РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/886/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"01" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди) у розмірі 18420 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з вини відповідача трапилася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП), у якій був пошкоджений автомобіль позивача - Geely державний номер НОМЕР_1, який останній використовує для здійснення підприємницької діяльності в якості таксі. У зв'язку з виникненням внаслідок ДТП необхідності ремонту вказаного автомобіля позивач не здійснював перевезення пасажирів на таксі з 08 жовтня 2012року по 08 січня 2013 року і не отримав дохід у розмірі 18420 грн., який і просить стягнути як упущену вигоду.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 травня 2013 року позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 18420 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду його скасувати та ухвалити нове.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення про відшкодування упущеної вимоги, суд першої інстанції мав врахувати період року, у якому здійснювався ремонт автомобілю і визначити розмір упущеної вигоди, виходячи з доходів відповідача, отриманих з аналогічного періоду попереднього року. Однак, суд першої інстанції визначаючи розмір шкоди за основу взяв доходи, отримані в місці, які входять до курортного сезону, незважаючи на те, що ремонт автомобіля здійснювався у місяцях, які до такого сезону не входять. З урахуванням наведеного, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове з урахуванням доходів позивача за аналогічний період часу попереднього року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як беззаперечно встановлено судом ОСОБА_6 є власником автомобілю Geely державний номер НОМЕР_1.

25 вересня 2012 року на перехресті вулиць Сімферопольське шосе і Бойова з вини ОСОБА_7, який керував автомобілем Ford Tourneo Connet, державний номер НОМЕР_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій автомобіль позивача був пошкоджений.

З 08 жовтня 2012року по 08 січня 2013 року здійснювався відновлювальний ремонт автомобіля Geely державний номер НОМЕР_1 у зв'язку з чим не використовувався.

У вказаний період позивач у зв'язку з пошкодженням автомобіля, будучі приватним підприємцем, діяльність з перевезення пасажирів не здійснював.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок пошкодження автомобіля позивача у зв'язку з ДТП за вини відповідача, ОСОБА_6 під час ремонту транспортного засобу не здійснював підприємницьку діяльність протягом трьох місяців, тому з відповідача на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню упущена вигода у розмірі 18420 грн.

Повністю з таким висновком колегія суддів погодитись не може, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем (а.с. 13) і надає послуги з внутрішнього перевезення пасажирів на таксі (ліцензія НОМЕР_4 від 15 червня 2012 року (а.с. 10), ліцензійна картка НОМЕР_5 на автомобіль Geely державний номер НОМЕР_1 (а.с. 12).

Отже, виходячи з того, що автомобіль позивача з 08 жовтня 2012 року по 08 січня 2013 року не використовувався у вищенаведених цілях з вини ОСОБА_7, якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України, у зв'язку з чим позивач не отримав за вказаний період дохід, яки би міг реально отримати за звичайних обставин, суд першої інстанції дійшов правильному висновку про те, що з відповідача на користь ОСОБА_6 за вищезазначений період підлягає стягненню упущена вигода.

Разом з тим колегія суддів не може погодитись з визначенням розміру упущеної вигоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, суд першої інстанції, визначаючи розмір вказаних збитків, виходив з того, що позивач отримав та задекларував за попередні п'ять місяців роботи як приватний підприємець 30700 грн., тобто середньомісячно 6140 грн. доходу, який і підлягає стягненню за спірний період, взявши доходи позивача, відображені ним у податковій Декларації.

Однак, такого висновку суд дійшов без з'ясування фактичних обставин справи.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Податковим Кодексом України звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (ст. 46 ПК України).

Відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів, у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.

Згідно п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Зі змісту вищенаведених норм та Книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість випливає, що дохід відображений у вказаній Книзі та Декларації становить скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати без врахування витрат, які суб'єкт підприємницької діяльності несе у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.

Між тим, у ст. 22 ЦК України йдеться про упущену вигоду, тобто в даному випадку сума збитку має складати суму прибутку (різниця між отриманим доходом та витратами), якій би міг отримати позивач за звичайними обставинами.

Таким чином при визначенні суми збитків, суд першої інстанції мав з'ясувати суму витрат, які позивач несе при здійсненні господарської діяльності.

Однак суд першої інстанції вищенаведене до уваги не взяв та вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України і п. 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України не виконав, що призвело до неправильного визначення розміру збитків, що підлягають стягненню.

Суд першої інстанції пославшись на декларації про дохід, подані позивачем, книгу обліку доходів платників єдиного податку ПП ОСОБА_6 не дослідив та для визначення дійсних доходів позивача не з'ясував розмір його витрат на впровадження господарської діяльності.

Під час з'ясування вищезазначених обставин апеляційним судом на підставі положень ч.2 ст. 303 ЦПК України позивачем надана книга доходів платників єдиного податку ПП ОСОБА_6 та розрахунок вищезазначених витрат, який не був спростований відповідачем.

Згідно книги обліку доходів платників єдиного податку ПП ОСОБА_6(копія якої приєднана до матеріалів справи) у період здійснення господарської діяльності з травня до вересня 2012 року включно останнім за надані послуги з перевезення отримано 23035 грн.

Відповідно до розрахунку, зробленого позивачем та не спростованого відповідачем, понесені витрати позивача як СПД у зв'язку з провадженням господарської діяльності склали: у травні - 440 грн., у червні 1320 грн., у липні 1540 грн., у серпні 1650 грн., у вересні 528 грн.

З урахуванням наведеного середньомісячний дохід позивача у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності ( з урахуванням витрат, понесених на її провадження) становить 3304 грн. 40 коп.

Таким чином, з відповідача на користь ОСОБА_6 стягненню підлягає сума упущеної вигоди у розмірі 10534,20 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав визначити розмір упущеної вигоди виходячи з доходів отриманих позивачем при здійсненні підприємницької діяльності за аналогічний період попереднього року (жовтень-грудень) не можна визнати обґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює вищезазначену діяльність з перевезення пасажирів з 30 травня 2012 року (а.с. 10). Відомості про отримання доходу позивачем від вказаної діяльності до вказаного часу, зокрема за 2011 рік відсутні.

Твердження апелянта про необхідність врахування часу року коли здійснювався ремонт автомобіля не можна визнати обґрунтованими, оскільки визначаючи розмір упущеної вигоди, врахуванню підлягає середньомісячний дохід позивача, отриманий за місяці, що передували ДТП.

Відповідно до положень ч.2 ст.84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Однак, суд першої інстанції вирішуючи питання про розподіл судових витрат на врахував вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», стягнувши з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правову допомогу 2000 гривень.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду в частині визначення розміру майнової шкоди та судових витрат.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням правил ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно якої якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та положень ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», у відшкодування судових витрат (витрат на правову допомогу та судового збору) на користь позивача з ОСОБА_7 підлягає стягненню 481,03 грн.(участь особи, яка надає правову допомогу - 1 час 20 мін., граничний розмір - 611,73 грн.; (611,73+229,4)х 10534,2:18420=481,03грн.)).

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 травня 2013 року - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 травня 2013 року в частині визначення розміру майнової шкоди та судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 - змінити.

Визначити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування майнової шкоди у розмірі - 10534 (десять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 20 коп.

Визначити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат у розмірі - 481 (чотирьохсот вісімдесят однієї) грн. 03 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді Самойлова О.В. А.П. Приходченко