УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1061/13Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"08" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 4538,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Банком та ОСОБА_6 04 грудня 2006 року укладений кредитний договір № 002-11995-041206, за яким відповідач отримав грошові кошти у сумі 3279,94 грн. на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном повернення 03 грудня 2008 року. Однак, відповідач кредитні зобов'язання порушив, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції з огляду на правила ст. 599 ЦК України помилково застосував наслідки спливу позовної давності і відмовив у позові, оскільки Умовами кредитного договору передбачено, що договір діє до повного його виконання.

Також апелянт посилається на правила ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідно якої якщо строк (дата) виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати її виконання у будь- який час.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що кредит виплатив, з доводами апеляційної скарги не згоден і просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Будучи повідомлені про розгляд справи належним чином про що свідчать повідомлення, зокрема ПАТ «Дельта Банк» - отримав 01.10.2013 року та представник апелянта 27.09.2013 та 3.10.2013 року, сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, тому судове засідання проведене тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Банком та ОСОБА_6 04 грудня 2006 року укладений кредитний договір № 002-11995-041206, за яким відповідач отримав грошові кошти у сумі 3279,94 грн. з оплатою 5 % річних строком на 24 місяці та кінцевим терміном повернення 03 грудня 2008 року.

Відповідно до положень 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що 04 грудня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір строком на 24 місяці з кінцевим терміном повернення 03 грудня 2008 року. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушив, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка згідно наданого Банком розрахунку становить 4538,38 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 2752,51 грн., заборгованості зі сплати процентів - 121,51 грн., заборгованість зі сплати комісії - 1664,36 грн. З підстав пропуску позивачем позовної давності суд першої інстанції, враховуючи положення ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", відмовив у задоволенні позову.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.ст. 256, 257 ЦК України). Відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснив, що з урахуванням п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до п. 23 ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно п. 1.2 Кредитного договору кредит надається на 24 місяців, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше 03 грудня 2008 року.

При цьому ціль надання кредиту є придбання продукції, тобто кредитний договір є споживчим. (а.с. 9.10)

Отже, з 04 грудня 2008 року позивачу мало бути відомо про порушення його прав і саме з цього часу почався перебіг позовної давності. Відомості про перерив строку позовної давності матеріали справи не містять.

Проте, як вбачається з матеріалів справи Банк звернувся до суду з позовом лише 22 квітня 2013 року тобто з пропуском позовної давності.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові з підстав спливу позовної давності.

Підстав для застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України, відповідно до якої якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту, судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково застосував наслідки спливу позовної давності і відмовив у позові в силу того, що відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, є неспроможними, оскільки законодавець не пов'язує з вказаними обставинами перебіг позовної давності.

Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду посилання апелянта на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України оскільки умовами договором встановлені певні строки виконання всіх зобов'язань за договором (п. 1.2).

З огляду на це є неспроможними посилання Банку на п. 10.1. Кредитного договору, оскільки п. 1.2 Кредитного договору встановлено, що кредит надається на 24 місяців, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше 03 грудня 2008 року, а згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки кредитним договором встановлені строки виконання зобов'язань з боку відповідача та кінцевий термін повернення кредиту, неповернення кредиту та несплата інших платежів по договору у вказаний строк є порушенням умов договору і саме з цього часу почався перебіг позовної давності.

Положення пункту 10.1 Кредитного договору про строк дії договору вищенаведеного не спростовує.

Таким чином доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді О.В. Самойлова А.П. Приходченко