Головуючий суду 1 інстанції - Юхимук Р. С.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 428/4328/13-ц

Провадження № 22ц/782/3882/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Заіки В. В., Дмитрієвої Л. Д.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення без надання іншого житла та зняття з реєстраційного обліку та за позовом третіх осіб зі сторони позивача, що заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, - ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про виселення та зобов'язання не перешкоджати будь-яким чином у користуванні квартирою, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила суд виселити ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй та її родичам, без надання іншого житлового приміщення та зняти його з реєстраційного обліку.

У липні 2013 року треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з самостійними вимогами до ОСОБА_2, в якому просили суд виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати його не перешкоджати будь-яким чином у користуванні вищевказаною квартирою.

Оскаржуваним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково, а позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задоволені в повному обсязі. Суд виселив ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; зобов'язав ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні вищевказаною квартирою. У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду не згоден, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, а позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково, відмовивши їм у задоволенні позовних вимог про виселення його з житлового приміщення та задовольнивши їх позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що спірна квартира була набута у власність позивачем та третіми особами на підставі договору міни від 19 березня 2011 року (а. с. 4-5), тобто міни на квартиру, яка належала позивачу та третім особам на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29 грудня 1994 року фондом комунального майна в результаті приватизації, на підставі чого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України дійшов висновку про те, що частка квартири ОСОБА_3 є її особистою приватною власністю, яка була набута нею до укладення шлюбу з відповідачем, а тому ця частка не є і не може бути спільною сумісною власністю подружжя. При цьому суд враховував, що посилання ОСОБА_2 на те, що між ним, позивачем і третіми особами був укладений договір найму жилого приміщення на невизначений строк не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

З урахуванням цього, а також того, що відповідач вже не є членом сім'ї позивача, але продовжує проживати у спірній квартирі і тим самим перешкоджає позивачу та третім особам у користуванні своєю власністю, суд на підставі ст. ст. 57, 59 та ст. 48 Закону України «Про власність» дійшов висновку, що позовні вимоги позивача та третіх осіб в частині усунення перешкод у користуванні власністю (квартирою) підлягають задоволенню шляхом виселення відповідача із зазначеної квартири.

Враховуючи те, що висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону і не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: