ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 р. | Справа № 7/219-3387 |
16 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
Розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства „Крос-2003”, м. Тернопіль, вул. Коцюбинського, 5а/1, 46000
до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003
за участю представників сторін:
позивача: Колодій Сергій Богданович –довіреність від 18.08.06р.;
Недошитко Олег Іванович –довіреність від 31.08.06р.;
відповідача: Хома Ірина Остапівна –довіреність № 17144/7/10-015 від 16.03.06р..
Суть справи:
Приватне підприємство „Крос-2003” звернулося з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 000082306/3/49759 та № 0000012306/3/49760 від 09.08.2006р. прийнятих Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, якими підприємству зменшено бюджетне відшкодування на суму 72453 грн. та визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 3906 грн..
Представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
В засіданні з 12.10.2006р. по 31.10.2006р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалися перерви для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт виїзної позапланової документальної перевірки № 1699/23-323/32386985 від 22.02.2006р. проведеної на предмет правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.09.2005р. по 31.10.2005р., яким встановлено факти порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим підприємству правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено податкове зобов’язання по податку та штрафних санкціях.
Представником відповідача, в процесі підготовчого провадження справи до розгляду, подано в попередньому засіданні 12.10.2006р. та заявлено повторно в процесі розгляду справи 27.10.2006р.,клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаних з нею справ № 14/64-979 та № 8/150-2061 за позовом Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними господарських зобов’язань виконаних УПП „Укртехмаш” та ПП „Крос-2003” згідно договорів № 65 від 31.08.2005р. та № 71 від 30.09.2005р., яке судом відхилено, за відсутності підстав які унеможливлюють розгляд даної справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, підпункту 4.2.2., п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), пп.7.7.5.п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.08.2006р. № 0000052306/3/49159 яким приватному підприємству „Крос-2003” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 72453 грн. та № 000012306/3/49760, визначено податкове зобов’язання за платежем 2604 грн. податку на додану вартість та 1302 грн. штрафних санкцій.
Як зазначає інспекція, підставою зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення податкового зобов’язання по вказаному податку згідно акту перевірки № 1699/23-323/32386985 від 22.02.2006р. стало порушення підприємством пп. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.5, п. 7.4., ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту у вересні 2005 року 16647,17 грн. ПДВ по податковій накладній виданій УПП „Укртехмаш”, які засвідчені факсимільним підписом директора підприємства, що є порушенням п. 18 „Порядку заповнення податкової накладної” та 58370,34 грн. суми ПДВ по податковій накладній виданій у вересень 2005р ПП „Багро”, оскільки суми сплаченого податку не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавців, а тому податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції. Також просить суд звернути увагу на те, що : станом на момент оформлення акту перевірки від 22.02.2006р., перевірити наявність в ПП „Багро” документів , що підтверджують фінансово –господарську діяльність , в тому числі виписаних ним копій податкових накладних, виявилося неможливим ,у зв’язку з їх втратою в результаті пожежі в приміщені підприємства; керівником і єдиним засновником УПП „Укртехмаш” є Гнатюк Михайло Євгенович, який не міг брати участь у даних господарських операціях , так як помер 16.08.2005 року згідно довідки адресного бюро УМВС в Тернопільській області ; відсутність первинних документів , які підтверджують перевезення вантажу та доказів , що товарно –матеріальні цінності продані ПП „Багро”, належали йому на праві власності.
Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що згідно пп. 7.4.5. Закону про ПДВ підставою для включення до податкового кредиту сплачених у вартості продукції сум ПДВ та виконаних підрядних роботах є податкова накладна, підприємство віднесло до валових витрат суми одержаних матеріальних цінностей від ПП „Багро” та вартість виконаних робіт УПП „Укртехмаш” на підставі договорів постачання від 21.09.2005р. та субпідряду №65 від 31.08.2005р. та первинних документів що підтверджують їх виконання, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку, а транспортні витрати не сплачувалися продавцю товарів і не обліковувалися підприємством в бухгалтерському обліку, а тому такі не є обов’язковими для підтвердження податкового кредиту при здійсненні операцій з купівлі - продажу .
Також, просить суд врахувати, що акт перевірки оформлено з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, так як з його змісту не можливо встановити на підставі яких документів бухгалтерського обліку визначено суму податкового зобов’язання та суму зменшення бюджетного відшкодування.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам, наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон), контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;
- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”, шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень.
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.
Так, податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень посилається на акт перевірки № 1699/23-323/32386985 від 22.02.2006р., який не може бути належним доказом, що підтверджує порушення підприємством норм чинного законодавства зазначених в рішеннях ,оскільки:
1.- відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації;
- доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними;
- підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
- право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.
Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки від 22.02.2006р., акту перевірки № 10160/7/23-452/32386985 від 17.05.2006р., який не був підставою для прийняття рішень, але ним охоплено період перевірки підприємства з 01.01.по 31.12.2005р., розрахунком до податкових повідомлень –рішень , підприємством заявлено до відшкодування згідно розрахунку до декларації за жовтень 2005р. 72453 грн. - суму від’ємного значення ПДВ за вересень 2005р. (попереднього податкового періоду). Податкова інспекція стверджує, що підприємством неправомірно включено до податкового кредиту у вересні 2005р. 75017 грн. ПДВ згідно податкових накладних № 81 від 30.09.2005р.та № 20 від 23.09.2005р., із яких 72453 грн. заявлені до відшкодування підлягають зменшенню, а 2604 грн. донарахуванню, як податкове зобов’язання. Дані доводи інспекції є помилковими, так як податковий кредит сформований підприємством в порядку передбаченому вищезазначеними нормами закону, а саме на підставі податкової накладної № 81 від 30.09.2005р., виданої УПП „Укртехмаш” на виконання договору субпідряду № 65 від 31.08.2005р. на суму 99883 грн., в тому числі сума ПДВ -16647,17грн., виконання якого підтверджується актом приймання –виконання підрядних робіт типової форми №КБ-2в, затвердженої наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. № 995 а14 від 30.09.2005р., платіжними дорученнями №1773 від 06.10.2005р., №1776 від 07.10.2005р.; № 20 від 23.09.2005р. виданої ПП „Багро” на виконання договору постачання від 21.09.2005р. на суму 350222,05 грн., в тому числі ПДВ - 58370,34 грн., виконання якого підтверджується накладною від 23.09.2005р., платіжними дорученнями №2002 від 25.11.2005р., №1778 від 07.10.2005р., №1793 від 10.10.2005р., №1808 від 12.10.2005р., №1818 від 13.10.2005р.№№1852,1853 від 19.10.2005р. .
Зазначені податкові накладні виписані платниками ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web сайті ДПА України (www.sta.gov.ua). Згідно даного Реєстру УПП „Укртехмаш” зареєстрований платником ПДВ 08.07.2004р. про що йому видано свідоцтво № 26751365 яке станом на 01.10.2006р. не анульовано і підприємство не виключено з Реєстру платників ПДВ, так як і ПП „Багро” зареєстровано платником ПДВ 22.12.2003р., номер свідоцтва 26578752. Податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ і були предметом проведення перевірки, про що зазначає в акті інспекція, а тому посилання в рішенні на порушення підприємством пп.7.4.5.п.7.4.ст.7 Закону про ПДВ, є безпідставним.
Не підтверджено актом перевірки порушення ПП „Крос –2003”, яке є покупцем вищезазначених товарів і робіт, пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, який передбачає порядок виписування податкової накладної продавцем у момент виникнення у нього податкового зобов’язання по ПДВ , датою якого є дата зарахування коштів від покупця або дата відвантаження товарів або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт.
Безпідставними є також доводи відповідача щодо того, що податкова накладна засвідчена факсимільним підписом керівника УПП „Укртехмаш” Гнатюк М.Є., що є порушенням чинного законодавства, яке регулює порядок забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так як:
- згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис –це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів;
- податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом порядок заповнення якої регулюється як нормами даного закону так і правилами „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., які розроблені відповідно до Закону про ПДВ та не містять прямої заборони чи вказівки про обов’язковість підпису податкової накладної аналогом (п.18 Порядку);
- первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та пп. 2.5. п. 2. „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже, чинним законодавством не забороняється завіряти дані податкових накладних факсимільними підписами. Податкова інспекція не довела належними та допустимими доказами, що від УПП „Укртехмаш” діяли неуповноважені ними особи, а тому згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
2. Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що податкові накладні виписані ПП „Багро” не підтверджені копіями при проведенні перевірки цього підприємства, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у продавця. Також, не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця.
3. Не довела податкова інспекція належними доказами, що товар реалізований ПП „Багро” підприємству „Крос-2003”, не міг бути предметом купівлі –продажу (укладений між сторонами договір поставки за своєю правовою природою є договором купівлі –продажу) відповідно до ст. 656 ЦК України , згідно якої предметом договору може бути товар який є у продавця або буде придбаний, набутий ним у майбутньому та , що власність на даний товар оспорюється третіми особами, які є його власниками. Неможливість довести даний факт належними доказами інспекція підтверджує в акті перевірки, зазначаючи про відсутність документів в ПП „Багро”, а тому такий висновок зроблений на припущеннях, що є недопустимим при проведені перевірки.
4. Також, не приймаються судом до уваги доводи інспекції про те, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаних підприємством матеріальних цінностей, є товарно –транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2. наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила), оскільки:
- актом перевірки не встановлено факту віднесення до валових витрат підприємства витрат пов’язаних з перевезенням придбаних матеріальних цінностей, а також, не підтверджується обов’язок підприємства щодо проведення оплати вартості перевезення первинними документами, які були об’єктом перевірки;
- відповідно до п. 11.1. Правил, форма і порядок заповнення товарно –транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами;
- таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно – транспортної накладної та визнано обов’язковим її застосування всіма суб’єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно п. 3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно –правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції;
- другим актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, дію якого зупинено від 07.03.2000р. Повідомленням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва на підставі ст. 28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 43 від 07.03.2000р., а Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006 р. опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 81 від 28.04.2006р. скасована його державна реєстрація та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно –правових актів.
5. Не містить акт перевірки та не доведено представниками податкової інспекції в процесі розгляду спору, з посиланням на норми Закону про ПДВ, правомірність донарахування 2604 грн. податку на додану вартість ( 75017 грн. - 72453 грн.) сплаченого підприємством в сумі придбаних товарів і виконаних робіт та нарахованих 1302 грн. штрафних санкцій.
При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність зменшення підприємству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також визначення зобов’язання по даному податку та штрафних санкціях, висновки в акті перевірки відповідачем зроблені на припущеннях, що при притягненні платника податків до відповідальності є недопустимим, у зв’язку з чим податкові повідомлення –рішення визнаються нечинними.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 000082306/3/49759 та № 0000012306/3/49760 від 09.08.2006р. прийняті Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, якими зменшено Приватному підприємству „Крос-2003” суму бюджетного відшкодування на 72453 грн. та визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на суму 2604 грн. та 1302 грн. штрафних санкцій.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „8” грудня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник