ВИРОК
Іменем України
Справа № 101/3481/13-к
15 жовтня 2013 р. м. Алушта
Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі
головуючого судді Шустової І.П.,
при секретарі Безнос А.В.,
за участю прокурора Кузьменка В.П.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013130070000044 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Поляна Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні маючого малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого за наймом, зі слів обвинуваченого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 21.11.2005 року Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 186, 104 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки; 2) 21.03.2007 року Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186, 71 КК України до 5 років позбавлення волі; 3) 04.04.2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2, раніше судимий за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повторно, маючи злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна і діючи з корисливим мотивом, 24.11.2012 року, приблизно о 02 годині, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_2, завдав ОСОБА_1 удар кулаком в обличчя, збивши його з ніг, після чого відкрито викрав належні йому грошові кошти в сумі 1700 гривень, мобільний телефон «Нокіа 6300» вартістю 400 гривень з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС», яка не представляє матеріальної цінності, мобільний телефон «Нокіа 1616» вартістю 150 гривень з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар», яка не представляє матеріальної цінності, чим заподіяв ОСОБА_1 матеріальний збиток на загальну суму 2250 гривень, викрадене майно протиправно присвоїв і звернув на свою користь.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і просив суд розглядати обвинувальний акт у скороченому порядку.
Обвинувачений ОСОБА_2 суду показав, що він в Алушті познайомився з двома дівчинами. 24.11.2012 року він прийшов за ними додому потерпілого, з яким ті випивали. Він вдарив в обличчя потерпілого та забрав в нього з кармана гроші - 1700-1800 грн. та два мобільних телефони. Нічого потерпілому не повернув. У скоєному розкаюється, просив у потерпілого вибачення.
Прокурор клопотав про розгляд кримінального провадження у скороченому порядку.
Потерпілий не заперечував проти розгляду справи у скороченому порядку та суду показав, що 24.11.2012 року він гуляв з другом по м. Алушті, випивали. Потім познайомилися з двома дівчинами: одна - слов`янської зовнішності, інша - кореянка. На вулиці було холодно, тому він запросив їх до себе додому. Вони по дорозі купили горілку з соком та пішли у будинок, де продовжували випивати. Через деякий час підійшов його брат, а потім у дім зайшов ОСОБА_2, який з порога його вдарив в обличчя, забрав з карманів гроші близько 1700 грн. та два мобільних телефони. Викрадене йому не повернули. Просив призначити покарання на розсуд суду.
Крім беззаперечного визнання своєї винуватості обвинуваченим, його вина у скоєнні зазначеного злочину підтверджується показаннями свідків, документами, однак вони у процесі розгляду справи судом не досліджувалися.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що органи досудового слідства дії обвинуваченого правильно кваліфікували за ч. 2 ст. 186 КК України. Кваліфікуюча ознака - викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
Обставинами, які пом`якшують покарання, передбаченими ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та визнання своєї вини обвинуваченим.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину: у силу статті 12 КК України вчинено тяжкий злочин. Обвинувачений на обліку в лікарів нарколога (а.с. 74) та психіатра (а.с. 75) не перебуває, за місцем відбування покарання характеризується задовільно (а.с. 79), раніше неодноразово судимий.
Враховуючи все вищевикладене, суд вважає необхідним призначити покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, у вигляді позбавлення волі та за сукупністю злочинів призначити покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.
Керуючись статтями 368, 374 КПК України; суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, й призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд остаточно призначає покарання, шляхом часткового складання призначених покарань, зарахувавши невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2013 року, у вигляді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити - утримання під вартою в СІ № 15 м. Сімферополь.
Строк відбування покарання рахувати з моменту взяття під варту, тобто з 13 грудня 2012 року.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд АР Крим шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.
Суддя І.Шустова