АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10200/13 Справа № 180/1614/13 Головуючий у 1 й інстанції - Тананайська Ю.А. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.

При секретарі: Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_2 6500 гривень та судовий збір на користь держави у розмірі 114 гривень 70 коп. (а.с. 35-36).

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі (а.с. 37-43)

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у ПАТ "МГЗК" з грудня 1984 року по жовтень 1991 року, з березня 1994 року по листопад 2012 року, звільнений в зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі, внаслідок стану здоров»я, згідно копії трудової книжки (а. с. 4-8).

Під час роботи на підприємстві ОСОБА_2 захворів професійними захворюваннями, і згідно висновку МСЕК від 04.04.2013 року ОСОБА_2 встановлено первинно 65 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи.

Задовольняючи позовні вимоги і стягуючи з відповідача 6500гр. на відшкодування моральної шкоди, суд правильно керувався ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України і виходив із того, що через те, що відповідач не створив безпечних умов праці, позивач втратив професійну працездатність, і вимушений постійно лікуватися у зв'язку професійними захворюваннями, які він отримав, працюючи в шкідливих умовах праці.

Присуджений розмір страхової виплати судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та ст.2371 КЗпП України.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що суд не призначив експертизу для встановлення факту спричинення моральної шкоди, оскільки наявність такого висновку при вирішення справ по відшкодування моральної шкоди не є обов'язковим для суду.

Посилання апелянта на ст. 256 ЦПК України та Постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - не можна прийняти до уваги, оскільки вони не мають правового значення для вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідальність за моральну шкоду до 01 січня 2008 року повинен нести Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з вищевказаної дати взагалі скасовано відшкодування моральної шкоди, завданої застрахованому працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків - протирічать абзацу 9 пункту 5 Рішення № 20рп/2008 Конституційного Суду України (справа про страхові виплати).

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" - відхилити

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: