Справа № 1-63, 2008 року

   ВИРОК

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 серпня 2008 року                                    Ставищенський  районний суд Київської області в складі:

головуючої -судді:                                       Марущак Н. М.,                                                                                                                                                                                                                                                                

при секретарі:                                              Карабань З. І., 

за участю прокурора:                                  Бабенка В. М.

потерпілої та цивільного позивача:              ОСОБА_2      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Ставище справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Тараща Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта вища, жителя АДРЕСА_1, працюючого різноробочим в СВК „Світанок” с. Винарівка, військовозобов'язаного, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 5 травня 2008 року, близько 19 години, після розпивання спиртних напоїв із своєю співмешканкою ОСОБА_4 у приміщенні веранди його житлового будинку АДРЕСА_1, під час сварки, що виникла між ними на ґрунті побутових стосунків,став ображати ОСОБА_4 нецензурними словами. У відповідь на образи остання вдарила його один раз долонею лівої руки по обличчю. Будучи обурений такою поведінкою ОСОБА_4, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно наніс їй один удар кулаком правої руки в область живота, в  результаті чого заподіяв останній закриту травму живота з розривом дванадцятипалої кишки, що призвела до перитоніту, яка згідно судово-медичної експертизи № 119д від 09.06.2008 року відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння, та спричинила смерть потерпілої.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, суду показав, що з ОСОБА_4 він проживав близько півтора року в цивільному шлюбі. Раніше під  час  конфліктів бійок між ними не виникало. 5 травня 2008 року, близько 10  години, він пішов в магазин, де придбав дві пляшки горілки місткістю 0,5 л, які  розпив по місцю свого проживання разом з ОСОБА_4 та сусідом ОСОБА_5 Близько 13 години ОСОБА_4 поїхала в смт. Ставище, щоб отримати в банку гроші, звідки повернулась близько 16-17 години та принесла ще дві пляшки горілки місткістю по 0,5 л, одну з яких він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпили в будинку ОСОБА_5, а потім, близько 18 години, він з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернулись до нього додому, де втрьох розпили іншу пляшку горіли. Близько 19 години ОСОБА_5 пішов до себе додому, а між ним і ОСОБА_4 на веранді будинку  виникла сварка на грунті побутових стосунків, під час якої він обізвав ОСОБА_4 непристойними словами, після чого остання також  його обізвала та вдарила долонею лівої руки по праві щоці. Образившись, він у відповідь вдарив її один раз кулаком правої руки в живіт, нанісши їй прямий удар нижче  сонячного сплетіння, від чого та зігнулася. Після цього вони помирилися та пішли в спальню кімнату,  де  лягли спати. Вночі близько 2 години ОСОБА_4 ходила пити воду. Близько 7-ї години вони проснулися, і ОСОБА_4 сказала, що в неї болить живіт. Коли біля 9 год. до них зайшли ОСОБА_5 і ОСОБА_6,щоб йти на цвинтар, бо був поминальний день, вони дали ОСОБА_4 таблетку „Анальгін” і  наколотили їй  води з содою, які вона випила та знову лягла. Коли він запропонував ОСОБА_4 викликати медичну допомогу, та сказала, що біль пройде і так. Після цього він пішов з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на кладовище. Коли повернувся додому близько 13-ї години, ОСОБА_4, яка лежала на ліжку, сказала, що їй не стало легше, в неї сильний біль в животі. Після цього він по телефону викликав швидку медичну допомогу, працівники якої по приїзду шляхом ін'єкції ввели ОСОБА_4 якісь ліки, і госпіталізували її до Ставищенської ЦРЛ. Він разом з ними також поїхав до лікарні, де знаходився до 20-ї години, купував медикаменти.  7 травня 2008 року, близько 11-ї години, він, приїхавши до Ставищенської райлікарні, дізнався від медичних працівників, що ОСОБА_4 померла від розриву дванадцятипалої кишки.

У вчиненому підсудний щиро кається.

Крім повного визнання своєї вини підсудним його вина підтверджується:

- показами потерпілої ОСОБА_2, яка суду показала, що її дочка ОСОБА_4 близько одного року проживала разом із співмешканцем ОСОБА_1 в будинку останнього в с. Винарівка. Після смерті дочки залишилося двоє малолітніх дітей: дочка ОСОБА_7, 1993 р. народження,  та син ОСОБА_4,  2002 р. народження, які проживали постійно з нею, так як діти не хотіли проживати в будинку співмешканця їх матері. Зі слів дочки їй відомо,  що вони інколи сварилася з ОСОБА_3, один раз підсудний її побив. Однак, дочка не бажала від нього йти.  Останній раз ОСОБА_8 вона бачила 5 травня 2008 року,  близько 13 години, коли  та приходила до неї додому та  говорила, що  поїде в смт. Ставище, щоб отримати в банку пенсію на дочку.  7 травня 2008 року, близько 10 години,  їй стало відомо, що ОСОБА_8 забрала  карета швидкої медичної допомоги, а коли приїхала до Ставищенської ЦРЛ, - дізналась, що ОСОБА_8 померла від розриву дванадцятипалої кишки.

Вв”язку із смертю дочки їй завдано моральну шкоду, яка виразилась в тому, що втрата дочки  вивела її з рівноваги, вона по даний час переживає, відчуває психологічні страждання, усвідомлюючи, що вона не тільки втратила свою дочку, а втратила і матір двох її малолітніх внуків, які перебувають на її утриманні, і які після смерті дочки стали сиротами. Після вказаної події вона змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя;

- оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_5, який показав, що з ОСОБА_1 він проживає по сусідству та підтримує з ним товариські стосунки. ОСОБА_3 по місцю свого проживання жив разом із своєю співмешканкою ОСОБА_4 Стосунки між ними були добрими. Інколи вони сварилися між собою на ґрунті побутових стосунків, але конфлікти  були не довгими, і  останні між собою не бились. 5 травня 2008 року, близько 10 години, він прийшов до місця проживання ОСОБА_3, де разом з останнім та ОСОБА_4 розпили дві пляшки горілки, місткістю по 0,5 л кожна. Близько 13 години він пішов до себе додому, а ОСОБА_4 поїхала в смт. Ставище. Близько 16 години остання повернулася з смт. Ставище та разом із ОСОБА_1 прийшли до нього додому, принісши з собою пляшку горілки місткістю 0,5 л, яку він разом з ОСОБА_1, ОСОБА_4 і своєю співмешканкою ОСОБА_6 розпили в нього вдома. Після цього він разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 пішли до них додому, де розпили ще одну пляшку горілки місткістю 0,5 л. Потім, близько 19 години, він повернувся до себе додому,  що відбувалося далі в будинку  ОСОБА_3, йому не відомо. В той день стосунки між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були добрими і вони не сварилися,  остання на свій стан здоров'я  та болі в животі не скаржилася і тілесних ушкоджень в неї він не бачив. 6 травня 2008 року, близько 8 години 30 хвилин, він разом із своєю співмешканкою ОСОБА_6 зайшли до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, щоб разом йти на кладовище. ОСОБА_4 лежала на ліжку в спальній кімнаті, поясняючи, що в неї сильно болить в животі. Вони дали їй води з содою, яку остання виблювала. Потім він дав їй дві таблетки “Анальгін”, які в нього були. Вони запропонували їй викликати швидку медичну допомогу, але та відмовилася. Після цього разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вони пішли на кладовище. В ОСОБА_4 тілесних ушкоджень він не бачив. Йому ОСОБА_3 лише розповідав, що 6 травня 2008 року, під обід, стан здоров'я  ОСОБА_4 погіршився, він викликав швидку медичну допомогу, і її госпіталізували до Ставищенської ЦРЛ, а 7 травня 2008 року ОСОБА_4 померла  (а. с. 41-42);

- показами свідка ОСОБА_6, яка суду показала, що  на початку травня (точної дати не пам”ятає), близько  15 години, вона прийшла до себе додому в будинок АДРЕСА_2,  де вона проживає разом із своїм співмешканцем ОСОБА_5, і де останній разом з їхніми сусідами ОСОБА_1 і ОСОБА_4  розпивали пляшку горілки місткістю 0,5 л.  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не сварилися. ОСОБА_4 на стан свого здоров'я  та болі в животі не скаржилась,   синців  та інших тілесних ушкоджень на її тілі вона не бачила. Потім ОСОБА_5 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 пішли до ОСОБА_3 додому, а близько 20 години вона пішла в будинок останнього і забрала ОСОБА_5 Сварки та бійки в той вечір в будинку ОСОБА_3 вона не чула, що відбувалося там, після того як вони пішли із ОСОБА_5 до себе, не знає. Наступного дня, близько 8 години, вона з ОСОБА_5  прийшли до будинку ОСОБА_3, щоб з ним та ОСОБА_4 йти  на кладовище, так як був поминальний день. ОСОБА_4 лежала на ліжку та скаржилася, що погано себе почуває. Вони зробили ОСОБА_4 „шипучку”, яку остання випила, дали таблетку „Аналгін”, після чого вона лягла на ліжко, а вони втрьох пішли на цвинтар. Коли повернулись, і ОСОБА_4  сказала, що так само погано себе  почуває, -  ОСОБА_3 по телефону викликав швидку медичну допомогу. ОСОБА_4 госпіталізували до Ставищенської ЦРЛ. Наступного дня від ОСОБА_1 вона дізналася, що ОСОБА_4 померла.

Винність підсудного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, підтверджується також іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколами допиту ОСОБА_1 в якості підозрюваного від 16 травня 2008 року (а. с.38-40), допиту останнього в якості обвинуваченого від 4 червня 2008 року (а. с. 96-98) та від 24 червня 2008 року (а. с. 107-109), відповідно до яких ОСОБА_1 під час його допитів в якості підозрюваного та обвинуваченого давав покази, аналогічні показам, даним ним під час судового засідання;

-      протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29 травня 2008 року з фототаблицею до нього ( а.с.- 54-57, 58-59) та відеозаписом,  переглянутим в судовому засіданні;

-      висновком судово-медичної експертизи № 119 д від 09.06.2008 року, згідно якого смерть гр. ОСОБА_4 настала внаслідок закритої травми живота з розривом 12-типалої кишки, що призвела до перитоніту. При дослідженні трупа було виявлено: запалення черевної порожнини, розрив дванадцятипалої кишки, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів. Закрита травма живота, що спричинила смерть гр. ОСОБА_4,   утворилася в результаті дії тупого предмета  (предметів), можливо удару  рукою в область передньої черевної стінки, в строк і при обставинах  вказаних в постанові; є тяжким тілесним ушкодженням,  як небезпечна для життя в момент заподіяння, могла утворитися при  обставинах вказаних гр. ОСОБА_1 при відтворенні  обстановки та обставин події. Закрита травма живота не могла утворитися  при падінні потерпілої з висоти росту. З моменту отримання травми до настання смерті потерпілої пройшло  близько 2 діб. З тілесними ушкодженнями, що були в потерпілої, остання могла чинити активні дії. В наданій медичній документації відмічено наявність алкогольного сп'яніння у  потерпілої при поступленні в стаціонар 06.05.2008 о 16:15. (а. с.  72).

З висновку судово-психіатричної експертизи № 493 від 28.05.2008 року встановлено, що ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій  на  психічне захворювання не страждав, в тому числі не знаходився в тимчасовому хворобливому стані. Тоді в нього був стан звичайного алкогольного сп'яніння, тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у нього також не виявлено. Він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом  ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру не потребує, може постати перед слідством та судом;  на алкоголізм не страждає (а. с. 67).

Таким, чином, оцінюючи в сукупності всі фактичні обставини справи, суд вважає, що вина підсудного знайшла своє підтвердження в суді і його дії кваліфікує за ст. 121 ч. 2 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який визнав свою вину повністю, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що підсудний вчинив тяжкий злочин, суд вважає, що міру покарання йому слід обрати в межах санкції статті, за якою його визнано винним, у вигляді позбавлення волі,бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд розглянув питання про можливість застосування до підсудного ст. ст. 69, 75 КК України. Проте, підстав  для їх застосування не знаходить, оскільки підсудний скоїв тяжкий злочин.

Вирішуючи питання цивільного позову ОСОБА_2 (матері ОСОБА_4) про стягнення з підсудного моральної шкоди, який підсудним, притягнутим в якості цивільного відповідача по справі, визнається повністю, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам, дітям, також особам, які проживали з нею однією сім”єю.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров”я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо).

По справі встановлено, що внаслідок злочинних дій підсудного потерпілій ОСОБА_2взв”язку зі смертю дочки завдано моральну шкоду, яка виразилась в тому, що втрата дочки  вивела її з рівноваги, вона по даний час переживає, відчуває психологічні страждання, усвідомлюючи, що вона не тільки втратила свою дочку, а втратила і матір двох її малолітніх внуків, які перебувають на її утриманні, і які після смерті дочки стали сиротами; після вказаної події вона змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Вказане підтверджується показами потерпілої та матеріалами справи.

Тому визначаючи розмір заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди, суд бере до уваги вищевикладене, і визначає розмір моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу душевних страждань останньої в розмірі 50000 гривень, які слід стягнути на її користь з підсудного відповідно до ст. ст. 23, 1167, 1168 ч. 2 ЦК України.

Вирішуючи питання цивільного позову прокурора Ставищенського району в інтересах Ставищенської ЦРЛ про стягнення з підсудного витрат за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4, суд враховує, що вказаний позов також повністю визнається підсудним, і приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, і з підсудного слід стягнути на користь Ставищенської центральної районної лікарні  витрати за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 482 гривні 53 копійки відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 121 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора Ставищенського району в інтересах Ставищенської ЦРЛ задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ставищенської центральної районної лікарні (р/р 35427002000511, код 01994209 банк УДК у Київській області, МФО 821018) витрати за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві) гривні 53 копійки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду, і утримувати його в слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту з питань виконання покарань в Київській області та м. Києві до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 13 серпня 2008 року.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом 15 діб з моменту його оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же термін з дня вручення йому копії вироку.

Суддя