Апеляційний суд Миколаївської області

54001,  м.  Миколаїв,  вул.  Садова 2 "а" тел. 35-64-41.

Справа №33ц-892 кс 07

Категорія: 01

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Паліюка В.П.,

Козаченка В.І.,  Шолох З.Л.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інгульської шахти Державного підприємства Східного гірничо-збагачувального комбінату (далі - Інгульська шахта ДП СхідГЗК),  третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.  Кіровограді (далі - Фонд соціального страхування) про відшкодування моральної шкоди,  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.  Кіровограда від 19 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2006 року,

встановила:

В березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Інгульської шахти ДП СхідГЗК про відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав,  що в липні 1987 року він отримав травму та за висновками МСЕК йому була встановлено 20 % втрати професійної працездатності. В 1994 році,  в зв'язку з професійним захворюванням МСЕК йому встановила другу групу інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності. В квітні того ж року його звільнили з Інгульської шахти ДП СхідГЗК за станом здоров'я від професійного захворювання.

Посилаючись на викладене,  позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 30000 грн. моральної шкоди

Рішенням Ленінського районного суду м.  Кіровограда від 19 травня 2006 року,  залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2006 року,  в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просив скасувати судові рішення,  посилаючись на неповне з'ясування судами обставин справи,  неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів,  вивчивши матеріали справи,  дійшла висновку,  що касаційна скарга задоволенню не підлягає з врахуванням наступного.

Судами встановлено,  що позивачу вперше була встановлена стійка втрата працездатності від отриманої травми в 1987 році,  а від професійного захворювання 1994 році. Однак з позовом в суд він звернувся лише в березні 2006 року,  тобто з пропуском строку позовної давності встановленого ЦК Української РСР 1963 року,  який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин,  суд першої інстанції,  з висновками якого погодився апеляційний

 2

суд,  обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Наведені у касаційній скарзі доводи таких висновків не спростовують.

Відповідно до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Водночас встановлено,  що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права,  а в матеріалах справи відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись  ст.  ст.  332,  336 ЦПК України та Законом України «Про судоустрій України» (із змінами від 22 лютою 2007 року),  колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Ленінського районного суду м.  Кіровограда від 19 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.