ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 жовтня 2013 р. Справа №801/9284/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габової Н.Г., за участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування рішень № Ф-611 від 10.05.2013 року, № Ф-1533 від 06.08.2013 року.

Адміністративний позов мотивований тим, що позивач в травні та серпні 2013 року отримав від Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим вимоги № Ф-611 від 10.05.2013 року, № Ф-1533 від 06.08.2013 року, якими позивачу нараховані суми єдиного внеску за 1 та 2 квартал 2013 року у сумі 1194,03 гривень за кожний квартал.

Але позивач вважає, що він звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки обов'язок сплачувати такий внесок виникає в нього лише після початку здійснення підприємницької діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2013 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2013 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, та з 12.12.2012 року перебуває на обліку в ДПІ в м. Керчі як платник єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в УПФУ м. Керч АРК у якості платника єдиного внеску.

Судом встановлено, що УПФУ в м. Керч АР Крим в травні 2013 року надіслало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вимогу № Ф-611 від 10.05.20103 року, якою позивачу нарахований єдиний внесок за 1 квартал 2013 року в сумі 1194,03 гривень.

Також УПФУ в м. Керч АР Крим в серпні 2013 року надіслало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вимогу № Ф-1533 від 06.08.2013 року, якою позивачу нарахований єдиний внесок за 2 квартал 2013 року в сумі 1194,03 гривень.

Зазначені вимоги були направлені позивачу відповідно до ст. 25 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника.

Позивач з вказаними вимогами не погодився та звернувся до УПФУ в м. Керч АР Крим зі скаргами щодо скасування вимоги № Ф-611 від 10.05.2013 року.

28.05.2013 року УПФУ в м. Керч АР Крим за вих. № 8063/04-02 було прийнято рішення, щодо розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 з якого вбачається що вимога по сплаті боргу від 10.05.2013 року № Ф-611залишена без змін, а дана скарга залишена без задоволення. Дане рішення було направлено позивачу.

Судом встановлено, що позивач звернувся до УПФУ в м. Керч АР Крим зі скаргою про скасування вимоги № Ф-1533 від 06.08.2013 року.

20.08.2013 року УПФУ в м. Керч АР Крим за вих. № 13611/04-02 було прийнято рішення, щодо розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 з якого вбачається що вимога по сплаті боргу від 06.08.2013 року № Ф-1533 залишена без змін, а дана скарга залишена без задоволення. Дане рішення було направлено позивачу.

Аналогічні рішення були прийняті ГУПФУ в АРК 20.06.2013 року та 20.09.2013 року та Пенсійним фондом України 04.09.2013 РОКУ № 23208/09-10.

Позивач, не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, що діяла на момент формування вимоги про сплату недоїмки, до узгоджується) (далі - Закон) запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, згідно з. п.4. ч. 1 ст. 4 Закону - платниками єдиного внеску серед іншого визначені фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які брали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 11 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7% визначеної бази нарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний рік, а з 13.10.2012 року (в редакції Закону України від 18.09.2012 № 5292-ІУ "Про внесення змін до статей 9 і 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне пенсійне страхування") фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Для платників, фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно з приписами ст. 1 Закону мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до п. 3,4 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (далі - Інструкція) для зазначених категорій платників, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7 % суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

При цьому, відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік у місячному розмірі: з 1січня - 1147 грн., з 1 грудня - 1218 грн.

Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2013 році у місячному розмірі становить: з 1 січня - 398.01 грн. (1147 грн. х 34.7%), з 1 грудня-422.65 грн. (1218 грн. х 34.7%).

Таким чином, суд зазначає , що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим правомірно розрахована саму єдиного внеску позивачу за 1 квартал 2013 року в сумі 1194,03 грн. та за 2 квартал 2013 року в сумі 1194,03 гривень.

Перевіряючи доводи позивача, що він не здійснює підприємницьку діяльність, а тому він не зобовязаний сплачувати єдиний внесок за 1 та 2 квартал 2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, а тому при визначенні обов'язку у особи сплачувати єдиний внесок необхідно керуватися вимогами Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" .

Посилання позивача на те, що він не є платником єдиного внеску, оскільки він в зазначений період не здійснював підприємницьку діяльність є помилковими. Як зазначено вище, вимоги норм діючого законодавства передбачають для зазначених категорії платників при обчисленні суми єдиного внеску встановлення її розміру, якій не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, у тому числі, незалежно від ведення діяльності.

Як раніше встановлено судом, позивач є платником єдиного внеску на підставі п.4. ч. 1 ст. 4 Закону, як фізична особа-підприємець, в тому числі та, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Відповідно ст. 5 Закону України № 2464 облік осіб, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Обов'язки платників єдиного внеску виникають:

- у осіб, зазначених в пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців) частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Таким чином, статтею 5 Закону чітко визначено, що обов'язки сплачувати єдиний внесок з початку провадження діяльності виникають для осіб, зазначених у п.4. ч.1 ст. 4 Закону, крім фізичних осіб-підприємців, тобто виключно для членів сімей фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Отже, для всіх інших осіб, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 Закону, тобто для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування обов'язок сплачувати єдиний внесок виникає на загальних підставах, тобто з моменту їх реєстрації.

Крім того, суд зазначає, що листом ПФУ від 29.03.2012 року № 7339/03-30 надані роз'яснення щодо платників єдиного податку 3 групи - оскільки у податковому (звітному) кварталі платники єдиного податку 3 групи знаходяться на спрощеній системі оподаткування та віднесені до платників єдиного податку. Єдиний внесок сплачується такими особами на загальних підставах, незалежно від розміру отриманого доходу.

Таким чином, відповідач правомірно нарахував позивачу єдиний внесок за перший квартал та другий квартал 2013 року.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені цим Законом, обчислені територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, вважаються недоїмкою і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно ч. 4 ст. 25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів.

Відповідно п. 6.3 п. VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 року № 994/18289 органи Пенсійного фонду направляють платникам вимоги про сплату недоїмки, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Судом встановлено, що заборгованість позивача по сплаті єдиного внеску за 1 квартал 2013 року в розмірі 1194,03 гривень та за 2 квартал 2013 року в розмірі 1194,03 гривень не погашена.

Таким чином, суд зазначає , що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим правомірно сформовані та надіслані позивачу для узгодження вимоги про сплату недоїмки від 10.05.2013 року № Ф-611 та від 06.08.2013 року № 1533.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

У зв'язку зі складністю справи судом 14.10.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, 15.10.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя Трещова О.Р.