ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2013 року Справа № 904/2177/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивача Шуба Я.С., представник за дов. від 01.01.2013 року
відповідача Сінюхіної І.В., представник за дов. від 26.09.2013 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
на постанову від 29.07.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 904/2177/13 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 15 344,64 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2013 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 15 344,64 грн. плати за користування вагонами.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2013 року (суддя Казарцева В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.), позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 15 344,64 грн. плати за користування вагонами та відповідні витрати по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.04.2007 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - власником колії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено тимчасову угоду № ПР/М-07-2/14-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії відповідача, яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці (т.1, а.с. 88-93). Зазначена тимчасова угода регулює взаємовідносини позивача та відповідача щодо подачі та забирання вагонів.
На станції підходу Жовті Води-1 відповідно до пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, вагони були затримані за наказом № 352 від 16.09.2012 року (т.1., а.с. 75) через зайнятість колій на станції призначення Рядова, у зв'язку з неприйняттям попередніх вантажів відповідачем на свою під'їзну колію.
За цим фактом станцією затримки Жовті Води-1 у порядку передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами і контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 12 від 16.09.2012 року та акт загальної форми ГУ-23 № 16 від 16.09.2012 року (т.1, а.с. 77-78).
На підставі зазначених актів позивачем розраховано плату за користування вагонами, яка включена до відомостей форми ГУ-46 №№ 19099423, 20099220, 20099221, 20099424 (т.1, а.с. 80-87). Згідно розрахунку позивача, розмір плати за користування вагонами складає 15 344,64 грн.
Статтею 307 Господарського кодексу України та 908 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Також, статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.
Згідно статті 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Відповідно до пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1.
Вагони, що були направлені на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та угодою строки.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, а у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).
Натомість, залізницею на підтвердження зайнятості колій на станції призначення з вини вантажоодержувача додано до матеріалів справи акти загальної форми, які підписано представником відповідача без заперечень.
Як вірно встановлено місцевим та апеляційним судом та вбачається з Положення зайнятості колій (т.1, а.с. 133) по станції Рядова на момент видачі наказу № 352 від 16.09.2012 року про затримку вагонів, на станції Рядова була вільна лише колія № 3 для обгону локомотивів. А посилання відповідача на наявність на станції примикання вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, місцевим та апеляційним судом правомірно визнано безпідставними.
Зайнятість прийомовідправних колій по станції примикання згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року у справі № 904/2177/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач