УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 2а, тел. 35-91-36
Справа № 33ц 895 - кс/2007. Головуючий у першій інстанції Дьомич Л.М.
Категорія 01. Доповідач в апеляційній інстанції Єгорова С.М.
Доповідач касаційної інстанції Лисенко П.П.
УХВАЛА
іменем України.
12 грудня 2007 року. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Лисенка П.П., Колосовського С.Ю., Данилової О.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Отіс" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку й видачу трудової книжки, відшкодування майнової і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2006 року,
встановила:
5 травня 2004 року ОСОБА_1 пред'явила позов до закритого акціонерного товариства "Отіс" (надалі ЗАТ "Отіс") про поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Його обґрунтовувала тим, що з 1 лютого 2004 року і до 22 березня 2004 року знаходилася з відповідачем у трудових відносинах, працюючи електромеханіком ліфтів 1 розряду на Кіровоградській дільниці монтажу та обслуговування ліфтів, а потім була звільнена з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Посилаючись на те, що на час звільнення була вагітною й не мала наміру припиняти трудові відносини з відповідачем, просила позов задовольнити.
У подальшому вона відмовилася від вимоги про поновлення на роботі і ця відмова була прийнята судом.
2
Потім, ОСОБА_1 декілька разів уточнювала та доповнювала свої вимоги й кінцево просила:
· поновити її на роботі;
· визнати наказ про звільнення незаконним;
· стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;
· стягнути середній заробіток за затримку розрахунку й видачу трудової книжки;
• стягнути відшкодування за майнову та моральну шкоду.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою місцевого Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2006 року закрито провадження у справі за позовною вимогою ОСОБА_1 до ЗАТ "Отіс" про поновлення на роботі, оскільки у справі є чинна ухвала суду про прийняття її ж відмови від зазначеної позовної вимоги.
Останнім рішенням місцевого Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2006 року у задоволені інших позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю та безпідставністю.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2006 року названі судові рішення залишено без змін.
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження по вимозі позивачки про її поновлення на роботі суд 1 інстанції виходив з того, що у справі вже є ухвала суду, якою прийнята відмова ОСОБА_1 від виписаної вимоги, і ця ухвала набрала законної сили.
Вирішуючи інші позовні вимоги таким чином, як викладено у оскарженому судовому рішенні, місцевий суд виходив з того, що у справі відсутні належні й допустимі докази вимогам позивачки, у той час, як відповідач допустимими засобами доказування довів свої заперечення щодо відсутності з його боку будь-яких порушень трудових прав ОСОБА_1 при звільненні.
Доказів тому, що звільнення проведено під примусом у справі немає, хоча за ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування лежить на стороні.
Що ж до звільнення позивачки в період вагітності, то, як на думку суду 1 інстанції, воно не суперечить положенням ст. 184 КЗпП України, оскільки передбачена названою нормою заборона звільнення вагітних жінок стосується тільки звільнення з ініціативи власника, чого не встановлено в даній справі.
Залишаючи судові рішення суду першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області погодилася з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції вважала вірними, обґрунтованими й законними.
3
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення суду 1 інстанції та апеляційного суду постановлені з додержанням ними норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ст. 341 ЦПК України підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, -
Ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення та ухвалу місцевого Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.