ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2013 року Справа № 905/2992/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Дімітріус"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013р.
у справі№905/2992/13 господарського суду Донецької області
за позовомТОВ спільного українсько-польського підприємства "Регалс"
до Приватного підприємства "Дімітріус"
простягнення заборгованості у сумі 339 364,20грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Шпортко В.А.(дог.№21 від 07.08.2013р., дов. б/н від 07.08.2013р.),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2013р. у справі № 905/2992/13 (суддя Сгара Е.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Дімітріус" на користь ТОВ спільного українсько-польського підприємства "Регалс" заборгованість в сумі 339364,20грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, до якої було додано додаткові докази.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. 77 ГПК України у зв'язку з незадоволенням клопотання відповідача, викладеного в телеграмі, про відкладення розгляду справи, внаслідок чого відповідача було позбавлено можливості надати суду відзив на позов та докази відсутності боргу перед позивачем.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у справі №905/2992/13 (судді Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенко В.М.) апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2013р. у справі № 905/2992/13 - без змін.
У касаційній скарзі Приватне підприємство "Дімітріус" просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у справі №905/2992/13 і передати справу на новий розгляд до господарського суду Донецької області, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4-3, 33, 36, 43, 77, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, судами були прийняті рішення на підставі поданих позивачем не засвідчених належним чином копій доказів; по-друге, господарський суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про прийняття додаткових доказів, які свідчать про відсутність боргу перед позивачем, незважаючи на неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції у зв'язку з розглядом судом першої інстанції справи за відсутності відповідача і незадоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 11.10.2013р. №03-05/2450, у зв'язку з виходом судді Бакуліної С.В. з відпустки, для розгляду справи №905/2992/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючого - судді Грейц К.В., суддів: Бакуліна С.В., Глос О.І.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
06.09.2012р. між ТОВ СП "Регалс" (орендодавець) та ПП "Дімітріус" (орендар) укладено договір оренди споруди б/н, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування наступні нежитлові будівлі: адміністративна будівля з прибудовами, Н-4, Н1-1, Н3-1, загальною площею 8080,1кв.м. по вул. Фонтанній, 70, м. Маріуполь. Об'єкт оренди передається в оренду для використання його в господарській діяльності орендаря, а саме для передачі в подальшу оренду (суборенду) предмету договору (п.п. 1.1, 2.1 договору).
Строк дії договору встановлено до 31.12.2014р. (п. 3.1 договору).
Згідно п.4.1 договору розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому визначається сторонами у сумі 56560,70грн., у т.ч. ПДВ - 9426,78грн.
Орендна плата сплачується орендарем щомісячно на підставі рахунку, виставленого орендодавцем, протягом 10 днів з моменту його отримання. Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі (п.п. 4.2, 6.1.2 договору).
Згідно з матеріалами справи відповідач відповідно до п. 2.1 договору передав орендовані приміщення в суборенду.
Позивач відповідно до умов договору виставив відповідачу рахунки на сплату за оренду за період з вересня 2012р. по лютий 2013р. на загальну суму 339364,20грн. (рахунки №9/2012 від 01.03.2013р., №10/2012 від 01.03.2013р., №11/2012 від 01.03.2013р., №12/2012 від 01.03.2013р., №01/2013 від 01.03.2013р., №02/2013 від 01.03.2013р.), які було повернуто позивачеві з адреси відповідача, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 87501, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Котовського, 202, з відміткою працівника відділення пошти: "повертається за закінченням строку зберігання".
У зв'язку з несплатою відповідачем орендних платежів за період з вересня 2012р. по лютий 2013р. ТОВ спільне українсько-польське підприємство "Регалс" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Дімітріус" про стягнення з останнього 339364,20грн. заборгованості з оплати орендної плати за період з вересня 2012р. по лютий 2013р. включно.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати за період з вересня 2012р. по лютий 2013р. в сумі 339 364,20грн. підтверджено матеріалами справи і відповідачем не спростовано.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про прийняття додаткових доказів, апеляційний господарський суд виходив з того, що заявник не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції про правомірний розгляд справи судом першої інстанції за наявними в ній матеріалами і відсутність підстав для прийняття додаткових доказів апеляційним господарським судом законними і обгрунтованими з огляду на наступне.
Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за період з вересня 2012р. по лютий 2013р. в сумі 339 364,20грн. у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оренди споруди б/н від 06.09.2012р. щодо своєчасної сплати орендної плати.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судами, умовами п. 4.1 договору оренди споруди від 06.09.2012р. сторони визначили розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому - в сумі 56560,70грн. у т.р. ПДВ-9426,78грн.
Господарськими судами також встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати і неподання відповідачем відзиву на позов і доказів в підтвердження заперечень.
Колегією суддів Вищого господарського суду України взято до уваги, що розгляд справи здійснювався господарськими судами згідно зі ст. 75 ГПК України за наявними у справі доказами у зв'язку з неподанням відповідачем до суду першої інстанції відзиву на позов і доказів в підтвердження заперечень і неприйняттям апеляційним господарським судом додаткових доказів, оскільки відповідач не обгрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Таким чином, враховуючи, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за період з вересня 2012р. по лютий 2013р. в сумі 339 364,20грн. у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оренди споруди б/н від 06.09.2012р. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, висновки господарських судів про наявність підстав для задоволення позову є цілком правомірними.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права у зв'язку з неприйняттям додаткових доказів, які свідчать про відсутність боргу перед позивачем, не відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Межі перегляду справи в апеляційній інстанції встановлено у ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Висновки апеляційного господарського суду про недоведення відповідачем неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали, відповідають матеріалам справи.
Матеріали справи свідчать, що відповідач двічі (в судові засідання 14.05.2013р. та 28.05.2013р.) не подав витребувані господарським судом матеріали, зокрема, відзив на позов та документи в підтвердження заперечень, в т.ч. докази відсутності боргу перед позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача Михайлова В.М. приймала участь в судовому засіданні господарського суду першої інстанції 14.05.2013р. та цієї ж дати за її клопотанням була ознайомлена з матеріалами даної справи (а.с. 19, на звороті), її клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки відзиву на позовну заяву було судом задоволено і розгляд справи відкладено на 28.05.2013р., про що достеменно було відомо представнику відповідача Михайловій В.М. (а.с. 32), однак протягом двох тижнів до наступного судового засідання 28.05.2013р. відповідачем відзив на позовну заяву та докази в підтвердження заперечень (в т.ч. договір відступлення права вимоги від 28.02.2013р. та додаткову угоду від 01.01.2013р. до договору оренди від 06.09.2012р.) до суду першої інстанції подано не було.
Доводи касаційної скарги про безпідставне визнання апеляційним господарським судом причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні першої інстанції 28.05.2013р. (короткочасний розлад здоров'я) неповажними і неправомірну відмову у зв'язку з наведеним у задоволенні клопотання про прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів, які свідчать, про відсутність боргу, також спростовуються матеріалами справи, оскільки: по-перше, матеріали справи (протокол судового засідання - а.с. 40) свідчать, що вступну та резолютивну частини рішення було оголошено господарським судом Донецької області об 11-10 28.05.2013р., а телеграма відповідача з клопотанням відкласти розгляд справи надійшла об 11-14 28.05.2013р., тобто після оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим відповідне клопотання судом розглянуто не було, а справу відповідно до ст. 75 ГПК України було розглянуто за наявними у ній матеріалами; по-друге, апеляційний господарський суд не визнавав причину відсутності представника відповідача в судовому засіданні 28.05.2013р. неповажною, а лише констатував факт одержання телеграми відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи після оголошення судом рішення, у зв'язку з чим вказане клопотання судом першої інстанції розглянуто не було.
Крім того, слід зазначити, що доводи касаційної скарги про неможливість подання до суду першої інстанції після відкладення розгляду справи на 28.05.2013р. додаткових доказів з причин, що не залежали від відповідача - у зв'язку з хворобою представника відповідача не підтверджено будь-якими доказами, оскільки відповідач не подав доказів хвороби представника відповідача ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції; до того ж відповідач не був позбавлений можливості після відкладення за його клопотанням розгляду справи на 28.05.2013р. протягом двох тижнів до наступного судового засідання надіслати поштою відповідні докази до суду.
Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності здійснення касаційною інстанцією переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом, не відповідають нормам ст. 111-7 ГПК України, згідно з якою касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у справі №905/2992/13 не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дімітріус" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у справі №905/2992/13 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. у справі №905/2992/13 - без змін.
Головуючий К. Грейц
Судді С. Бакуліна
О. Глос