Справа № 183/5903/13-к

№ 1-кп/183/291/13

В И Р О К

іменем України

15.10.2013 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді Парфьонова Д.О.,

секретаря Нікітіної К.Є.,

за участю:

прокурора Васик М.М.,

потерпілої ОСОБА_1.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, розлученого, освіта середньо-спеціальна, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України, не судимого.

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-5167\06 від 08.09.2006 року, зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш 30 % від прожиткового мінімуму, починаючи з 21.12.2006 року, на користь його матері ОСОБА_1

Однак, ОСОБА_2, ігноруючи рішення суду, в період з червня 2010 року аліменти на утримання дитини не виплачував, інших видів допомоги на утримання дитини добровільно не надавав, цінних подарунків не дарував. З червня 2010 року обвинувачений має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини за червень 2010 року - 349 грн., липень 2010 року - 377 грн., серпень 2010 року - 377 грн., жовтень 2010 року - 377 грн., листопад 2010 року - 377 грн., грудень 2010 року - 377 грн., січень 2011 року - 378 грн., лютий 2011 року - 378 грн., березень 2011 року - 378 грн., квітень 2011 року - 378 грн., травень 2011 року - 378 грн., червень 2011 року - 378 грн., липень 2011 року - 378 грн., серпень 2011 року - 378 грн., вересень 2011 року - 378 грн., жовтень 2011 року - 378 грн., листопад 2011 року - 378 грн., грудень 2011 року - 378 грн., січень 2012 року - 407 грн., лютий 2012 року - 407 грн., березень 2012 року - 407 грн., квітень 2012 року - 444,49 грн., травень 2012 року - 444,49 грн., червень 2012 року - 444,49 грн., липень 2012 року - 453 грн., серпень 2012 року - 453 грн., вересень 2012 року - 453 грн., жовтень 2012 року - 453 грн., листопад 2012 року - 453 грн., грудень 2012 року - 453 грн., січень 2013 року - 429,82 грн. За означений період обвинуваченим сплачено у вересні 2010р. - 300 грн. Загальна сума заборгованості по аліментах за період з червня 2010р. по січень 2013р. за ОСОБА_2 за складає 12 544,59 гривень, що перевищує сукупну суму виплат за шість місяців відповідних платежів, та відповідно до примітки до статті 164 КК України має ознаки злісного ухилення.

ОСОБА_2 за вих. № В10/16282 від 07.08.2012 року, № В10/13400 від 04.07.2012 року, № В/10/16524 від 14.08.2012 року попереджений державним виконавцем про необхідність погасити заборгованість, а також про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, однак на попередження не реагував та продовжив злісно ухилятись від сплати коштів на утримання дитини.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину визнав частково, зазначив, що суми аліментів сплачував частково, з умовами сплати був ознайомлений, однак в зв`язку з тим, що аліменти повинен був сплачувати, як на користь дружини так і на користь дитини не міг визначитись, на які рахунки слід сплачувати. Причину несплати аліментів зазначив відсутність роботи. В судовому засіданні зазначив, що частково сплачував кошти, однак причини їх неперерахування потерпілій пояснити не зміг.

Крім часткового визнання ОСОБА_2 вини у скоєному злочині, його вина знайшла своє підтвердження дослідженими доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_1, наданими нею в судовому засіданні про те, що з ОСОБА_2 вони мають спільну дитину, на підставі рішення суду від 08.09.2006 року, він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менш 30 % від прожиткового мінімуму, починаючи з червня 2010 року, аліменти він не сплачував, та після її звернення до органів юстиції сплатив лише два рази - в вересні 2012 року в сумі 300 грн. та в березні 2013 року. Пояснила, що участі у вихованні дитини обвинувачений не приймав, цінних дарунків не дарував, грошей дитині не давав.

та письмовими доказами:

- рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № № 2-5167\06 від 08.09.2006 року та виконавчим листом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-5167/2006 від 01.02.2007 року згідно якого ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму, починаючи з 21.12.2006 року, на користь його матері ОСОБА_4 /а.к.п.53, 54/;

- довідкою-розрахунком суми заборгованості по аліментам від 17.09.2013р. №В10/9205, відповідно до якого загальна сума заборгованості по аліментам станом на 01.02.2013р. сумарно становить 26084,03 грн., з них за період, що досліджується 12544,59 грн. /а.к.п.37-38/;

- довідкою-розрахунком від від 25.09.2013р. № В10/9821 відповідно до якої заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р. по 31.01.2013р. становить 5702,29 грн. /а.к.п.51/;

- попередженнями № В10/16282 від 07.08.2012 року, № В10/13400 від 04.07.2012 року, № В/10/16524 від 14.08.2012 року, № б/н без дати, згідно яких ОСОБА_2 попереджений державним виконавцем про необхідність погасити заборгованість /а.к.п.59-62/;

Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновків, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Досліджуючи в судовому засіданні позицію ОСОБА_2 щодо сплати частини заборгованості, яку обвинувачений начебто сплачував через установу пошти, судом встановлено, що жодних доказів на підтвердження даного факту не надано. Довідку поштового відділення про неможливість надання даних про здійснені грошові перекази /а.к.п.63/ суд приймає до уваги, однак з урахуванням ст.ст.22, 85 КПК України не вважає таким, що беззаперечно підтверджує викладені обвинуваченим обставини щодо сплати заборгованості. З огляду на викладене, суд оцінює дану позицію, як обрану обвинуваченим позицію захисту.

При призначенні міри покарання ОСОБА_2 суд враховує особу обвинуваченого, який негативно характеризується за місцем свого проживання, не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається. Також суд враховує ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, який є злочином невеликої тяжкості, та те, що обвинувачений в силу ст.89 КК України не судимий, на обліку у лікарів фтизіатра, нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, яка пом'якшує покарання суд визначає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Санкцією ч. 1 ст. 164 КК України встановлено покарання у вигляді штрафу, громадських робіт, виправних робіт, обмеження волі та позбавлення волі. При встановлених судом обставинах даного кримінального провадження, суд вважає, що призначення покарання у вигляді штрафу, громадських робіт, виправних робіт не буде сприяти виправленню засудженого, а також запобігати вчиненню ним нових злочинів. При цьому суд також враховує думку потерпілої щодо суворого покарання для обвинуваченого.

Враховуючи ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу обвинуваченого, підстави, які пом'якшують та відсутність підстав які обтяжують покарання, враховуючи наслідки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі. При цьому суд вважає за можливе застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, оскільки призначення такого покарання відповідатиме особі обвинуваченого та меті призначеного покарання.

Майнові вимоги не заявлено. Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2, звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з`являтися до кримінально-виконавчої інспекції на реєстрацію.

Запобіжний захід не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Суддя Д.О. Парфьонов