Судове рішення #326420
9/225-3573

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2006 р.

Справа № 9/225-3573


Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"Західна молочна група" вул. Грушевського, 30/173б, м.Луцьк, Волинська область,43000           


до відповідача-1:  Державної виконавчої служби у м.Тернополі вул. Київська, 3а, м.Тернопіль,46001            

до відповідача-2: Відділення державного казначейства у м. Тернополі, бульв. Т. Шевченка, 3, м. Тернопіль, правонаступник якого Управління державного казначейства у м. Тернополі

позивача:    Урина Н.Ф., доручення №  2  від 29.09.2006 р.

відповідача1: Коваль Ю.О., наказ № 115/К від 01.11.2006 р.

                      Кріль О.І., доручення № 19/41730 від 23.10.2006 р.

відповідача-2  не з’явився ,

роз’яснивши  у розпочатому судовому засіданні  представникам сторін  права та обов’язки  учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22,  29  ГПК  України,

встановив:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім “Західна молочна група”, м. Луцьк,  звернувся 12.09.2006 р.  з позовом до Державної виконавчої служби у м. Тернополі № 2, м. Тернопіль, про стягнення 3 091,34 грн. за завдану бездіяльністю відповідача шкоду. Суд залучив  ухвалою  від  18.09.2006 р.  залучи в до участі у справі  в якості   відповіача-2   Відділення   державного казначейства  у .м Тернополі , враховуючи   постанову  Пленуму Верховного Суду  України від  26.12.2003 р. № 14 „Про практику  розгляду сулами  скарг на рішення,  дії або бездіяльність  органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень у часників  виконавчого провадження.

Обгрунтовуючи позов, Позивач посилається те, що 10 грудня 2004 р. Тернопільським  міськрайонним судом  видано виконавчий лист           № 2-5964 про стягнення з гр. Врубель Н.Р., м. Тернопіль, на користь ТзОВ “Торговий Дім “Західна молочна група”, м. Луцьк,  3094,34 грн.  на відшкодування  завданої шкоди.


Але,  вважає  Позивач, державним виконавцем було допущено бездіяльність  при примусовому виконанні  виконавчого  листа Тернопільського міськрайсуду, що призвело  до   ухилення боржника  від виконання рішення суду,  зміну  боржником  місця проживання  та неможливості стягнення    з боржника  3091,34 грн. на вдшкодування   завданої шкоди   


Як стверджує Позивач,   бездіяльність  Відповідача  є доведеною Тернопільським міськрайонним судом ,   оскільки     за результатами розгляду   скарги на бездіяльність державного виконавця Кльоца М.М.  04.04.2005 р. Тернопільський міськрайонний суд  виніс ухвалу по справі № 2-2145/06, якою визнав бездіяльність державного виконавця Кльоц Михайла Михайловича Державної виконавчої служби м. Тернополя № 2 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-5964/04, виданого Тернопільським міськрайонним судом 10.12.2004 р.

Спираючись на  положення  ст.ст. 1166, 11 67  ЦК України,   та на ту обставину, що   Тернопільським міськрайонним судом визнано  бездіяльність   Відповідача   як протиправної  поведінки, що  завдала  шкоди Позивачу у розмірі 3091,34 грн. ,  з яких : 3040,34 грн.  заподіяної шкоди  Товариству   громадянкою  Врубель  Г.Р.,   та 51 грн.  витрат,  понесених   Товариством  при  сплаті державного мита, Позивач  задовольнити його  вимоги до Державної виконавчої служби у м. Тернополі №2. .  


Ухвалою від  18.09.2006 р. порушено провадження  та призначено розгляд справи на    10:00 год. 02 жовтня  2006 р.У зв’язку з  відрядженням судді Кропивної Л.В. розгляд справи відкладався до 14-45  год. 23 жовтня 2006 р.

У судовому засіданні 23.10.2006 р. представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та додатково наддав  письмові поясненя по суті позовних вимог .

Представники Відповідача заперечили проти позову з тих підстав, що ,як  вони пояснили суду ,   відсутній причинно-наслідковий зв’язок  між зміною  місця проживання      боржника та виконанням   державним  виконавцем   ДВС виконавчого документу суду.

На підставі ст. 77 ГПК  України  розгляд справи відкладався до 11-00 год. 24.11.2006 р.  для надання можливості відповідачу ознайомитись з матеріалами справи  та підготувати відзив на позов.

В судовому засіданні 24.11.2006 р. представник відповідача подав клопотання                          № 19/44815-11 від 23.11.2006 р. про зупинення провадження по справі  до розгляду апеляційним судом Тернопільської області скарги на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду . З ним не погоджується представник Позивача,  вказуючи на те, що   подання скарги на  ухвалу   суду першої інстанції   не означає  порушення  стосовно  неї  апеляційного провадження .

Розглянувши    клопотання  Відповідача, заслухавши   доводи представників    сторін, суд не знаходить  підстав для зупинення  провадження у справі,  оскільки  на момент  подання клопотання відсутні докази  того, що   апеляційний суд  Тернопільської області  дав згоду на  розгляд апеляційної скарги.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив, що позов не  підлягає   до задоволення , враховуючи наступне.

У відповідності до ч. 1  1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

 Водночас,   відповідно  до ч.  4.  цієї статі   передбачено , що шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.


Протиправною , цивільне право вважає   поведінку   ,  якщо особа  ,  по-перше,  порушує норму права,   і , по-друге   одночасно порушує   суб’єктивне   право  конкретної особи ,  в результаті чого порушуються норми  об’єктивного права на  захист належного їй  майна    і одночасно  суб’єктивне  право  потерпілого  на  можливість здійснювати  правомочності власника   стосовно  майна.

Бездіяльність  є тоді протиправною, коли  особа  мала обов’язок  вчинити певну дію, але не зробила цього.   

Позатим, Тернопільським  міськрайонним  судом ,як випливає з резолютивної частини  ухвали від 04.04.2006 р. (н по справі    № 2-2145/06,   визнано   бездіяльність  державного  виконавця Кльош Михайла Михайловича Державної виконавчої служби  м. Тернополя, № 2  при примусовому виконані  виконавчого листа № 2 -5964/04, виданого Тернопільським  місьрайонним судом 10.12.2004 р.,  без зазначення на те,   чи є така бездіяльність  протиправною.

Крім того,   у мотивувальній частині  ухвали , Тернопільський  міськрайонний суд вказав,  що  „судом не встановлено  порушення права скаржника , тому   суд вважає, що  скарга ТОВ „Торів дім „Західна молочна група”  на бездіяльність  державного  виконавця  підлягає   до задоволення”.  

 Частиною   2.  ст. 11 Закону України „Про судоустрій України”   встановлено:  судові рішення,  що набрали законної сили, є обов'язковими до  виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

Виконавче   провадження    ,   визначається у ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження”   , як     завершальна   стадія  судового провадження та примусового  виконання рішень інших органів (посадових осіб) , і  є   сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню  {  Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 25-218/802-3668 ( v3668500-06 ) від 15.03.2006 }

Відповідно до  ч. 1 ст. 2   Закону  України „Про виконавче провадження”  примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України,  завданням якої   виконавчої  служби є своєчасне,  повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом ( ч. 2 ст. 1 Закону України „Про Державну виконавчу службу в Україні” .

Згідно  з ч. 3 ст.  11 Закону України   „Про Державну виконавчу службу в Україні” шкода, заподіяна  державним  виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. ( Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N v0271555-03 ( v0269555-03 ) від 10.07.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року ).

Позивач стверджує, що  бездіяльністю  державного виконавця  завдано шкоди   його майновим інтересам ,  оскільки   боржник  у виконавчому провадженні     - громадянка  Врубель  Г.Р  змінила місце  проживання   та  призвело до неможливості стягнення з неї   присудженого судом.

Однак, такі  його доводи   суд оцінює критично,  оскільки   та обставина,  що рішення суду виконується примусово,  не звільняє боржника  від  зобов’язання  виконувати законне судове рішення.

Застосувавши  юрисдикційну форму захисту  своїх  цивільних прав,   порушених гр. Врубель Г.Р., Товариство  тим  самим   реалізувало   свої матеріально-правові вимоги у формі позову  до конкретного  суб’єкта. Тому, перевід     обов’язку  Відповідача   на  Державну виконавчу службу, яка   здійснює примусове виконання судового рішення ,  не відповідає  приписами ст.   11 Закону України „Про судоустрій України” .

Крім того,  бездіяльність   державного виконавця не   визнана  міськрайонним  судом  протиправною . Більше  того, виконавчий лист був скерований до державної виконавчої служби у Теребовлянському районі для виконання по  територіальності,  відтак,   примусове   виконання рішення суду  та судове провадження по спору між товариством   з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім “Західна молочна група” та гр.. Врубель  Г..Р.   не може вважатися закінченим.  


 Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача  по справі.


Враховуючи ту обставину,  що  згідно  наказу  № 560од  від 24.07.2006 р.  , про що  суд був повідомлений Відповідачем-2,   Відділення  Державного казначейства  у м. Тернополі,  м. Тернопіль ,  бул. Т. Шевченка, 3 , було реорганізовано,  і тому  , як сторона у процесі,      вибула із спірного  правовідношення,  суд ,  в порядку ст. 25    замінює Відділення Державного казначейства  у м. Тернополі,  м. Тернопіль , його правонаступником –Управлінням  державного  казначейства у м. Тернополі.

З огляду на викладене, , керуючись ст. 22,25 ,33, 34, 49, 82-84, 85, ГПК України, ст.ст. 4, 11, 22, 1166  ЦК України, п. 2  Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. “”Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, п. 5 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/795 від 29.12.2000 р. “Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій” , господарський суд


Вирішив:


1.  Замінити  Відділення  Державного казначейства  у м. Тернополі,  м. Тернопіль ,  бул. Т. Шевченка, 3 ,  його  правонаступником –Управлінням  державного  казначейства у                        м. Тернополі,

2. У задоволенні позову відмовити .

         

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 08 грудня 2006 р., через місцевий господарський суд.



 


Суддя                                                                                          Л.В. Кропивна

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація