№ справи:115/3868/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Власенко А.П.

№ провадження:22-ц/190/5669/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Берзіньш В.С.

суддів:Кірюхіної М.А Руснак А.П.

при секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення, вселення та зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Виселено ОСОБА_7 з жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_6 до жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1. В решті позову - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 оспорює рішення суду в частині задоволення позову та просить рішення суду в цій частині скасувати з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 10, 11, 60, 115, 212, 213, 214 ЦПК України. Зазначає, що у зв'язку із недостачею часу для підготовки до судового процесу та зайнятістю адвоката в іншому процесі, вона була позбавлена можливості скористатись правом на правову допомогу; ціна продажу предмету іпотеки з нею не узгоджувалась та її ніхто не повідомив про те, що будинок та земля продаються, коли буде здійснена угода та за яку суму; судом дана неналежна оцінка наданому позивачем акту та по справі не доведено чинення нею перешкод позивачу у користуванні будинком.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги; представник ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так ст.308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення в частьині задоволення позову, суд виходив з обґрунтованості заявлених вимог про виселення та вселення, зазначивши, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом виселення і вселення не суперечить положенням ЦК України та ЖК України; відповідач не має права власності на належне позивачу жиле приміщення чи права користування ним та неправомірно займає спірне житло після його відчуження позивачеві по справі, чим перешкоджає позивачу як власнику володіти, користуватися і розпоряджатись цим майном.

2

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та не суперечать положенням законодавства.

По справі встановлено, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій він розташований, належали на праві власності ОСОБА_7 та були предметом іпотеки за кредитним договором, укладеним 13.07.2009р. між ОСОБА_7 і ПАТ Банк «Морський».

Рішенням Сакського міськрайонного суду АРК від 22.03.2012р. на зазначений будинок і земельну ділянку звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом їх продажу ПАТ Банк «Морський» будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

13.06.2013р. між ПАТ Банк «Морський» і ОСОБА_6 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким Банк продав а ОСОБА_6 купив житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідно до довідки Штормівської сільради від 04.07.2013р. за зазначеною адресою ніхто не зареєстрований. (а.с.30,38-40).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та статтями 150,155 ЖК України, якими передбачено, що власник жилого будинку користується ним для особистого проживання та проживання членів його сім'ї і має право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд; власника не може бути позбавлено права користування належним йому жилим будинком (квартирою).

Таким чином, право власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Втрата права користування житловим приміщенням є наслідком припинення права власності на житлове приміщення у колишнього власника житла.

Оскільки проведено відчуження спірного житлового будинку за договором купівлі-продажу, то з часу відчуження ОСОБА_7 не має законного права на проживання у спірній квартирі та займає її самовільно. Відповідно до ч.3ст.116 ЖК України особи, які самоправно займають жиле приміщення, підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення. Таким чином, відповідно до вищевикладеного та на підставі ч.1ст.109, ч.3ст.116 ЖК України відповідачка підлягає виселенню із спірного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

Посилаючись на позбавлення можливості скористатись правом на правову допомогу у зв'язку із недостачею часу для підготовки до судового процесу та зайнятістю адвоката в іншому процесі, апелянт не надала належних і допустимих доказів зазначеним доводам. Матеріалами справи стверджується, що судова повістка про розгляд справи в суді першої інстанції 30.07.2013р. ОСОБА_7 була отримана 23.07.2013р. (а.с.23), тобто строки, встановлені ч.4ст.74 ЦПК України, не порушено та матеріали справи не містять доказів її доводів щодо зайнятості представника в іншому судовому процесі.

Доводи апелянта щодо недоведеності чинення нею перешкод позивачу у користуванні будинком, неспроможні, оскільки відповідач і в теперішній час проживає у будинку, придбаному позивачем за договором купівлі-продажу.

Конституцією України(ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386, 391 ЦК. Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК та ст.150 ЖК України, які передбачають

3

право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом. Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тобто, підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і суб'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Неспроможні і посилання представника апелянта в засіданні апеляційного суду на положення ч.4ст.109 ЖК України та не направлення іпотекодержателем або новим власником письмової вимоги ОСОБА_7 добровільно звільнити житловий будинок, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки - спірний житловий будинок проведено за рішенням суду та на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у виконання цього рішення; зазначеними представником апелянта положеннями вказаної норми права регулюються правовідносини щодо звільнення житлового будинку його мешканцями при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду та не мають правового значенні для вирішення даного спору.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П.

Судді: