ГАГАРІНСКІЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
763/6412/13-к
1кп/763/338/13
ВИРОК
Іменем України
10 жовтня 2013 року м. Севастополь
Гагарінський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого-судді Щербакова В.В.
при секретарі Дегтярьової Г.А.,
з участю прокурора прокуратури Гагарінського району міста Севастополя Ткаченко І.О., потерпілої ОСОБА_2, захисника-адвоката ОСОБА_3,
провівши підготовче судове засідання в залі Гагарінського районного суду міста Севастополя по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42013140090000010 від 05.02.2013 року відносно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Балбасівка Слов'янського району Донецької області, українця, громадянина України, маючий неповну середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, на території міста Севастополя та України не зареєстрованого, у місті Севастополі постійного місця проживання не маючого, раніш судимого: 15.10.2009 року Алуштинським міським судом АР Крим ст. 185 ч.1 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік. Звільнився 18.06.2010 року по відбиттю строку; 16.12.2010 року Печерським райсудом міста Києва за ст. 263 ч.1, 185 ч.2, 70 ч.1 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяця. Звільнився 10.04.2012 року умовно-достроково. Невідбута частина покарання 6 місяців 23 днів; 13.03.2013 року Красноградським райсудом Харківської області за ст. 185 ч.2 КК України до обмеження волі на строк 2 роки 5 місяців. Відбував покарання у Хролівському ВЦ №140 м. Харкова, де 01.07.2013 року покинув територію вищезазначеного виправного центру.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК, суд,-
ВСТАНОВИВ:
17.08.2013 року о 19.00 год. ОСОБА_4, знаходячись на території пляжу «Парк Перемоги», який розташований у Гагарінському районі міста Севастополя, де діючи умисно, повторно, реалізуючи раніше виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно, шляхом вільного доступу, викрав належний ОСОБА_2 велосипед марки «Comanche», вартістю 2500 гривень, після чого ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 2500 гривень.
Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
В судове засідання обвинувачений та потерпілий подали угоду про примирення від 23.09.2013 року. Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_4та потерпіла ОСОБА_2 дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 185 ч.2 КК України. ОСОБА_4 в повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, у повному обсязі відшкодував ОСОБА_2 шкоду на загальну суму 2500 гривень. Потерпіла ОСОБА_2 жодних претензій до обвинуваченого матеріального чи морального характеру не має.
Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 покарання за вчинення злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, враховуючи обставини справи, особу винного, а саме щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування збитків, враховуючи вимоги ст..69-1 ч.1 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. У відповідності до статті 71 КК України приєднати невідбуте покарання за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.03.2013 шляхом часткового складання призначених покарань та остаточно призначити покарання у вигляді 2 років 1 місяця. Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання - 18.08.2013 року.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та вирішити інші, передбачені угодою, питання.
Обвинувачений ОСОБА_4 також просив вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ньому міру покарання. При цьому, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Потерпіла ОСОБА_2 також просить угоду затвердити, зазначивши, що дійсно до ОСОБА_4 у неї не має претензій матеріального і морального характеру. Згодна на визначену в угоді міру покарання для ОСОБА_4. Розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення передбачені ст..473 ч.1 п.2 КПК України.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Потерпілим від даного кримінального правопорушення є ОСОБА_2
Потерпілий та обвинувачений добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та закону. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ст. 474 ч.7 КПК України, відсутні.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.5 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.1 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив правопорушення передбачене ст. 185 ч.2 КК України.
Обґрунтованим, на думку суду, є також застосування при призначенні ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, оскільки, враховуючи обставини справи, особу винного, а саме щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування збитків, наявність судимостей, що не зняти та не погашені, саме таке покарання є достатнім для покарання за вказаний злочин та попередження нових злочинів. У відповідності до статті 71 КК України приєднати невідбуте покарання за вирокам Красноградського районного суду Харківської області від 13.03.2013 шляхом часткового складання призначених покарань та остаточно призначити покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
При таких обставинах суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим та призначити узгоджену сторонами міру покарання обвинуваченому.
Судом роз'яснено ОСОБА_4, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 373, 374, 375 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду від 23 вересня 2013 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_2
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, за яким призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 10 жовтня 2013 року покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. У відповідності до ст.71 ч.1 КК України приєднати частково покарання за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.03.2013 року та призначити остаточне покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 18.08.2013 року з моменту його затримання.
Речові докази вважати повернутими за належністю.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду міста Севастополя через Гагарінський районний суд міста Севастополя протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий по справі
Суддя В.В.Щербаков