Справа № 2-60/12 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.

Провадження № 22-ц/780/4386/13 Доповідач у 2 інстанції Іванова

Категорія 44 15.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Яворського М.А., Антоненко В.І.

при секретарі - Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04.06.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та торгівельним павільйоном та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власності та земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та торгівельним павільйоном шляхом знесення самовільної споруди, збудованої відповідачем.

В обґрунтування своїх вимог послався на те, що він є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0101 га, на якій він встановив тимчасовий торговельний павільйон. Його суміжним сусідом є відповідач ОСОБА_2, який є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 та який почав будувати без відповідного дозволу фактично поруч з його парканом будівлю, порушуючи будівельні норми. Відповідач чинить йому перешкоди у користуванні його земельною ділянкою та парканом. Він не може повноцінно користуватися своєю земельною ділянкою, оскільки котлован під будівлею відповідача обвалився, відбувся зсув верхнього шару грунту його земельної ділянки, що в свою чергу зруйнувало стіну його капітального паркану, яким огороджена територія його приватної земельної ділянки.

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку з діями відповідача у нього виникла проблема в користуванні торговим павільйоном для санітарно-пожежного обслуговування, оскільки ці норми виконати неможливо через протиправні дії відповідача.

В подальшому, під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги та просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та тимчасовим торговельним павільйоном, шляхом примусу ОСОБА_2 негайного облаштування на будівлі в даний час (до її знесення) снігоутримувачів по периметру даху будівлі, сніговідводів та ливнестоків в бік земельної ділянки відповідача, відмостки по периметру будівлі з нахилом на ділянку відповідача, зменшити висоту будівлі до 6 метрів висоти.

Відповідач ОСОБА_2 в лютому 2011 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, яким в свою чергу просив усунути перешкоди в користуванні своєю власністю та земельною ділянкою, щляхом знесення самовільно побудованої стіни та звільнення межі земельної ділянки від будівельних матеріалів.

Посилався на те, що згідно договору купівлі-продажу від 16.05.1996 року, він є власником незакінченого будівництвом будинку в м. Ірпені Київської області по АДРЕСА_2. Оскільки незакінчений будівництвом будинок був розміщений на земельній ділянці загальною площею 315 кв. м., наданій попередньому власнику згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 323/1 від 29 грудня 1992 року, вважає, що відповідно до ст. 377 ЦК України до нього перейшло право користування даною земельною ділянкою.

Далі вказує, що рішенням виконавчого комітету Ірпінської імської ради № 190/2 від 29.07.2003 року йому дозволено будівництво гаража розміром 2,60 х 5,90 х 6,00 х 6,00, зблокованого з житловим будинком в м. Ірпені по АДРЕСА_2; згідно якого виробничо-технічним бюро по контролю за станом благоустрою міста та селищ був виданий ордер на будівельні роботи за умови проведеного попереднього узгодження з відповідними службами. Вважає, що він не порушив норм земельного законодавства при будівництві споруд на землі, що перебуває в його користуванні.

Натомість відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1, як суміжний землекористувач, використовує земельну ділянку, що перебуває у його власності, не за цільовим призначенням, оскільки на ділянці наданій для будівництва житла, він розмістив торгівельний павільйон без належного для того дозволу. Крім того, розміщення позивачем капітальної стіни висотою понад 3 метри на межі їх земельних ділянок спричиняє йому перешкоди в користуванні землею та будинком.

Внаслідок порушення інсоляції, стіна його будинку постійно перебуває в вологому стані, він позбавлений можливості використовувати земельну ділянку вздовж стіни.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2013 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 - суд відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови задоволення його позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині залишити рішення без змін. В обґрунтування своєї скарги послалася на те, що судом не надана оцінка висновку експерта в частині зменшення освітлення його земельної ділянки, порушення ОСОБА_2 будівельних норм щодо пожежної безпеки, облаштування лівнестоків та відмосток.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню.

Згідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону у повному обсязі виконано.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по вул. Озерна, 2-а у м Ірпені, площею 0,0101 га. Згідно Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 26.07.2002 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 27.08.2002 року № 195/6 було прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом тимчасовий торговельний павільйон в АДРЕСА_1 підприємця ОСОБА_1 загальною площею 26,80 кв. м., торговою площею 26,80 кв. м., розміром 6,25 x 4,30 м.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 16 травня 1996 року ОСОБА_2 купив у ОСОБА_4 житловий будинок, незакінчений будівництвом готовністю 54% за адресою м. Ірпінь, АДРЕСА_2.

Відповідно до рішення № 323/1 від 29 грудня 1992 року виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів попередньому власнику ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку пл. 315 кв. м. із земель Держземфонду для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2.

Згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 190/3 від 29.07.2003 року ОСОБА_2 було дозволено будівництво гаража розміром 2,60 x 5,90 x 6,00 x 6,00 зблокованого з житловим будинком і у травні 2010 року виробничо-технічним бюро по контролю за станом благоустрою міста і селищ виконавчого комітету Ірпінської міської ради ОСОБА_2 був наданий ордер на проведення робіт з будівництва добудови до житлового будинку відповідно до зазначеного рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради, який погоджений з відповідними установами.

З припису № 43 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 12 травня 2010 року вбачається, що ОСОБА_2 розпочав будувати добудову до житлового будинку розм. 2,5 х 9,5 +9,0 х 9,8 м без відповідної затвердженої проектної документації, розробленої у встановленому законодавством порядку та йому запропоновано терміново припинити будівництво до одержання відповідного дозволу та усунути виявлені порушення.

Крім того, встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради від 16.06.2011 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0374 га за адресою м. Ірпінь, АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, у даній справі є обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили і відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Так, рішенням Іранського міського суду Київської області від 27 жовтня 2011 року позов прокурора міста Ірпеня в інтересах виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_2 про знесення самовільно побудованої будівлі залишено без задоволення.

Даним рішенням встановлено, що при здійсненні добудови до будинку, незакінченому будівництвом готовністю 54% за адресою м. Ірпінь, АДРЕСА_2 не знайшло підтвердження, що відповідачем порушені норми та правила ДБН, що спірний будинок розташований на червоній лінії по АДРЕСА_1 і що будівництво порушує права інших осіб.

Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції, виходив з того, що самовільна споруда ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 в м. Ірпінь не перешкоджає користуванню земельною ділянкою та торгівельним павільйоном ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_2 також не довів, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні ним власністю та земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З огляду на наведене, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування вправі заявити позов про знесення самочинного будівництва лише в разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил.

Таким чином, суд першої інстанції установивши, що істотного порушення будівельних норм і правил в будівництві ОСОБА_2 не вбачається, права сторін їх діями не порушені, при цьому рішенням суду, яке набрало чинності за позовом прокурора міста Ірпеня в інтересах виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_2 про знесення самовільно побудованої будівлі, його вимоги залишено без задоволення - прийняв законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовів.

За таких обставин, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції є правильним і ґрунтуються на повно встановлених та належним чином досліджених обставинах справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04.06.2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :