ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа 2а-1948/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2008 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої - судді Хоми О.П.,
при секретарі Бредіхіній Н.О.,
з участю представника позивачаОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_3про стягнення коштів,
в с т а н о в и в :
Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним про стягнення з ОСОБА_3коштів в розмірі 3429 грн. 82 коп. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до п.7 ст.22 та п.6 ст.23 Закону України «про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу надано одноразову допомогу з безробіття для організації підприємницької діяльності в розмірі 3429 грн.82 коп. Оскільки ОСОБА_3. протягом передбачених законодавством шести місяців не займалася підприємницькою діяльністю, було прийнято рішення про повернення виплачених коштів, які вона добровільно не повернула, тому просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Представник позивачаОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з мотивів позовної заяви, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3. в судовому засіданні позову не визнала та пояснила, що вона зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності, уклала нотаріально засвідчений договір про співпрацю з підприємцемОСОБА_4, щомісячно подавала до державних податкових органів декларацію про доходи, проте не здійснювала підприємницьку діяльність за станом здоров'я. Зазначила, що зробила усі дії щодо започаткування та організації підприємницької діяльності, тому позивач не може вимагати повернення виплачених з цією метою коштів, при цьому покликалася на Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким визнано неконституційними положення п.п. 26 і 88 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідач ОСОБА_3., перебуваючи на обліку у Франківському районному центрі зайнятості м. Львова як безробітна, 12.04.2007 року звернулася з заявою про одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.
Відповідно до п.7 ст.22 та п.6 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 7 «Порядку надання допомоги з безробіття, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Мінпраці України від 20.11.2000 року № 307 наказом директора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.04.2007 року № 168 прийнято позитивне рішення про надання такої допомоги за умови реєстрації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності та подання засвідченої в установленому законом порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності протягом 10 календарних днів після прийняття рішення.
На підставі поданої ОСОБА_3 у визначений термін нотаріально завіреної копії свідоцтва про державну реєстрацію її як суб'єкта підприємницької діяльності ( серія НОМЕР_1), вона одержала кошти в сумі 3429 грн. 82 коп..
Виплата грошової допомоги та її сума відповідачем не заперечується.
Наказом Львівського міського центру зайнятості від 14.05.2008 року № 108, який відповідно до наказу Львівського обласного центру зайнятості від 16.08.2007 року № 221 та Положення про ЛМЦЗ є правонаступником Франківського районного центру зайнятості м. Львова, прийнято рішення про повернення коштів, виплачених ОСОБА_3 як допомога з безробіття одноразово для організації підприємницької діяльності у зв'язку з неподанням фізичною особою-підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законом звітності та несплати єдиного податку. Про вказане рішення позивач повідомив відповідача листом від 14.05.2008 року № 2928/08, вказав строк і порядок повернення коштів, протеОСОБА_3. у запропонований десятиденний термін добровільно кошти не повернула, тому ЛМЦЗ 19.08.2008 року звернувся з позовом про їх стягнення в судовому порядку.
Вимогу про стягнення коштів позивач обґрунтовує покликанням на постанову КМУ від 12.04.2006 року № 511 «Про затвердження Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності», дія якої продовжена на 2007 рік постановою КМУ від 31.01.2007 року № 98, зокрема, на п.3 Порядку, а також на ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Суд вважає безпідставними покликання на вказану постанову КМУ від 12.04.2006 року № 511, оскільки така визначала механізм повернення котів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності лише у 2006 та 2007 роках, а на 2008 рік її дію не було продовжено.
Стосовно покликання на ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», то суд і його вважає безпідставним, оскільки зазначена норма стосується стягнення виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного не виконання нею своїх обов'язків та зловживання ними.
Доказів на підтвердження такої поведінки відповідача позивачем не подано, а здійснена ОСОБА_3 державна реєстрація її як суб'єкта підприємницької діяльності, підтвердженням чого є свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця суб'єкта підприємницької діяльності ( серія НОМЕР_1), щомісячна подача до ДПІ у Франківському районі м. Львова декларацій про доходи, укладення нотаріально засвідченого договору про співпрацю з підприємцемОСОБА_4 свідчать про здійснення нею дій, спрямованих на започаткування та організацію підприємницької діяльності.
Підстави ж повернення застрахованою особою виплаченої допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності закріплені в абз.3 ч.3 статті 36 цього Закону, проте вказані положення закону Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема п. 26 , яким було доповнено частину третю статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» нормою, відповідно до якої підлягає поверненню застрахованою особою виплачена їй допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, якщо особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання такої суми.
Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Виходячи з даної норми КАС України, суд вважає необґрунтованим пояснення представника позивача про те, що ЛМЦЗ вправі вимагати в судовому порядку стягнення виплачених відповідачу коштів, оскільки рішення про їх повернення прийнято 14.05.2008 року, а Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 датоване 22 травня 2008 року.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у Львівського міського центу зайнятості відсутні підстави вимагати повернення виплачених ОСОБА_3 грошових коштів, тому позовні вимоги є безпідставними, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
В задоволенні позову Львівському міському центру зайнятості до ОСОБА_3про стягнення коштів відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ХОМА О.П.
Повний текст постанови виготовлений 14 листопада 2008 року.