Головуючий в 1 інстанції Єгорова О.В.

Доповідач Смєлік С.Г.

Категорія 26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.

суддів Смєлік С.Г., Жарової Ю.І.

при секретарі Біляєві М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу позивача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Мар'їнському районі Донецької області на рішення Калінінського районного суду міста Горлівки від 04 вересня 2013 року по справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Мар'їнському районі Донецької області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди шляхом стягнення регресних виплат,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівки 04 вересня 2013 року відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Мар'їнському районі Донецької області відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 страхових виплат у розмірі 72543,80 грн.

З рішенням не погодився позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Мар'їнському районі Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на фактичні обставини справи, а саме на те, що з вини ОСОБА_2 фондом тривалий час виплачуються страхові виплати дочці загиблого ОСОБА_3, то відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою , має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Вважає рішенням суду неправильним та просив скасувати його, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача означену суму.

Сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи -телефонограмами в судове засідання не з»явилися, що відповідно частини 2 ст. 305 ЦПК України, не є перешкодою у розгляді справи.

Вислухавши суддю-доповідача. перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи. апеляційний суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 72 543,80 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в порядку права зворотньої вимоги, мотивуючи вимоги тим, що вироком Павлоградського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2004 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, наслідком якого стала смерть водія зустрічного автомобіля ОСОБА_3 Оскільки під час ДТП ОСОБА_3 виконував трудові обов»язки, родині останнього : дружині та неповнолітній доньці були призначені страхові виплати, які відшкодовуються дотепер позивачем. Враховуючи, що за період з 01.08.2006 року по 01.03.2013 року родині загиблого ОСОБА_3 були сплачені страхові виплати у загальній сумі 60 693,80 гривень, крім того, позивачем була відшкодована сума пенсії по втраті годувальника станом на 01.02.2013 р. у сумі 12 300 гривень, посилаючись на положення ст. 1191 ЦК України позивач вважає, що наявні підстави для стягнення вказаних сум з відповідача в порядку зворотної вимоги.

Частина 1 ст. 1191 ЦК України, яка знаходиться у главі 82 Цивільного кодексу регулює відносини щодо відшкодування шкоди передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правовідносини, які виникли за встановлених обставин регулюються нормами глави 67 ЦК України. « Страхування» та безпосередньо Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ( далі - Закон № 1105-Х1V )

Як зазначено у Преамбулі Закону № 1105-ХІV страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Статтею 5 Закону № 1105-ХІ V визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням »мов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Аналізуючи чинне законодавство про страхування, насамперед Закон України № 1105-ХІV, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що страховик- у даному випадку фонд соціального страхування не має права на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум оскільки сфера дії Закону № 1105-ХІУ поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика. Цим законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як страховика з іншими особами, відповідальними за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю застрахованої особи, то до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ЦК України щодо страхування.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства та основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Керуючись ст.ст.303,307,308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХ В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Мар'їнському районі Донецької області відхилити.

Рішення Калінінського районного суду міста Горлівки від 04 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді