області подані заяви щодо проникнення осіб, які по даний час самоправно продовжують утримувати приміщення другого поверху магазину, не допускаючи його (скаржника) до робочого місця, та викрадення особистих речей та грошей. Постановою начальника ВДІМ Тетіївського РВ Ковальчука С. І. від 03.11..07 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом захоплення приміщень другого поверху магазину "Універсам" головою правління Тетіївського районного споживчого товариства ОСОБА_3 та заступником голови правління ОСОБА_4 за відсутності в їх діях складу злочину. 30.11.2007 р. Тетіївським районним судом Київської області дана постанова була скасована. 17.12.2007 р. начальником ВДІМ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київський області Ковальчуком С. І. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, повторно, винесена постанова про відмову в порушені кримінальної справи за фактом захоплення приміщення контори споживчого товариства Тетіївського району, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 складу злочину, яка прокуратурою Київської області була скасована, а матеріали направлено прокурору Тетіївського району для організації додаткової перевірки. 21.02.2008 р. старшим ДІМ Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київської області Порохнявко О. М. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України повторно винесена постанова про відмову в порушені кримінальної справи по факту захоплення вищевказаного приміщення.
По даний час правопорушники знаходяться в приміщеннях другого поверху магазину "Універсам" і до цього часу відповіді від Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київський області щодо самоправних дій, які вчинили ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 немає.
Скаржник вважає себе потерпілим, так як зникли кошти, зібрані ним з орендарів за використану електроенергію в розмірі 2280 грн., які в зв'язку з захопленням приміщення своєчасно не були оприбутковані юридичною особою і його керівництво зобов'язало оприбуткувати дані кошти. Крім того, 24.10.2007 р. зникли його особисті гроші в сумі 40 грн., які він залишив у вказаному приміщені.
Скаржник просить притягнути ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України.
Після подання до суду вказаної скарги ОСОБА_1. подав до суду клопотання-заяву про зняття ним з ОСОБА_1 обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України.
Оскільки у відповідності зі ст. 27 ч. 1 КПК України справи про злочини, передбачені ст. 356 КК України, порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого, та беручи до уваги факт відмови скаржника від обвинувачення стосовно ОСОБА_1 - вважаю, що в порушенні кримінальної справи відносно останньої за ст. 356 КК України слід відмовити за пунктом 7 ст. 6 КПК України, згідно якого кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає закриттю за відсутністю скарги потерпілого.
Виходячи із змісту ст. 98 КПК України при наявності приводів та підстав, зазначених у ст.94 КПК України, суддя при розгляді скарги потерпілого зобов”язаний винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
У відповідності з вимогами ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
За диспозицією ст. 356 КК України самоправство є самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Вивчивши матеріали скарги, вважаю, що скарга не містить чіткого викладення об'єктивної сторони злочину, тобто в ній не зазначено, в чому ж конкретно полягають дії кожного обвинуваченого, які потерпілий кваліфікує як самоправство. Скаржник в своїй скарзі обвинувачує ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України. Проте, скарга не містить зазначення, в порушення якого саме порядку були вчинені дії кожним з обвинувачених, яким законом встановлений даний порядок, в чому він полягає і в якій частині він був порушений кожним обвинуваченим.
Крім того, матеріали скарги не містять даних про заподіяння скаржникові діями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 значної шкоди, що є обов”язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст.356 КК України,
Так, скаржник зазначає, що шкода, яка йому спричинена, полягає в зникненні його особистих грошей в сумі 2320 грн. Разом з тим, він зазначає, що фактично сума коштів, які належали йому особисто і які зникли 24.10.2007 року, становить 40 гривень. Шкода на решту суми 2280 грн. йому завдана у зв”язку з тим, що він був змушений внести вказану суму в касу споживчого товариства Тетіївського району, так як саме така сума грошей була зібрана ним з орендарів за використану електроенергію і вказані кошти зникли також під час самоправного захоплення другого поверху магазину „Універсам”. Проте, доказів на підтвердження вказаної обставини скаржник суду не надав. В скарзі не наведено обгрунтування спричинення вказаної шкоди, зокрема, на якій підставі скаржник, що працює заступником голови правління споживчого товариства, збирав вказані кошти, чому не встиг їх оприбуткувати до кінця робочого дня, на якій правовій підставі вносив вказану суму в касу товариства, як на відшкодування шкоди.
Зазначаючи в скарзі, що йому (скаржнику) заподіяна моральна шкода, ОСОБА_1. не виклав обставини, якими він обгрунтовує спричинення йому такої шкоди діями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір цієї шкоди, та не зазначив, якими доказами це підтверджується.
Враховуючи викладене, вважаю, що в скарзі ОСОБА_1., поданої до суду, не зазначено про наявність заподіяння особисто йому діями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 значної шкоди.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 як голова правління Тетіївського районного споживчого товариства та ОСОБА_4, як заступник голови правління вказаного споживчого товариства є службовими особами, а суб'єктом самоправства може бути лише приватна особа, якій виповнилося 16 років, а службова особа, яка скоїла самовільні дії, підлягає відповідальності за ст. 365 КК України.
Також слід зазначити, що, як пояснили голова правління Тетіївського РайСТ ОСОБА_3 та його заступник ОСОБА_4 на час зайняття ними приміщення контори Споживчого товариства Тетіївського району, яка розташована на другому поверсі магазину «Універсам» по вул.Кірова, 1 «А» в м. Тетіїв, вони керувались рішенням Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2006 року, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 26.09.2006 року, яким було визнано недійсним рішення позачергової конференції Тетіївської райспоживспілки від 13.03.2003 року про створення Споживчого товариства Тетіївського району, визнано недійсним рішення зборів уповноважених Споживчого товариства Тетіївського району від 13.03.2003 року, визнано недійсним Статут Споживчого товариства Тетіївського району та припинено юридичну особу - Споживче товариство Тетіївського району шляхом визнання недійсним запису у журналі обліку реєстраційних справ від 18.03.2003 року за № 55 Тетіївської РДА.
Аналіз матеріалів скарги свідчить про те, що фактично між споживчим товариством Тетіївського району, заступником голови правління якого є скаржник, і Тетіївським районним споживчим товариством, головою правління якого є ОСОБА_3, а заступником голови правління - ОСОБА_4, виник спір про право власності на нежиле приміщення - магазин „Універсам”, розташований по вул. Кірова, 1”А” в м. Тетіїв. Такий спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, слід відмовити за п. 2 ст. 6 КПК України у зв”язку з відсутністю в їх діях складу злочину.
Керуючись пунктами 2, 7 ст. 6, ст. 27 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, відмовити за пунктом 7 ст. 6 КПК України за відсутністю скарги потерпілого.
В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, відмовити у зв”язку з відсутністю в їх діях складу злочину за п. 2 ст. 6 КПК України.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд протягом 7 (семи) діб з дня її винесення.
Суддя